Правила безпечного поводження з хворими на ВІЛ та СНІД

Автор: завідувач Драчова Ольга Фаїлівна

Мета: закріпити знання про шляхи передачі ВІЛ, про неможливості зараження побутовим шляхом. Створити передумови для зняття упередження проти спілкування з ВІЛ-позитивними людьми.

Задачі в сфері відношень: створити передумови для толерантної поведінки в випадку контакту з ВІЛ-позитивними людьми.

Задачі в сфері поведінки: Закріпити усвідомлення можливості ВІЛ-інфікування як негативного наслідку ризикованої поведінки та недостатньої освіченості.

Задачі в сфері усвідомлення: сформувати правильні уявлення про шляхи передачі ВІЛ-інфекції Розвінчати міфи про побутове шляху зараження ВІЛ.

Всі ми дуже боїмося всього невідомого та не пізнаного для нас, і це не дивно – це захисна реакція організму огороджувати себе від усього невідомого, адже невідоме може містити реальну загрозу. Тому сьогодні моєю метою є зняти бар’єр, що перешкоджає спілкуванню та толерантному відношенню з ВІЛ-позитивними людьми. Для цього необхідно лише позбавитися захисного бар’єру, який ми з вами й будемо зараз руйнувати за допомогою пізнання актуальної інформації стосовно шляхів передачі ВІЛ та правил безпечного контактування з цими хворими.

Багато людей бояться ВІЛ-інфекції, оскільки вважають, що вірус передається повітряно-крапельним шляхом, як у випадку з грипом, туберкульозом, іншими респіраторними інфекціями. Деякі вважають, що можна заразитися ВІЛ при шкірному контакті або через їжу і воду. Проте ВІЛ не передається при повсякденних контактах з людьми, а також через повітря або воду і їжу. Концентрація вірусу в слині, поті, сльозах, сечі (якщо вони не мають видимих ​​домішок крові) настільки мала, що інфікування людини неможливо при розмові, чханні, кашлі, поцілунках, догляді за хворим тощо. З цієї ж причини не відбувається передачі вірусу і при користуванні загальним посудом, столовими приборами та іншим побутовими предметами.

Неушкоджена шкіра є природним НЕ переборним бар’єром для вірусу. Тому шкірні контакти, що мають місце при рукостисканні, обіймах, масажі, спільних заняттях спортом, іншими рухливими іграми, не несуть ризику передачі ВІЛ.

Ризик передачі ВІЛ через подряпини, порізи, незначні рани навіть у разі потрапляння в них інфікованої крові при дотриманні універсальних запобіжних заходів практично відсутній. Передача ВІЛ також неможлива, якщо на одяг або білизну потрапили крапельки інфікованої крові, сперми або вагінальних виділень, так як вірус швидко гине при висиханні.

При попаданні рідини, що містить ВІЛ, у воду вірус гине. Він також гине на відкритому повітрі. Крім того, неушкоджена шкіра не дозволяє вірусу проникнути в організм, навіть якщо крапельки інфікованої крові, сперми або вагінальних виділень виявилися, наприклад, на сидінні унітазу або поверхні ванною.

ВІЛ не передається через тварин і укуси комах: ВІЛ може жити і розмножуватися тільки в людському організмі, тому тварини і кровоссальні комахи, такі як комарі, передавати вірус не можуть.

Для того, щоб захистити себе від зараження слід дотримуватися універсального алгоритму поводження в «аварійних» ситуаціях. «Аварійними» ситуаціями в контексті профілактики зараження ВІЛ, вірусами гепатитів В і С називаються ситуації контакту з кров’ю, наприклад, при травмах – найчастіше при ударах, порізах, носових кровотечах і т.д. , якщо кров травмованої людини потрапляє на шкірні покриви або слизові інших людей. Ризик передачі ВІЛ, вірусів гепатитів В і С при попаданні на неушкоджені шкірні покриви незначний, проте зовсім виключити його не можна.

У разі виникнення «аварійної» ситуації необхідно негайно застосувати всі методи безпеки наведені нижче.

Алгоритм дотримання універсальних запобіжних заходів при наданні першої допомоги включає в себе такі основні моменти:

• використовувати гумові медичні рукавички при проведенні маніпуляцій з надання першої допомоги, при яких можливий контакт з чужою кров’ю;
• максимально скоротити час контакту з чужою кров’ю шляхом негайного промивання ділянки шкірного покриву, на якому є сліди крові, проточною водою з милом;
• використовувати для дезінфекції антисептики ( наприклад, 2-4%-й розчин хлоргексидину глюконату );
• не вичавлювати кров з ранок;
• не терти місце контакту;
• не використовувати сильнодіючі засоби, такі як йод, спирт та ін;
• своєчасно проводити всі профілактичні заходи: чим швидше, тим вони ефективніше (фактор часу ).

Підводячи підсумки сьогоднішньої доповіді, я хочу сказати, що як ви бачите дотримуючись простих правил безпеки ви надійно захищаєте себе від ВІЛ, адже просте спілкування з такими людьми зовсім безпечне для нас. Тому я сподіваюся кожен з вас, перегляне для своє ставлення до людей з ВІЛ, адже вони такі самі люди, як ми, просто їм дійсно не поталанило в житті дійсно, тому їм дуже потрібна наша підтримка, а не осуд та відчуженість. Тому, наприкінці нашої зустрічі, я хочу кожному з вас надати лист-пам’ятку, про «Правила поводження в аварійних ситуаціях», для того щоб ви завжди могли захистити себе та своїх дітей.