Розробка уроку зарубіжної літератури для 8-го класу на тему: “Вічна музика сонету”
Тема уроку.
“Вічна музика сонету”. Сонет у світі Данте, Петрарки, В. Шекспіра
Мета: поглибити і розширити знання учнів, набуті при вивченні поезії класиків світової літератури, досліджувати з учнями розвиток сонету, звернути увагу на культурний феномен загальнолюдського значення – епоху Відродження. Показати взаємозв’язок видів мистецтва; розвивати логічне мислення, пам’ять учнів, їх творчість; виховувати почуття прекрасного, любов до поезії.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань з використанням мультимедійних технологій.
Обладнання: виставка творів, портрети поетів; репродукції картин Л. да Вінчі, Рафаеля, аудіозаписи: використовуються фрагменти музичних творів (Баха, Моцарта, Бетховена) мультимедійна презентація на фоні читання творів.
Епіграфи до уроку:
Поему в сотні рядків затьмарить Сонет прекрасний.
Н. Буало
Петрарка, Данте і Шекспір сонет спорудили на престол вершин.
Ігор Северянін
Хід уроку
1. Організаційний момент
2. Пояснення теми уроку
/На фоні музики І. С. Баха звучить сонет К. Бальмонта /
Учитель:
Люблю тебя, законченность сонета,
С надменною твоею красотой,
Как правильную четкость силуэта
Красавицы изысканно – злотой,
Чей стан воздушный с грудью молодой
Хранит сиянье матового света
В волне волос недвижно – золотой,
Чьей пышностью она полуодета.
Да, истинный сонет таков, как ты,
Пластическая радость красоты, –
Но иногда он мстит своим напевом.
И не однажды в сердце поражал
Сонет, несущий смерть, горящий гневом,
Холодный, острый, меткий, как кинжал.
Протягом уроку демонструється мультимедійна презентація «Вічна музика сонету”. Сонет у світі Данте, Петрарки, В. Шекспіра»
Перед нами на уроці стоїть прекрасне і в той же час складне завдання – говорити про таких геніїв поезії як Данте, Петрарка, Шекспір.
Ви знайомі з їхньою творчістю, всі вони жили в різні часи, творили по – різному. Але на нашому уроці їх об’єднує Сонет. Сонет – зразок лірики епохи Відродження. Його історія налічує сім з половиною століть. Він знав епохи, коли його підносили до небес, і періоди повалення. Протягом усієї своєї історії сонет залишався об’єктом запеклої полеміки. Іноді й передбачити було важко, з якого боку обрушаться гнівні нападки на нього, а з якого звеличення.
Поему в сотні рядків затьмарить
Сонет прекрасний, –
проголошував Микола Буало, законодавець класицизму. Ці слова стали епіграфом нашого уроку. Ми будемо говорити про сонет в період розквіту.
Розкажіть про історію жанру сонету і його стійких структурних ознаках.
Тези повідомлення.
1. Коли з’явився сонет, в який період?
Сонет з’явився приблизно на початку XIII в Італії. Людина епохи Середньовіччя – містик. Тому чотиривірш став відображенням чотирьох елементів, з яких створений світ (земля, вогонь, повітря, вода), і символізує собою матеріалістичну сторону. Тривірш, втілюючи в собі ідею триєдності Бога, був символом світу духовного. Таке возз’єднання чотиривіршів (катрен) і тривіршів (терцет) символізувало сходження від “матеріального” до духовного, від низького до високого.
2. Що означає назва сонет, звідки вона походить?
Назва походить від провансальського слова сонет – пісенька. Але в основі лежить слово son – звук, тому назву цього жанру можна перекласти як «дзвінка пісенька». (сонет складається з 14 рядків)
2. Розкажіть про будову сонета.
Сонет складається з 14 рядків: двох катренів і двох терцет (4,4,3,3). У Шекспіра сонет складається з трьох катренів 4,4,4, і двовірша 2. Дотримується сувора повторюваність рим (в катренах зазвичай 2 рими тричі, в терцетах інші три рими двічі або 2×3); постійний розмір (п’яти або шестистопний ямб); обов’язкова відсутність повтору в тексті слів, крім сполучників, часток, займенників.
УЧИТЕЛЬ: ви згадали правила сонетного жанру. Скажіть, які теми найчастіше зустрічаються в сонеті?
(любовно-психологічна, філософська, описова, пейзажна, політична). Сонету притаманні пафос і сатира, ніжність і добродушність.
Ми багато говорили про сонет, настав час послухати сам Сонет. Почнемо з позиції Данте Аліг’єрі.
Учень:
У книзі “Нове життя” Данте розповідає історію свого кохання до Беатріче. Ім’я дівчини символічне і означає “Благословенна”. Любов Данте пережила три етапи. Вперше він зустрів Беатріче, коли йому було тільки 9 років, а їй йшов дев’ятий. У душі Данте прокинулося радісне високое почуття. Він зрозумів, що в світі існує справжня краса.
/ Читання сонету Данте №11 /
В своїх очах вона несе Кохання,-
На кого гляне, ощасливить вмить;
Як десь іде, за нею всяк спішить,
Тріпоче серце від її вітання.
Він блідне, никне, множачи зітхання,
Спокутуючи гріх свій самохіть.
Гординя й гнів од неї геть біжить.
О донни, як їй скласти прославляння?
Хто чув її,- смиренність дум свята
Проймає в того серце добротливо.
Хто стрів її, той втішений сповна.
Коли ж іще й всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Інший раз Данте побачив Беатріче через 9 років, у розквіті її дівочої краси. Ось його спогади: “Проходячи вулицею, вона спрямувала погляд в ту сторону, де я стояв сторопілий, і з усією невимовною ласкою, яка нині винагороджена у вічному житті, вітала мене так добродійно, що я, здавалося, пізнав найвищу мить блаженства! ”
/ Читання сонету №14 /
Прийдіте клич моїх зітхань почути,
О милосердям сповнені серця!
У смерті я шукав би рішенця,
Якби мій клич мав марно проминути.
Втомились очі сльози лить од скрути,
По милій донні плакать без кінця.
Не хочу я, щоб безнадія ця
Змогла і серце в мене розітнути!
Почуєте не раз ви, як волаю
Я до мадонни, що спочила в світі,
Достойному її чеснот святих.
О, як життя я часом зневажаю
В своїй душі безмежно сумовитій,
Позбавленій спасенних рад і втіх!
Данте був закоханий у Беатріче, але несподівано у віці 25 років вона вмирає, і перед поетом відкривається третій образ Беатріче, вічний і нетлінний – ідеал краси, духовності.
/ Читання сонету 24 /
О пілігрими, ви йдете поволі,
Замислившись про нетутешній світ.
Показує знеможений ваш вид,
Що дальній шлях вам ліг на суходолі.
Чому не плачете ви мимоволі,
Ступивши в цю оселю смутку й бід?
Таж, мабуть, ви помітили тут слід
Тяжкої втрати, горя і недолі?
Якби почули ви слова мої,
Що серце вам в зітханнях каже й кличе,-
Ви б тут лишились, плачучи зі втрати.
Вона померла, наша Беатріче!
І розповідь про наглу смерть її
Така, що змусить кожного ридати.
У XIII ст. в Італії обожнювали даму-донну, що перетворилося на оспівування Мадонни, вона стала ідеалом жіночої краси.
Учень: Слідом за Данте, вже більш досконалим в сонетному жанрі, виступає Франческо Петрарка.
- Франческо Петрарка – італійський поет та літописець, ранній гуманіст епохи Відродження. 6 квітня 1327, за власними словами поета, у Великодню п’ятницю в авіньйонській церкві Св. Клари він вперше зустрічає жінку на ім’я Лаура, нерозділене кохання до котрої протягом сорока років він оспівує у численних сонетах, канцонах, сестинах, баладах та мадриґалах збірки «Книга пісень»(Il Canzoniere). Існує думка, що це кохання поет вигадав як джерело натхнення своїх віршів.
Концепція любові у Петрарки цілком гуманістична, так як любов виникає у нього бурхливим почуттям, яке разом з тим приносить радість і муки:
Сонет 132
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Добро? – Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? – Але ж муки ці солодкі, Боже!
Горіти хочу? Бідкатись негоже.
Не хочу? То даремно скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній долі я служу?
Неначе в просторінь морську безкраю,
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма –
Чого я хочу – й сам уже не знаю:
Палаю в стужу, в спеку – весь дрижу.
Переклад Д.Паламарчука
На відміну від Данте, Петрарка не розповідає нам, як він зустрів і полюбив Лауру. Нам відомо, що дівчина не відповіла поету взаємністю, але він виправдовує її, благословляє нещасну любов, так як вона є втіленням божественної, неземної мудрості. Ми відчуваємо в сонетах Петрарки живу душу, що страждає і сумує, бо любить не «ідеальний» образ, а живу «земну» жінку.
Сонет 61
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де спостеріг я ті сяйливі очі,
Що зав’язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім’я
Моєї донни — ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в’яне,—
Й ти, неподільна радосте моя!
Переклад Д. Павличка
Учень: в 1348 р в світанку життя Лаура вмирає. Її смерть глибоко торкнула поета. До кінця життя він залишився вірним пам’яті Лаури. Усі свої вірші (а їх більше 360) Петрарка зібрав у книгу “Пісні”, “Канцоньєре”, яку розділив на дві частини: “На життя мадонни Лаури”, “На смерть мадонни Лаури”. Сонети на смерть мадонни Лаури канонізують улюблену поета, як канонізував Данте свою Беатріче, це була вже традиція. Але у Петрарки інше ставлення до Лаури, яка покинула земне буття, головний сенс не в їх майбутній зустрічі на небесах (хоча така зустріч і не виводиться), а в земній пам’яті про Лауру:
СОНЕТ 312
Ні зір ясних мандрівні каравани,
Ні стрімкощоглі на морях човни,
Ні рицарі затяжної війни,
Ні олені стрункі серед поляни,
Ні строф любовних плетиво кожане,
Ні вісті радісні із чужини,
Ні спів жіночий ранньої весни
В садах, де чисті гомонять фонтани, –
Ніщо поваби серцю не несе,
Бо згасло сонце і померкло все,
Разом із ним засипане землею.
В життя моє лиш смуток увійшов,
Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов,
Що краще був би не стрічався з нею.
Переклад Д.Паламарчука
Учитель. Петрарка розробив жанр медитативного сонету, тобто сонету-роздуму, який завжди закінчуєься узагальненням або висновком.
Пізніше Відродження дарує людству загадкового Вільяма Шекспіра. Сонети Шекспіра – це гімн земній красі.
На відміну від сонетів Данте і Петрарка, англійський сонет складається з трьох катренів і одного двовірша.
Учень: сонети Шекспіра присвячені розкриттю істинних переживань, автор розмірковує про красу людських взаємин, про любов і дружбу.
/ Читання сонету №3 /
Себе самого в дзеркалі розглянь —
Чи не пора свій образ повторити?
Бо, не зробивши цього без вагань,
Ти осам’отиш жінку — матір світу.
Чи є бодай одна між юних дів,
Що матір’ю твоїх дітей не стане?
І де той муж, який би не хотів
Потомство привітати довгождане?
В тобі твоєї матері весна
Знайшла свій другий, повний цвітом май,
І ти, чий волос вкрила сивина,
Весну свою в нащадках пізнавай.
Хто ж по собі не хоче кинуть слід,
Той, вмерши сам, припинить і свій рід.
Переклад Св. Караванського
Шекспір написав 154 сонети. 126 з них присвячені другові; 127-152 – смаглявій коханій; 153-154 – радості і красі любові. В епоху Відродження чоловіча дружба ставилася вище любові до жінки (Філософія Платона).
Сонет 8
Твій голос — музика, чому ж тобі
Несуть печаль ясні музичні звуки?
Чом любиш те, що зроджене в журбі,
Чому жадаєш ти нудьги й розпуки?
ї Чи гармонійна злагода звучань,
Для іншого весела та бадьора,
Тебе спечалює, мов смутку хлань,
Бо ж то твоїй самотності докора?
Прислухайсь, як мелодію свою
Перекидають одна одній струни,
Що схожі на розспівану сім’ю,-
Батьки щасливі та потомство юне.
Та пісня каже: згинь же, самото,
Якщо ти завжди сам, ти є ніхто!
Переклад Д.Павличка
Таємнича жінка, світловолосий юнак – ось ліричні герої сонетів Шекспіра.; історія дружби, кохання і зради, написані в різний час; передача внутрішнього стану автора, його почуттів і одночасно органічно злиті з цим почуттям образи зовнішнього світу, картини природи
сонет №6
Не дай зимі нищівною рукою
Весни й твоєї погубити шал.
Жагою сповни будь-який фіал,
Помнож скарби не літом, а весною.
Це – не лихварство, гідне осороми,
А з власної краси належний зиск,
Це сил поновлення і юний блиск,
Це десять Я навколо тебе в домі.
Ти щастя десять би разів помножив,
Якби відбився в десятьох синах.
Що візьме смерть? Хіба нікчемний прах,
Бо погасить твого вогню не зможе.
Вродливий ти, тож не давай краси
Під вістря невмолимої коси.
Переклад Д.Паламарчука
Головне – не сама історія дружби, кохання і зради, а уявлення про моральний образ ліричного героя і автора, відчувається уражена душа, гаряче серце, висока громадянська принциповість поета, засудження підлості, несправедливості, значення мистецтва підносяться над владою, титулами.
/ Читання сонетів напамять /
Заключне слово вчителя
Минають роки, століття, змінюються часи, народжуються, розцвітають і зникають літературні жанри, і тільки сонет пройшов від середньовіччя через ренесанс і дійшов до наших днів. До сонету зверталися Міцкевич, Спенсер, Шеллі, Байрон, Гете, Бунін, Анна Ахматова, Фет, Бальмонт і багато багато інших ,
Сонет невтомно говорить про складність людських почуттів, стверджує пріоритет піднесеного, закликає до духовного відродження.
Звучить сонет Шекспіра у виконанні А.Пугачової.
Домашнє завдання.
Написати твір – роздум на тему: “Сонет – це вічна музика душі”.
Автор
- : Дьоміна Людмила Юріївна
- : Учитель зарубіжної літератури
- : Катеринівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Лозівської районної ради Харківської області
- Розробка уроку зарубіжної літератури для 8 –го класу
