Психологія індивідуального підходу до учнів ПТНЗ

Автор: Заступник директора з навчально-виховної роботи Білоброцька Анастасія Юріївна

Видатний радянський психолог і педагог П.П. Блонський на питання, чим відрізняється хороший учитель від поганого, якщо знання предмета та методики її викладання в обох приблизно однаково, відповідав: для хорошого вчителя всі учні різні, однакових немає, а для поганого вчителя всі учні однакові. Щоб учитель був професіоналом у своїй справі, йому необхідно розрізняти індивідуальні особливості кожного учня.

В даний час ми все частіше чуємо про необхідність індивідуального підходу до особистості кожної дитини. Багато викладачів, характеризуючи свою діяльність, все частіше за гідність вказують на використання індивідуального підходу при проведенні своїх уроків. Хоча, фактично відомо, що будь-якому викладачу зручніше працювати з дітьми, в розумовому та емоційному плані схожими один на одного.

Ще однією особливістю деіндівідуалістичного підходу до навчання виражається в неприйнятті несхожості, особливості розвитку особистості, яка не піддається загальноприйнятим стандартам навчання. Не багато є педагогів, які здатні прийняти індивідуальність дитини, її не нормативне «інше» сприйняття наукових істин. Деякі педагоги змушують заучувати предметні істини, не намагаючись вникати в суть розумового розв’язування задач окремого індивідуума. «Це істина і ти повинен її завчити, а не прийти до неї своїми роздумами», вважають вони. Знання даються як готовий матеріал, а не як мета, до якої необхідно самостійно прийти.

Небагато вчителів здатні дивитися на вирішення завдання з точки зору учня, керуватися його міркуваннями лише направляючи їх у правильне русло. Ця здатність є ключовою в процесі становлення індивідуального підходу у всій навчально-виховній роботі.

Відомо, що в розвитку дитини існують дві сутності, одна є чимось загальним, схожістю на інших дітей, інша – це щось індивідуальне, що відрізняє одну дитину від іншої. Дві ці сутності завжди існують тільки разом. Не може бути дитини, в якому переважала б лише одна сторона – будь то тільки індивідуальністю або тільки спільністю. Це залежить від нервової діяльності кожної окремо взятої особистості.

Проте не всі фахівці підтримують точку зору, що до кожної дитини необхідно підходити з різного боку його індивідуального. Адже ми в навчальному закладі вчимо і виховуємо дітей за певними стандартами, закладеним державою в нормативних документах. Ми оцінюємо дітей з погляду Типових норм і правил, які прийняті безпосередньо в нашому навчальному закладі.

Видатний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський стверджував, що для того, щоб виховати всебічно розвинену особистість, його потрібно пізнати в усіх відношеннях.

Вітчизняна педагогіка одним з найважливіших принципів навчання висуває саме індивідуальний похід, який створює найбільш сприятливі умови особливо для навчання складних, малоздібних, відстаючих учнів. Адже застосовуючи у своїй діяльності індивідуальний підхід до учнів вчителю простіше підступити до особистості школяра, визначити що саме в емоційному характері, або в оточенні дитини впливає на його успішність і як цей негативний вплив можна обійти.

Індивідуальний підхід у навчальній та виховній діяльності сприятливо впливає на підвищення якості знань, успішності, а також поведінку як у навчальному закладі, так і в повсякденному житті. Адже кожному приємно знати, що про нього піклуються, ним цікавляться.

П.П. Блонський вважав, що вчитель розуміючий, яке значення мають для його діяльності індивідуальні відмінності учнів, неодмінно помітить їх і знайде можливість використовувати. Це якраз і буде хороший учитель.