mail@urok-ua.com

Конспект уроку з укр.літ. 10кл. “Краса почуттів у збірці І.Франка “Зівяле листя”.

Автор: викладач української мови та літератури Недзельська Ірина Ярославівна

Screenshot_6Вивчення життя і творчості письменника – завдання не з легких. учитель мусить так організувати роботу, щоб учневі було цікаво не лише під час уроку, але й виникло бажання самостійно читати, знаходити матеріал, досліджувати, аналізувати. одним словом, завдання вчителя – розбудити творчий потенціал учня. інтимна лірика І.Франка – явище унікальне у світовій культурі, бо митець зумів не лише поєднати класичну манеру з модерністичною, але й майстерно передати почуття закоханої людини. десятикласники якраз переживають моменти першого кохання, тому поезії І.Франка багатьом допоможуть усвідомити це прекрасне почуття, пережити перші невдачі, знайти правильні слова, навчитися поважати почуття і рішення інших.


 

Тема уроку: Краса почуттів у збірці Івана Франка «Зів’яле листя»

         Мета уроку: ознайомити учнів з мотивами лірики І.Франка, розкрити її тематику, художні особливості, вдосконалити навики ідейно-художнього аналізу ліричних творів, виразного читання поезій; виховувати в учнів любов до рідного краю, мови, повагу до дівчини, жінки; утверджувати думку, що без любові не може бути справжньої духовно багатої людини.

Тип уроку: комбінований.

Метод проведення: бесіда; робота в групах із використанням інтелектуальних завдань, інтерактивних методів навчання; елементи уроку-суду.

Забезпечення: портрет І.Франка, прикрашений рушником, збірки творів поета, аудіозаписи та кліпи пісень на слова Каменяра («Червона калино, чого у лузі гнешся?», «Як почуєш вночі край свого вікна…», «Ой ти, дівчино…», «Чого являєшся мені у сні?..»), відеопрезентація з фотографіями і портретами автора, його жінок, тематичними сторінками.

Очікуваний результат. Після уроку учні зможуть:

  • визначати літературні й фольклорні начала художнього твору;
  • виробити навики правильно аналізувати інтимну лірику;
  • пояснювати образи-символи;
  • працювати в групах.

Хід уроку

  1. Організаційний момент

Заздалегідь учнів поділено на 3 групи – 3 «жмутки» за ролями: читці, критик, писар.

II. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

          Викладач

          На попередньому уроці ми ознайомилися з життям великого українського генія Івана Франка та частково розглянули поезії збірки «З вершин і низин».

Сьогодні наше завдання – навчитися читати, сприймати та аналізувати інтимну лірику поета, для цього нам потрібно пригадати дещо із його життя та творчості.

III. Актуалізація опорних знань

  1. Коли, де і якій родині народився І. Франко?
  2. Де навчався митець?
  3. Назвіть перші поетичні збірки поета і час їх видання.
  4. Розтлумачте зміст назви «З вершин і низин».
  5. Назвіть твори цієї збірки, ідеї яких видаються вам актуальними. Мотивуйте ваш вибір.
  6. Поясніть образи-символи та ідеї поезії І.Франка «Гімн».

IV. Сприймання й усвідомлення нового навчального матеріалу

Викладач

І. Франко – працьовитий поет, а ще талановитий лірик, у якого поезія революційного звучання й інтимна пісня серця завжди йдуть у парі. М.Коцюбинський писав: « У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуття і розуміння людської душі, що читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи співцеві кохання і настроїв?».

Про кохання та красу коханої писали багато поетів і, здається, важко створити щось нове. Та інтимна лірика І Франка – це вогняний біль від нерозділеного кохання, яке митець проніс через усе життя. І як наслідок – лірична драма « Зів’яле листя», до якої увійшли поезії, написані у 1886 -1896 рр., тоді й було видано окрему збірку. Драма тому, що ліричний герой готовий померти через відсутність взаємності.

Словникова робота

Учні роблять запис у літературознавчому словнику, розміщеному на останніх сторінках робочого зошита: Лірика – літературний рід, який дає можливості передавати суб’єктивні переживання людини, її емоції, настрої, роздуми, викликані об’єктивними, реальними подіями.

Викладач

Багато творів цієї збірки є автобіографічними. Молодий Франко-гімназист у 1874 р. познайомився із Ольгою Рошкевич. Знайомство переросло у палке кохання, молоді мріяли одружитися і виховувати дітей. Батько Ольги не перечив їм. Проте арешт І.Франка й ув’язнення у червні 1877 р. зробили свою чорну справу. Михайло Рошкевич – батько Ольги – відмовив Франкові у пропозиції руки його доньки і попросив більше до них не приїжджати. Закохані ще якийсь час листувалися, адже їх об’єднувало не лише палке кохання, а й спільна літературна праця (Ольга переклала «Фауста» Гете), на весілля вони собі готували збірку весільних пісень з Лолина. Ці пісні збирала Ольга.

Розуміючи безвихідь ситуації, Франко навмисно намагається бути корисливим і ницим, щоб розірвати стосунки, бо «щошвидше його забуде, то легше їй буде жити далі». Дівчина довго в це не вірила, бо добре пізнала коханого, проте зрештою здалася на волю батька і вийшло заміж за нелюба.

Обоє пронесли своє кохання через усе життя у глибині серця, тому й назва «Зів’яле листя» – листя пожовклого й опалого, а кохання вічно живого:

Епілог

Розвійтеся з вітром, листочки зівялі,

Розвійтеся як тихе зітхання.

Незгоєні рани, невтишні жалі,

Завмерлеє в серці кохання.

В зів’ялих листочках хто може вгадати

Красу всю зеленого гаю?

Хто взнає, який я чуття скарб багатий

В ті вбогії вірші вкладаю?

Іван Франко структурно поділив збірку на три частини – «жмутки», відповідно до назви, у кожному – по 20 віршів.

Три «жмутки» – три періоди любові: зустріч, знайомство, любов (за Р.Гораком).

Зараз ми послухаємо вірші кожного жмутка.

Читці I «жмутка» читають такі поезії:

  1. III. Не боюсь я ні бога, ні біса…
  2. IV. За що, красавице, я так тебе люблю…
  3. VI. Так, ти одна моя правдивая любов…
  4. VII. Твої очі, як те море…
  5. XII. Не минай з погордою…
  6. XVII. Я не кляв тебе, о зоре…
  7. II. Не знаю, що мене до тебе тягне…
  8. Х. «Безмежнеє поле…» (тихо звучить пісня на музику М.Лисенка)

Критик із II «жмутка» аналізує прочитані поезії дещо поверхнево, щоб не втратити чуттєвість сприйняття.

Поезії І «жмутка» передають силу справжнього почуття: від нестерпного сердечного болю до нових надій. Ліричний герой стверджує, що кохання – то найкращий скарб молодої душі, що його не можна витрачати марно, без тями. Закоханий не боїться нічого, лише б на обличчі коханої не було туги, бо цьому він не може зарадити. Герой все готовий за неї віддати, бо це його «правдивая любов». Характерним є вірш «Безмежнеє поле…». У ньому життя ліричного героя символічно постає в образі безмежного, суворого поля «в сніжному завою». Героя мучать «болі» – його самотність. Єдиний товариш – це поетичний талант, який дає розраду, допомагає подолати відчай і жаль. Ліричний герой просить дати йому «обширу й волі» – свободи творити. Цей вірш покладено М.Лисенком на музику, яка щойно прозвучала.

Викладач

Ми маємо безцінний скарб – листи І.Франка до Ольги Рошкевич, тож можемо почути найцікавіші уривки з них.

Писар III «жмутка» читає уривок з листа Івана Франка до Ольги Рошкевич.

Львів, 26 грудня 1878: «Люблю тебе, тілько не так як давніше, а сто раз глибше, щиріше, сердечніше, відколи знаю, що й Ти скомпрометована, як я, що й ти терпиш. Ти кажеш, що ми, мужчини, судимо остро, – може бути, – але я тепер нічого не хочу судити, – я тепер себе і все кладу в твою руку, – роби, як знаєш, як думаєш. Рішайся  і будь переконана, що я все буду Тебе любити і вічно буду Тобі вірний і потраф’ю для твого добра так само терпіти, як Ти для мого. Рахуючи, вважай се за іронію, і я знаю, що в важнім разі я би потрафив так само не вважати на Твоє серце і вважати тебе такою ж одиницею і нічим більше. Вважай, що моя доля – вітер в полі, і що хто знає, куди мене кине.

… А що до чесних людей, в очах котрих Ти боїшся впасти, – то сего не бійся! Ті чесні люди знають Тебе с Твоїх діл, а чим більше і чим кращі будуть Твої праці, тим вище Ти станеш в очах тих людей.»

Викладач

Чудові слова про самозреченість заради кохання і поради працювати та розвиватися, незважаючи на долю. Як бачимо, для І.Франка – праця – це найвищий ступінь визнання. Отже, переходимо до ІІ «жмутка». Слухайте уважно і запам’ятайте ваші відчуття.

Читці II «Жмутка» читають такі поезії під тихий супровід відповідної мелодії:

  1. «Червоно калино, чого в лузі гнешся?»

2.IV: Ой ти, дівчино, з горіха зерня…

  1. III: Зелений явір…
  2. VI: Ой ти, дубчику кучерявий…
  3. VIII: Я не люблю, о ні…
  4. XII: Чого являєшся мені У сні?…
  5. XVI: Як не бачу тебе…

Викладач

Що ви відчули і зрозуміли? (орієнтована відповідь: знайомі мелодії, пісні).

Перед тим, як перейти до аналізу поезій цього «жмутка» збірки «Зів’яле листя», попрацюємо зі словничками. Запишіть визначення видів риторичних фігур із підручника на ст. 122[1].

Звучать притишено уривки з пісень: «Ой ти , дівчино…», «Червоно калино, чого в лузі гнешся?» на музику Б. Янівського у виконанні капели «Трембіта» та «Як почуєш вночі край свойого вікна» у виконанні М. Гнатюка.

Викладач

Надаємо слово нашим поважним критикам.

Критик із III «жмутка» аналізує почуте.

У II «жмутку» є прекрасні вірші на народі мотиви. Герой найбільше розкриває свій внутрішній світ, бо любить набагато сильніше, але по-іншому – лагідніше, впевненіше. У цьому циклі чітко простежується фольклорна мелодика, тому закономірно, що до віршів ліричної драми І.Франка зверталися відомі композитори – А.Кос-Анатольський, М.Лисенко, Г.Майборода, Я.Степовий. Ці вірші багаті на художні засоби, мають пісенну ритміку, що привертає увагу. Засіб контрасту передає всю глибину кохання у поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…». Неприступне серце коханої – «колюче терня», хоч уста – «тиха молитва» та слово – « гостре, як бритва». Це його радощі та горе. Риторичні запитання й оклики в монолозі ліричного героя увиразнюють глибину драми закоханого серця: почуття не взаємні, але герой не  звинувачує дівчини за це, лише захоплюється її красою:

Чом твої очі сяють тим чаром,

Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,   

Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

У поезії «Червона калино…» використано діалог між «калиною» (дівчиною) та «дубом» (парубком), як взаємини нерівних за соціальним статусом, як боротьбу «сили» та «волі». На зухвалі запитання дуба калина відповідає, що в неї нема сили тягнутися до сонця, тому схиляє ягідки додолу, підкорюючись долі.

Викладач

Прошу прослухати пісню (звучить «Чого являєшся мені…» у виконанні В.Козловського, на екрані-кліп). Ваші коментарі?

Як бачите, творчість І.Франка і сьогодні цікавить молодь, тому й з’являються такі шедеври. Окрім того, В.Козловський та І.Франко – наші земляки. Переходимо до  художнього аналізу цієї поезії другого «жмутка».

Критик

Поезію «Чого являєшся мені…» І.Франко написав у формі сповіді ліричного героя. Композиційно твір складається з трьох частин: дві перші – риторичні запитання, а третя – риторичне ствердження.  Запитання передають схвильований стан закоханого. Герой шукає ідеал високої любові, хорошої дівчини, яка була б йому ще й другом і порадником у житті. Душевні страждання чітко передаються від докору до всеперемагаючої любові за допомогою ствердження: «О ні, являйся… хоч в сні…», бо без любові «в житті весь вік тужити – не жити». Автор поєднав чотиристопний і одностопний ямб, що передає стукіт схвильованого серця. Душевні страждання чітко передаються від докору риторичним запитанням: «Чого являєшся мені у сні?…» до всеперемагаючої любові риторичним ствердженням: «О ні, являйся… хоч в сні…».

Писар II «жмутка» читає уривок з листа Івана Франка до Ольги Рошкевич.

Львів, 26 грудня 1878: «…Любцю моя, тим не журись ані крапинки. Ідеал мій є Женщина в повнім значінню слова, женщина-чоловік, женщина – мисляча. розумна, чесна і переконана, а таким ідеалом Ти можеш бути, – впрочім до того ідеалу загального додати ще лишень женщину люб’ячу, горячу, сердечну, щиру, – і се весь мій ідеал, – а таким ідеалом Ти, конечно, будеш. Коли я налягаю на то, що ти трібувала своїх сил в літературній роботі, так се не для того, щоби женщина-літераторка була моїм ідеалом, а скорше для того, що думаю так, як і П[авли]к, що на тім полі найшвидше будеш могла с часом дещо заробити і що на всякий спосіб робота подібна до моєї зближує Тебе зо мною, може вказати нам більше спільних інтересів, ніж усяка друга, і Тим самим скріпити нашу любов і збільшити наші сили… А знаєш, чому я би ще дуже бажав, щоб Ти трібувала зайнятися літературною роботою? От чому: тота робота ще найбільше веде с собою свободи, розвою думки, незалежности, – вона для женщини отвирає далеко ширше, краще і надійніше поле для самостійного життя, як усякий другий зародок, усякий другий уряд, до котрого вони тепер бувають допущені… Для нинішньої женщини образованої – єдиний заробок, котрий при тім запевнює їй поважне ім’я, узнанє в товаристві і не робить ї невільницею…».

Викладач

Як бачимо, у другому «жмутку» ліричний герой І.Франка найбільше розкриває свій внутрішній світ. Йому досить бачити й образ коханої, аби жити й творити далі. Переходимо до третього «жмутка».

Читці III «жмутка» читають такі поезії:

  1. V: «Покоїк і кухня…»
  2. ІІ. «Вона умерла!»
  3. IX: «Тричі мені являлась любов…»
  4. ХІ: «Чорте, демоне розлуки…»
  5. ХV: «І ти прощай! Твого ім’я…»
  6. XIV: «Пісне, моя ти підстрелена пташко…»
  7. ХІХ: «Самовбійство – се трусіть…»

 Критик І «жмутка»: Ліричний герой, стомлений від нерозділеного кохання, у вірші «Тричі мені являлася любов…» пригадує образи трьох жінок, які залишили слід у його серці: «одна несміла, як лілея біла», друга – «горда, як княгиня», а третя – «женщина чи звір», від погляду якої холоне душа. За її поцілунок герой готовий горіти «сто тисяч літ». Проте, довелося попрощатися і з нею й не вимовляти її імені. Залишається лише здалеку милуватися.

Ліричний герой уявляє різні варіанти трагедії: дівчина або виходить заміж за іншого, або вмирає. Він мусить змовкнути разом зі своєю піснею у поезії «Пісне, моя ти підстрелена пташко…». Ліричний герой вже не має для чого жити, з’являється мотив самогубства. Він помирає від відчаю за втраченим назавжди коханням.

Критик ІІІ «жмутка»: Усі три драматичні акти передають зміну почуттів ліричного героя «Зів’ялого листя» та водночас поєднані образом коханої жінки. У поезії  «Тричі мені являлась любов…» бачимо трьох: «одна несміла, як лілея біла…мов метелик…невинна, як дитина…» – це, можливо, Ольга Рошкевич; «…друга – гордая княгиня…тиха та сумна…мов святиня…» – це Юзефа Дзвонковська; «третя – женщина чи звір…мов сфінкс у душу кігтями впялилась і смокче кров» – це Целіна Журовська. Таку думку висловлює дослідник творчості І.Франка Р.Горак у книжці «Тричі мені являлася любов».

Писар читає лист Івана Франка Ользі Хоружинській.

Львів, 4 вересня 1885 року: «Ви, певно, й не надієтесь листа від мене, а щонайменше здивуєтесь, що й нараз припекло мені по так довгім часі, як ми бачились, писати до Вас… А діло, про котре хотів писати Вам, ось яке. Що сказали б Ви, якби який-небудь галичанин, приміром я, приступив до Вас з просьбою: будьте моєю дружиною, моєю жінкою? …Я на хвилину лишаю на боці те, що може сказати Ваше серце…

Припускаю тілько, що серце Ваше не скаже безоглядно veto, бо в такім разі всяка дальша розмова неможлива і безхосенна, і коли б справді серце Ваше було противне сему ділу, то я надіюсь, що Ви одним одвертим і щирим словом зробите кінець усім моїм мріям і надіям…

Ну, …що скаже Ваш розум… я дуже добре розумію всю вагу сего аргументу; я знаю, як тяжко чоловікови, що зжився з певними обставинами і людьми, покидати їх, покидати родичів і свояків і йти за границю, та ще й до чоловіка, котрого майже зовсім не знаєш…»

Викладач

Як бачимо, своєю ліричною драмою І. Франко виявив надзвичайне вміння перенести власний і чужий біль душі на щире золото поезії найвищого ґатунку. Автор запитував себе в передмові до збірки, чи варто було кидати у вир життя такі песимістичні вірші, і сам відповідав: «…може образ мук і горя хорої душі вздоровить деяку хору душу в нашій суспільности?» Можливо, що сучасне покоління знайде в цих віршах щось таке, «що відгукнеться в його душі зовсім не песимістичними тонами». Сподіваюся, що ці чудові чуттєві поезії залишать свій слід у ваших серцях і допоможуть вам зробити правильний вибір у житті. Любов ніколи не буває голосною і галасливою, вона завжди живе у тиші і великому терпінні.

V. Виконання завдання на формування вмінь і навичок на основі отриманих знань

Викладач

А зараз ми перевіримо наскільки добре ви засвоїли цю невеличку частину творчості великого поета. Розв’яжіть запропонований кросворд.

  1. Драматичний вид, призначений для сценічної постановки, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажа.
  2. «Ой ти, дівчино, з горіха…»
  3. Лірична драма поділена на три…
  4. Автор поеми «Мойсей».
  5. «А ти мене,…, отінив як хмара»
  6. У 1896 р. видана збірка «… листя».
  7. Образ дівчини асоціюється з кущем…
  8. «… мені являлася любов».

Screenshot_5
Хто виконав завдання? Прочитайте слово, яке є у виділеному стовпчику.
Викладач

Саме так назвав І. Франка відомий літературний критик В. Щурат, прочитавши збірку «Зів’яле листя», не маючи наміру образити поета.

Словникова робота

Декадентство, декаданс (від французького – занепадницький, занепад) – літературний напрям, для якого характерні песимізм, розгубленість перед дійсністю, перевага форми над змістом.

Візьмемо для прикладу вірш «Чого являєшся мені у сні?». Слова:

В житті мені весь вік тужити –

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

         Марніє, в’яне, засиха…– мають ознаки декаденства (не жити, в’яне і засиха серце, перла гинуть в болоті). А далі:

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає…

Зазнає щастя молодого…-

життєствердна позиція ліричного героя.

Умовно поділимося на сторону обвинувачення та захисту. Отже, представники І «жмутку» знаходять у поезіях свого розділу цитати, які не мають ознак декадансу. А представники ІІ «жмутку» цитатами доводять, що І Франко – декадент. Представники ІІІ «жмутку» – судді, серед них є і «обвинувачений».

Учні по черзі зачитують 6-7 цитат «за» і «проти». Добре, якщо останніми будуть цитати «на захист».

Суддя

З усього почутого можна зробити висновок, що обвинувачений у декадентстві Іван Франко не є декадентом. Це підтверджують наведені цитати з його поезій і критичні матеріали, в яких записано, що автор використав щоденник самогубця і всі грішні думки не були автобіографічними. І Франко показав світові справжні почуття, як власні, так і чужі, спричинені нещасливим коханням.

Тепер, як годиться, слово надаємо обвинуваченому.

Учень – Франко виразно читає поезію «Декадент».

Викладач

Ці прекрасні слова, які показали життєве кредо митця, переконаність автора в правильності обраного життєвого кредо і творчого шляху, і були відповіддю критикові. Окрім того, «Декадент» – яскравий зразок громадянсько- публіцистичної лірики, у ньому широко використано різні риторичні фігури. Прошу знайти їх у тексті й зачитати.

Іван Франко і в житті, і в творчості завжди залишався самим собою – людиною, яка страждає, ненавидить і любить, сумує і радіє. Особисті переживання ліричного героя, його чиста, самозречена любов досягли надзвичайної духовної краси. Ліричний герой – це найскладніша постать у всій Франковій поезії. Цю тему поет продовжує у збірці «Мій Ізмарагд», твори з якої ми розглянемо на наступному уроці.

VI. Підсумок уроку

Оцінювання роботи учнів.

VII. Домашнє завдання: Законспектувати с.117- 125 з підручника [1], твір-роздум: «”Зів’яле листя” в серці й у пам’яті поета» (за бажанням).

Використані джерела

  1. Авраменко О.М., Пахаренко В.І. Українська література: підручник для 10 кл.- Л.: Грамота, 2010.- 280с.
  2. Горак Р. Тричі мені являлася любов.- К., 1983
  3. Басс І. Іван Франко. Біографія. – К.: Наукова думка, 1966
  4. Франко І. Твори в 20-ти тт.. – К.,1956.- Т. 20
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка. Рейтинг публікації: 5 з 5)
574

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 коментарів

  1. Урок надзвичайно насичений та чуттєвий. Дуже вміло вчителька поєднала наукову основу та почуття, які згодом вилилися у поезію. Це поєднання дає змогу не тільки вивчити біографію, а й розкрити Франка як тонкого лірика.

  2. Урок дуже оригінальний,цікавий.Дійсно,є чим пишатися нашим землякам,адже Іван Франко – особистість,яка завжди потребуватиме глибокого вивчення і осмислення.Учні після цього уроку зрозуміють душевну драму,що пережив сам автор.Дякую

  3. Поезія Франка, як і вся його творчість, глибоко автобіографічна. А ніщо так не чіпає за душу, як емоції та особисті переживання. Мені здається, що Вам вдалось підібрати такі слова і такі завдання, а головне, таку форму проведення уроку, що дозволить учням серцем відчути й зрозуміти чудового поета і письменника Івана Франка.

  4. Познайомившись з даною публікацією та роздумами Критиків на уроці, зробила висновок, що твори І.Франка – безцінний скарб і виникло бажання перечитати збірку «Зів’яле листя». Впевнена, що після такого уроку, це бажання виникне і у тих учнів, які з певних причин не змогли з нею познайомитися детально при підготовці до даного уроку. Для учнів такого віку, які якраз переживають моменти першого кохання, поезія І.Франка багатьом допоможе усвідомити це прекрасне почуття! Дякую, що викликали бажання перечитати твори Франка!

  5. Тема даного уроку дуже близька старшокласникам, а майстерне розкриття вчителем інтимної лірики Франка робить його поезії ще більш доступними, зрозумілими та надзвичайно сучасними. Ідея створення 3 – х «жмутків» дозволяє Ірині Ярославівні розбудити творчий потенціал учнів, формувати їх літературні смаки та вчити поважати почуття і рішення інших. Творчого натхнення авторові!

  6. Ваш урок надзвичайно цікавий та неординарний ,творчий та креативний.Це урок для душі ,для учнівських емоцій та почуттів. Ви використовуєте цікаві інтерактивні технології роботи на уроці. У Вас усе методично продумано, є і ігрові моменти ( кросворд).Такі уроки учням подобаються та надовго запам’ятовуються. Творчості Вам та наснаги.Дякую Вам та низький уклін.