Конспект уроку позакласного читання з української літератури для 8 класу.

Автор: учитель УМЛ, ЗЛ Єрмакова Ольга Петрівна

Надана робота є конспектом уроку позакласного читання з української літератури (8 клас) і спрямована на вироблення умінь нестандартного аналізу тексту, залучення учнів до культурного надбання народно-пісенної та авторської літератури

---

 

Позакласне читання

ТЕМА:   НА   КРИЛАХ   ПІСНІ.

МЕТА: розвинути творчу уяву дітей, їх здатність мислити образно, психологічне відчуття кольору та звуку; виховувати любов до рідного слова, його невичерпних багатств і можливостей; до історії і культури свого народу/

Тип уроку: екскурс у минуле.

Метод: пізнавально-емоційна ігрова ситуація.

ХІД УРОКУ

 Підготовчий етап: учням до позакласного читання було запропоновано прочитати новелу М.М.Коцюбинського “На крилах пісні”.

Звучить початок пісні “Ой у полі та криниченька”:

Ой у полі та криниченька,

З неї вода протікає,

Ой там чумак сірі воли пасе,

Він з криниці напуває.

1. Актуалізація емоційного досвіду учнів. Слово вчителя:

Безкраїй український степ… Скільки й сягає око – простір землі й безмір неба, а між ними – зелені хвилі трав, золото проміння та срібна струна жайворонкової пісні. Аж ось закурився здалеку шлях, поволеньки вимальовується чумацька валка: може, сто, двісті чи й триста возів. Риплять вози, ярма бряжчать, воли ремиґають. Нараз із гомону степу вихлюпується далека пісенна хвиля. Зринувши стиха, як зітхання вітру, вона росте, шириться й незабаром розлого вкриває  степове  довкілля. Це   йдуть   чумаки  одвічними  українськими дорогами… Лине їх тужлива пісня з українського середньовіччя аж до нас, крізь товщу століть достукується до наших душ, нашої пам’яті, вражає своїм багатством, емоційною насиченістю. Тонким психологізмом.

Звучить продовження пісні:

Ой розпустить свої сірі воли

Та по травці – муравці,

А сам помер той чумак Макара

У неділеньку вранці…

Ой висипали над чумаком

Та високу могилу,

Ой та посадили йому у головах

Та червону калину.

            Пісня відіграє велику роль у житті народу. Про це гарно сказав М.Гоголь    у    статті   “Петербурзькі    записки    1836  року”:    “Під    пісні будуються з соснових колод хати по всій Русі. Під пісні кидаються з рук    в    руки   цеглини,    і ,   немов    гриби,    зростають   міста.   Під   пісні сповивають, одружують і ховають людину…”

У пісні людина передає і свою радість, і горе, і потаємні думи, прагнення, сподівання. Саме пісня була вірним другом чумаків, вона розвіювала їхню тугу, повертала у думках до рідної хати.

Тож давайте спробуємо сьогодні через пісню відтворити нашу минувшину, побачити і відчути те, про що йдеться у ній.

Звучить на плівці чи читається чумацька пісня  “Ясно, ясно, а сонечко сходить”.

2. Створення пейзажних замальовок за піснею :

а)         визначте лад (мажор чи мінор) пісні, його зміну. Доведіть свою думку;

б)         спробуйте поділити  пісню на смислові частини (їх всього 4 – світання, полудень, вечір, побоїще).

—        Ясно, ясно, а сонечко сходить,
Я хмарнесенько заходить.

Смутен, смутен а чумацький отаман,

Він по табору ходить.

Що він ходить – білі руки ломить,

Він словечко й говорить: 

—Я й ви, хлопці,  ви, добрі молодці,

Я уставайте, вози мажте,

Вози мажте, ярма наривайте,

Сірі воли запрягайте.

Хлопці встали, я вози помазали,

Нові ярма та й понаривали.

Сірі воли позапрягали.

—        Шляхом їдуть нові вози риплять,
Сірі воли ремиґають.

Попереду я чумацький отаман На сопілочку грає.

Що він грає, грає – виграває,

Він пригодоньку знає.

• Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці,

А де ж будем ночувати?

• Я й ми будем а будем ночувати

У зеленому байраці, недалеко од зеленого гаю

Розбійничків виглядати.

Недалеко од зеленого гаю

Будем огонь розкладати.

—Що найстарший, ой та й розбійничок
На сірому коні грає.

Що ж він грає та грає – виграває.

 До табору привертає.

—Ой ви, хлопці, я ви, добрі молодці,
Я й де ж ваш отаман?

—Наш отаман я ходить між возами Умивається сльозами.

Що він ходить я ходить між новими,

Умивається дрібними.

— Ой ви, хлопці, я ви, добрі молодці,

Ой беріте дрюки в руки,

Гей, та бийте, бийте – не жалійте,

На нові вози кладіте,

Та повезем у город Полтаву,

Та зробимо собі славу:

ІЦо їх сорок, сорок ще й чотири

Нас десяти не побили.

в) а  тепер  давайте   перевтілимося   у   наших  героїв  і  спробуємо описати все, що ми бачимо, чуємо і відчуваємо: Перша картина “Світанок”:

• спробуйте намалювати (усно) картину пробудження природи, враховуючи зміну освітлення і звуку;
• чи змінює звуковий план пробудження табору? (брязкіт ложок, голоси, скрип возів тощо);
• як із настанням ранку змінюється настрій? (від сонливо повільного до енергійного, проте вдалині звучить мотив тривоги отамана).

Друга картина “Полудень”:

• що є центром (художньою домінантою) картини і як це виливає на колористику картини та темпоритміку (сонце робить кольори занадто яскравими, важкими, ядучими, а тому і темпоритміка оповіді змінюється на розмірено повільну, важку, гнітючу);
• давайте уявимо, які мелодії може вигравати отаман на сопілочці (пісня у пісні).

Третя картина “Вечір біля вогнища”:

–           що є знову ж таки центром картини (огнище обличчя,
постаті вихоплюються   його світлом із пітьми);

• визначте звуковий план природи (тиша) і уявіть, що може відбуватися у гурті біля вогнища (танець, сміх, жарти – музикальна тема в темі);
• що є незвичайним у цій картині (на фоні безжурного відпочинку чумаків наростає мотив тривоги).

Четверта картина “Побоїще”:

• який план буде домінуючим у картині – звуковий чи колористичний? (звуковий – какофонія звуків побоїща; колористичний план подається лише кількома рисами – життєво вихоплені з пітьми обличчя);
• як змінюється лад пісні (від мінору (тривоги) через какофонію звуків до мажору – перемоги над ворогами).

г) Висновок: Отже, протягом пісні ми спостерігаємо зміну звукового ладу від мінору до мажору, у самій пісні з’являються мікротеми (мелодії сопілки отамана, танок і жарти біля вогнища). Колористична палітра відзначається важкими, гнітючими кольорами, що передають душевний стан персонажів – тривогу, тугу, розпач.

З.   Слово вчителя:

Віки мужності і звитяги, віки з шаблею в боях і за плугом на кров’ю политому полі, віки мук на невольничих торговищах трьох материків і віки боротьби проти татарських, турецьких, ногайських та інших орд, віки надії в очах і сльози на віях, віки журби в серці і нескореної думи – на чолі, грозові ночі повстань і тугою пересновані дні жіночого чекання, дівочої вірності – така наша народна пісня.

Вона,   які   наша  доля,   виростала   на   чорному  хлібі   історії:, на  страшних пожарищах, у чорних азовах, козлових; салгирях та коднях гинули   її   геніальні   творці.   Ромашка  і   житечко   проростали   з  їхніх сердець,  а їхні пісні розходилися по всій Україні, вростали у вічність і ставали для нащадків хвилюючою історією.

Саме до частинки цієї важкої і разом з тим героїчної історії долучилися сьогодні і ми з вами, пересвідчившись у тому, що кожне слово з пісні живе своїм життям, будить нашу уяву і голос крові. Саме цей голос крові постійно відчував і М.М.Коцюбинський, на оповіданні “На крилах пісні” якого і був побудований сьогоднішній наш екскурс у минуле.