Розвиток просторового мислення у школяра

Загальновідомим є той факт, що найбільш повно просто­рові властивості й відношення досліджуються в математиці. Вони є невід’ємною складовою конкретних речей і предме­тів — їх носіїв та найбільш виразно виступають у геометрич­них об’єктах, які є своєрідними абстракціями від реальних предметів. Тому геометричні об’єкти (та їх різні сполучення) виступають тим основним матеріалом, на базі якого створю­ються просторові образи та відбувається оперування ними.

Просторове мислення є специфічним видом розумової ді­яльності, що має місце при розв’язанні задач, які потребують орієнтації в практичному й теоретичному просторі (як види­мому, так і уявному). У своїх найбільш розвинених формах це і є мислення образами. Образ, що виникає на основі за­даного зображення, у процесі розв’язання задачі неодноразо­во змінюється (перетворюється), а тому просторове мислення і розглядають як різновид образного мислення. Таким чином, даний вид мислення виконує специфічну функцію в проце­сах пізнання й навчання: дозволяє вичленовувати з реальних об’єктів, із теоретичних (графічних) моделей просторові влас­тивості й відношення, робити їх об’єктом аналізу та перетво­рення.

Як доведено психологами, вік учня початкової школи є найбільш сприятливим періодом для розвитку образного (а значить, і просторового) мислення, формування прийо­мів розумових дій (порівняння, узагальнення, абстрагування та ін.).

Одним з основних завдань ознайомлення дитини з гео­метрією в курсі математики початкової школи є розвиток її просторової уяви, уміння спостерігати, порівнювати, уза­гальнювати, аналізувати й абстрагувати. Другим важливим завданням є необхідність формування в дитини практичних умінь вимірювати та будувати геометричні фігури за допомо­гою лінійки, косинця, циркуля.

Поняття, які вивчаються у курсі математики початкової школи, умовно можна поділити на чотири групи:

• поняття, пов’язані з числами й операціями над ними;
• алгебраїчні поняття (вираз, рівність, рівняння тощо);
• геометричні поняття (пряма, відрізок, трикутник та ін.);
• поняття, пов’язані з величинами та їх вимірюванням.

Скласти поняття про об’єкт — означає вміти відрізнити

його від інших подібних до нього об’єктів. У геометрії ви­вчають форми й розміри предметів, не беручи до уваги інші їхні властивості: колір, масу тощо. Від цього відволікаються, абстрагуються, тому в геометрії замість слова «предмет» го­ворять «геометрична фігура».

Сьогодні обов’язковий мінімум змісту навчання математи­ки містить такий перелік понять геометричного характеру: точка, лінії (прямі, криві, ламані), відрізки й промені, кути (прямий, гострий, тупий), багатокутники (трикутник (прямо­кутний, гострокутний, тупокутний), різносторонній, рівнобед- рений, рівносторонній), прямокутник, квадрат, п’ятикутник і шестикутник; вершини, сторони і кути багатокутника; коло і круг, центр, радіус, діаметр кола та круга; геометричні тіла: призма (паралелепіпед, куб), піраміда, конус, куля, циліндр; вимірювання довжини відрізка, вимірювання периметра та площі прямокутника й квадрата.

Геометричний матеріал є складовою частиною курсу мате­матики початкової школи. Він не виділяється в самостійний розділ, а входить до програми кожного року навчання.

Вивчається геометричний матеріал в основному на рівні ознайомлення: ніякі правила й визначення не заучуються, учні вчаться практично розрізняти геометричні фігури, по­рівнювати їх, зображати на папері, вимірювати довжину від­різків, обчислювати периметри й площі прямокутників і ква­дратів.

Систематичний курс геометрії вивчається в основній і в старшій школі (7—12 класи). У початковій школі роз­глядаються лише приклади геометричних фігур, дають­ся їхні описи та окремі властивості, формуються поняття. Геометричний матеріал використовується для розвитку про­сторового й логічного мислення молодших школярів.