Конспект уроку з укр.літ. 10кл. “Краса почуттів у збірці І.Франка “Зівяле листя”.

Автор: викладач української мови та літератури Недзельська Ірина Ярославівна

Вивчення життя і творчості письменника – завдання не з легких. учитель мусить так організувати роботу, щоб учневі було цікаво не лише під час уроку, але й виникло бажання самостійно читати, знаходити матеріал, досліджувати, аналізувати. одним словом, завдання вчителя – розбудити творчий потенціал учня. інтимна лірика І.Франка – явище унікальне у світовій культурі, бо митець зумів не лише поєднати класичну манеру з модерністичною, але й майстерно передати почуття закоханої людини. десятикласники якраз переживають моменти першого кохання, тому поезії І.Франка багатьом допоможуть усвідомити це прекрасне почуття, пережити перші невдачі, знайти правильні слова, навчитися поважати почуття і рішення інших.

---

 

Тема уроку: Краса почуттів у збірці Івана Франка «Зів’яле листя»

         Мета уроку: ознайомити учнів з мотивами лірики І.Франка, розкрити її тематику, художні особливості, вдосконалити навики ідейно-художнього аналізу ліричних творів, виразного читання поезій; виховувати в учнів любов до рідного краю, мови, повагу до дівчини, жінки; утверджувати думку, що без любові не може бути справжньої духовно багатої людини.

Тип уроку: комбінований.

Метод проведення: бесіда; робота в групах із використанням інтелектуальних завдань, інтерактивних методів навчання; елементи уроку-суду.

Забезпечення: портрет І.Франка, прикрашений рушником, збірки творів поета, аудіозаписи та кліпи пісень на слова Каменяра («Червона калино, чого у лузі гнешся?», «Як почуєш вночі край свого вікна…», «Ой ти, дівчино…», «Чого являєшся мені у сні?..»), відеопрезентація з фотографіями і портретами автора, його жінок, тематичними сторінками.

Очікуваний результат. Після уроку учні зможуть:

• визначати літературні й фольклорні начала художнього твору;
• виробити навики правильно аналізувати інтимну лірику;
• пояснювати образи-символи;
• працювати в групах.

Хід уроку

1. Організаційний момент

Заздалегідь учнів поділено на 3 групи – 3 «жмутки» за ролями: читці, критик, писар.

II. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

          Викладач

          На попередньому уроці ми ознайомилися з життям великого українського генія Івана Франка та частково розглянули поезії збірки «З вершин і низин».

Сьогодні наше завдання – навчитися читати, сприймати та аналізувати інтимну лірику поета, для цього нам потрібно пригадати дещо із його життя та творчості.

III. Актуалізація опорних знань

1. Коли, де і якій родині народився І. Франко?
2. Де навчався митець?
3. Назвіть перші поетичні збірки поета і час їх видання.
4. Розтлумачте зміст назви «З вершин і низин».
5. Назвіть твори цієї збірки, ідеї яких видаються вам актуальними. Мотивуйте ваш вибір.
6. Поясніть образи-символи та ідеї поезії І.Франка «Гімн».

IV. Сприймання й усвідомлення нового навчального матеріалу

Викладач

І. Франко – працьовитий поет, а ще талановитий лірик, у якого поезія революційного звучання й інтимна пісня серця завжди йдуть у парі. М.Коцюбинський писав: « У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуття і розуміння людської душі, що читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи співцеві кохання і настроїв?».

Про кохання та красу коханої писали багато поетів і, здається, важко створити щось нове. Та інтимна лірика І Франка – це вогняний біль від нерозділеного кохання, яке митець проніс через усе життя. І як наслідок – лірична драма « Зів’яле листя», до якої увійшли поезії, написані у 1886 -1896 рр., тоді й було видано окрему збірку. Драма тому, що ліричний герой готовий померти через відсутність взаємності.

Словникова робота

Учні роблять запис у літературознавчому словнику, розміщеному на останніх сторінках робочого зошита: Лірика – літературний рід, який дає можливості передавати суб’єктивні переживання людини, її емоції, настрої, роздуми, викликані об’єктивними, реальними подіями.

Викладач

Багато творів цієї збірки є автобіографічними. Молодий Франко-гімназист у 1874 р. познайомився із Ольгою Рошкевич. Знайомство переросло у палке кохання, молоді мріяли одружитися і виховувати дітей. Батько Ольги не перечив їм. Проте арешт І.Франка й ув’язнення у червні 1877 р. зробили свою чорну справу. Михайло Рошкевич – батько Ольги – відмовив Франкові у пропозиції руки його доньки і попросив більше до них не приїжджати. Закохані ще якийсь час листувалися, адже їх об’єднувало не лише палке кохання, а й спільна літературна праця (Ольга переклала «Фауста» Гете), на весілля вони собі готували збірку весільних пісень з Лолина. Ці пісні збирала Ольга.

Розуміючи безвихідь ситуації, Франко навмисно намагається бути корисливим і ницим, щоб розірвати стосунки, бо «щошвидше його забуде, то легше їй буде жити далі». Дівчина довго в це не вірила, бо добре пізнала коханого, проте зрештою здалася на волю батька і вийшло заміж за нелюба.

Обоє пронесли своє кохання через усе життя у глибині серця, тому й назва «Зів’яле листя» – листя пожовклого й опалого, а кохання вічно живого:

Епілог

Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,

Розвійтеся як тихе зітхання.

Незгоєні рани, невтишні жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Іван Франко структурно поділив збірку на три частини – «жмутки», відповідно до назви, у кожному – по 20 віршів.

Три «жмутки» – три періоди любові: зустріч, знайомство, любов (за Р.Гораком).

Зараз ми послухаємо вірші кожного жмутка.

Читці I «жмутка» читають такі поезії:

1. III. Не боюсь я ні бога, ні біса…
2. IV. За що, красавице, я так тебе люблю…
3. VI. Так, ти одна моя правдивая любов…
4. VII. Твої очі, як те море…
5. XII. Не минай з погордою…
6. XVII. Я не кляв тебе, о зоре…
7. II. Не знаю, що мене до тебе тягне…
8. Х. «Безмежнеє поле…» (тихо звучить пісня на музику М.Лисенка)

Критик із II «жмутка» аналізує прочитані поезії дещо поверхнево, щоб не втратити чуттєвість сприйняття.

Поезії І «жмутка» передають силу справжнього почуття: від нестерпного сердечного болю до нових надій. Ліричний герой стверджує, що кохання – то найкращий скарб молодої душі, що його не можна витрачати марно, без тями. Закоханий не боїться нічого, лише б на обличчі коханої не було туги, бо цьому він не може зарадити. Герой все готовий за неї віддати, бо це його «правдивая любов». Характерним є вірш «Безмежнеє поле…». У ньому життя ліричного героя символічно постає в образі безмежного, суворого поля «в сніжному завою». Героя мучать «болі» – його самотність. Єдиний товариш – це поетичний талант, який дає розраду, допомагає подолати відчай і жаль. Ліричний герой просить дати йому «обширу й волі» – свободи творити. Цей вірш покладено М.Лисенком на музику, яка щойно прозвучала.

Викладач

Ми маємо безцінний скарб – листи І.Франка до Ольги Рошкевич, тож можемо почути найцікавіші уривки з них.

Писар III «жмутка» читає уривок з листа Івана Франка до Ольги Рошкевич.

Львів, 26 грудня 1878: «Люблю тебе, тілько не так як давніше, а сто раз глибше, щиріше, сердечніше, відколи знаю, що й Ти скомпрометована, як я, що й ти терпиш. Ти кажеш, що ми, мужчини, судимо остро, – може бути, – але я тепер нічого не хочу судити, – я тепер себе і все кладу в твою руку, – роби, як знаєш, як думаєш. Рішайся  і будь переконана, що я все буду Тебе любити і вічно буду Тобі вірний і потраф’ю для твого добра так само терпіти, як Ти для мого. Рахуючи, вважай се за іронію, і я знаю, що в важнім разі я би потрафив так само не вважати на Твоє серце і вважати тебе такою ж одиницею і нічим більше. Вважай, що моя доля – вітер в полі, і що хто знає, куди мене кине.

… А що до чесних людей, в очах котрих Ти боїшся впасти, – то сего не бійся! Ті чесні люди знають Тебе с Твоїх діл, а чим більше і чим кращі будуть Твої праці, тим вище Ти станеш в очах тих людей.»

Викладач

Чудові слова про самозреченість заради кохання і поради працювати та розвиватися, незважаючи на долю. Як бачимо, для І.Франка – праця – це найвищий ступінь визнання. Отже, переходимо до ІІ «жмутка». Слухайте уважно і запам’ятайте ваші відчуття.

Читці II «Жмутка» читають такі поезії під тихий супровід відповідної мелодії:

1. «Червоно калино, чого в лузі гнешся?»

2.IV: Ой ти, дівчино, з горіха зерня…

3. III: Зелений явір…
4. VI: Ой ти, дубчику кучерявий…
5. VIII: Я не люблю, о ні…
6. XII: Чого являєшся мені У сні?…
7. XVI: Як не бачу тебе…

Викладач

Що ви відчули і зрозуміли? (орієнтована відповідь: знайомі мелодії, пісні).

Перед тим, як перейти до аналізу поезій цього «жмутка» збірки «Зів’яле листя», попрацюємо зі словничками. Запишіть визначення видів риторичних фігур із підручника на ст. 122[1].

Звучать притишено уривки з пісень: «Ой ти , дівчино…», «Червоно калино, чого в лузі гнешся?» на музику Б. Янівського у виконанні капели «Трембіта» та «Як почуєш вночі край свойого вікна» у виконанні М. Гнатюка.

Викладач

Надаємо слово нашим поважним критикам.

Критик із III «жмутка» аналізує почуте.

У II «жмутку» є прекрасні вірші на народі мотиви. Герой найбільше розкриває свій внутрішній світ, бо любить набагато сильніше, але по-іншому – лагідніше, впевненіше. У цьому циклі чітко простежується фольклорна мелодика, тому закономірно, що до віршів ліричної драми І.Франка зверталися відомі композитори – А.Кос-Анатольський, М.Лисенко, Г.Майборода, Я.Степовий. Ці вірші багаті на художні засоби, мають пісенну ритміку, що привертає увагу. Засіб контрасту передає всю глибину кохання у поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…». Неприступне серце коханої – «колюче терня», хоч уста – «тиха молитва» та слово – « гостре, як бритва». Це його радощі та горе. Риторичні запитання й оклики в монолозі ліричного героя увиразнюють глибину драми закоханого серця: почуття не взаємні, але герой не  звинувачує дівчини за це, лише захоплюється її красою:

Чом твої очі сяють тим чаром,

Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,   

Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

У поезії «Червона калино…» використано діалог між «калиною» (дівчиною) та «дубом» (парубком), як взаємини нерівних за соціальним статусом, як боротьбу «сили» та «волі». На зухвалі запитання дуба калина відповідає, що в неї нема сили тягнутися до сонця, тому схиляє ягідки додолу, підкорюючись долі.

Викладач

Прошу прослухати пісню (звучить «Чого являєшся мені…» у виконанні В.Козловського, на екрані-кліп). Ваші коментарі?

Як бачите, творчість І.Франка і сьогодні цікавить молодь, тому й з’являються такі шедеври. Окрім того, В.Козловський та І.Франко – наші земляки. Переходимо до  художнього аналізу цієї поезії другого «жмутка».

Критик

Поезію «Чого являєшся мені…» І.Франко написав у формі сповіді ліричного героя. Композиційно твір складається з трьох частин: дві перші – риторичні запитання, а третя – риторичне ствердження.  Запитання передають схвильований стан закоханого. Герой шукає ідеал високої любові, хорошої дівчини, яка була б йому ще й другом і порадником у житті. Душевні страждання чітко передаються від докору до всеперемагаючої любові за допомогою ствердження: «О ні, являйся… хоч в сні…», бо без любові «в житті весь вік тужити – не жити». Автор поєднав чотиристопний і одностопний ямб, що передає стукіт схвильованого серця. Душевні страждання чітко передаються від докору риторичним запитанням: «Чого являєшся мені у сні?…» до всеперемагаючої любові риторичним ствердженням: «О ні, являйся… хоч в сні…».

Писар II «жмутка» читає уривок з листа Івана Франка до Ольги Рошкевич.

Львів, 26 грудня 1878: «…Любцю моя, тим не журись ані крапинки. Ідеал мій є Женщина в повнім значінню слова, женщина-чоловік, женщина – мисляча. розумна, чесна і переконана, а таким ідеалом Ти можеш бути, – впрочім до того ідеалу загального додати ще лишень женщину люб’ячу, горячу, сердечну, щиру, – і се весь мій ідеал, – а таким ідеалом Ти, конечно, будеш. Коли я налягаю на то, що ти трібувала своїх сил в літературній роботі, так се не для того, щоби женщина-літераторка була моїм ідеалом, а скорше для того, що думаю так, як і П[авли]к, що на тім полі найшвидше будеш могла с часом дещо заробити і що на всякий спосіб робота подібна до моєї зближує Тебе зо мною, може вказати нам більше спільних інтересів, ніж усяка друга, і Тим самим скріпити нашу любов і збільшити наші сили… А знаєш, чому я би ще дуже бажав, щоб Ти трібувала зайнятися літературною роботою? От чому: тота робота ще найбільше веде с собою свободи, розвою думки, незалежности, – вона для женщини отвирає далеко ширше, краще і надійніше поле для самостійного життя, як усякий другий зародок, усякий другий уряд, до котрого вони тепер бувають допущені… Для нинішньої женщини образованої – єдиний заробок, котрий при тім запевнює їй поважне ім’я, узнанє в товаристві і не робить ї невільницею…».

Викладач

Як бачимо, у другому «жмутку» ліричний герой І.Франка найбільше розкриває свій внутрішній світ. Йому досить бачити й образ коханої, аби жити й творити далі. Переходимо до третього «жмутка».

Читці III «жмутка» читають такі поезії:

1. V: «Покоїк і кухня…»
2. ІІ. «Вона умерла!»
3. IX: «Тричі мені являлась любов…»
4. ХІ: «Чорте, демоне розлуки…»
5. ХV: «І ти прощай! Твого ім’я…»
6. XIV: «Пісне, моя ти підстрелена пташко…»
7. ХІХ: «Самовбійство – се трусіть…»

 Критик І «жмутка»: Ліричний герой, стомлений від нерозділеного кохання, у вірші «Тричі мені являлася любов…» пригадує образи трьох жінок, які залишили слід у його серці: «одна несміла, як лілея біла», друга – «горда, як княгиня», а третя – «женщина чи звір», від погляду якої холоне душа. За її поцілунок герой готовий горіти «сто тисяч літ». Проте, довелося попрощатися і з нею й не вимовляти її імені. Залишається лише здалеку милуватися.

Ліричний герой уявляє різні варіанти трагедії: дівчина або виходить заміж за іншого, або вмирає. Він мусить змовкнути разом зі своєю піснею у поезії «Пісне, моя ти підстрелена пташко…». Ліричний герой вже не має для чого жити, з’являється мотив самогубства. Він помирає від відчаю за втраченим назавжди коханням.

Критик ІІІ «жмутка»: Усі три драматичні акти передають зміну почуттів ліричного героя «Зів’ялого листя» та водночас поєднані образом коханої жінки. У поезії  «Тричі мені являлась любов…» бачимо трьох: «одна несміла, як лілея біла…мов метелик…невинна, як дитина…» – це, можливо, Ольга Рошкевич; «…друга – гордая княгиня…тиха та сумна…мов святиня…» – це Юзефа Дзвонковська; «третя – женщина чи звір…мов сфінкс у душу кігтями впялилась і смокче кров» – це Целіна Журовська. Таку думку висловлює дослідник творчості І.Франка Р.Горак у книжці «Тричі мені являлася любов».

Писар читає лист Івана Франка Ользі Хоружинській.

Львів, 4 вересня 1885 року: «Ви, певно, й не надієтесь листа від мене, а щонайменше здивуєтесь, що й нараз припекло мені по так довгім часі, як ми бачились, писати до Вас… А діло, про котре хотів писати Вам, ось яке. Що сказали б Ви, якби який-небудь галичанин, приміром я, приступив до Вас з просьбою: будьте моєю дружиною, моєю жінкою? …Я на хвилину лишаю на боці те, що може сказати Ваше серце…

Припускаю тілько, що серце Ваше не скаже безоглядно veto, бо в такім разі всяка дальша розмова неможлива і безхосенна, і коли б справді серце Ваше було противне сему ділу, то я надіюсь, що Ви одним одвертим і щирим словом зробите кінець усім моїм мріям і надіям…

Ну, …що скаже Ваш розум… я дуже добре розумію всю вагу сего аргументу; я знаю, як тяжко чоловікови, що зжився з певними обставинами і людьми, покидати їх, покидати родичів і свояків і йти за границю, та ще й до чоловіка, котрого майже зовсім не знаєш…»

Викладач

Як бачимо, своєю ліричною драмою І. Франко виявив надзвичайне вміння перенести власний і чужий біль душі на щире золото поезії найвищого ґатунку. Автор запитував себе в передмові до збірки, чи варто було кидати у вир життя такі песимістичні вірші, і сам відповідав: «…може образ мук і горя хорої душі вздоровить деяку хору душу в нашій суспільности?» Можливо, що сучасне покоління знайде в цих віршах щось таке, «що відгукнеться в його душі зовсім не песимістичними тонами». Сподіваюся, що ці чудові чуттєві поезії залишать свій слід у ваших серцях і допоможуть вам зробити правильний вибір у житті. Любов ніколи не буває голосною і галасливою, вона завжди живе у тиші і великому терпінні.

V. Виконання завдання на формування вмінь і навичок на основі отриманих знань

Викладач

А зараз ми перевіримо наскільки добре ви засвоїли цю невеличку частину творчості великого поета. Розв’яжіть запропонований кросворд.

1. Драматичний вид, призначений для сценічної постановки, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажа.
2. «Ой ти, дівчино, з горіха…»
3. Лірична драма поділена на три…
4. Автор поеми «Мойсей».
5. «А ти мене,…, отінив як хмара»
6. У 1896 р. видана збірка «… листя».
7. Образ дівчини асоціюється з кущем…
8. «… мені являлася любов».

Хто виконав завдання? Прочитайте слово, яке є у виділеному стовпчику.
Викладач

Саме так назвав І. Франка відомий літературний критик В. Щурат, прочитавши збірку «Зів’яле листя», не маючи наміру образити поета.

Словникова робота

Декадентство, декаданс (від французького – занепадницький, занепад) – літературний напрям, для якого характерні песимізм, розгубленість перед дійсністю, перевага форми над змістом.

Візьмемо для прикладу вірш «Чого являєшся мені у сні?». Слова:

В житті мені весь вік тужити –

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

         Марніє, в’яне, засиха…– мають ознаки декаденства (не жити, в’яне і засиха серце, перла гинуть в болоті). А далі:

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає…

Зазнає щастя молодого…-

життєствердна позиція ліричного героя.

Умовно поділимося на сторону обвинувачення та захисту. Отже, представники І «жмутку» знаходять у поезіях свого розділу цитати, які не мають ознак декадансу. А представники ІІ «жмутку» цитатами доводять, що І Франко – декадент. Представники ІІІ «жмутку» – судді, серед них є і «обвинувачений».

Учні по черзі зачитують 6-7 цитат «за» і «проти». Добре, якщо останніми будуть цитати «на захист».

Суддя

З усього почутого можна зробити висновок, що обвинувачений у декадентстві Іван Франко не є декадентом. Це підтверджують наведені цитати з його поезій і критичні матеріали, в яких записано, що автор використав щоденник самогубця і всі грішні думки не були автобіографічними. І Франко показав світові справжні почуття, як власні, так і чужі, спричинені нещасливим коханням.

Тепер, як годиться, слово надаємо обвинуваченому.

Учень – Франко виразно читає поезію «Декадент».

Викладач

Ці прекрасні слова, які показали життєве кредо митця, переконаність автора в правильності обраного життєвого кредо і творчого шляху, і були відповіддю критикові. Окрім того, «Декадент» – яскравий зразок громадянсько- публіцистичної лірики, у ньому широко використано різні риторичні фігури. Прошу знайти їх у тексті й зачитати.

Іван Франко і в житті, і в творчості завжди залишався самим собою – людиною, яка страждає, ненавидить і любить, сумує і радіє. Особисті переживання ліричного героя, його чиста, самозречена любов досягли надзвичайної духовної краси. Ліричний герой – це найскладніша постать у всій Франковій поезії. Цю тему поет продовжує у збірці «Мій Ізмарагд», твори з якої ми розглянемо на наступному уроці.

VI. Підсумок уроку

Оцінювання роботи учнів.

VII. Домашнє завдання: Законспектувати с.117- 125 з підручника [1], твір-роздум: «”Зів’яле листя” в серці й у пам’яті поета» (за бажанням).

Використані джерела

1. Авраменко О.М., Пахаренко В.І. Українська література: підручник для 10 кл.- Л.: Грамота, 2010.- 280с.
2. Горак Р. Тричі мені являлася любов.- К., 1983
3. Басс І. Іван Франко. Біографія. – К.: Наукова думка, 1966
4. Франко І. Твори в 20-ти тт.. – К.,1956.- Т. 20