mail@urok-ua.com

Сценарій театрального дійства. Казкова повість Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”

Автор: Педагог-організатор Пешко Маргарита Владиславівна

Пешко Маргарита ВладиславівнаСценарій театрального дійства. Казкова повість Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”. Для шкільних театральних гуртків. Мета. Виховувати в учнів кращі людські якості: доброту, людяність, щирість, ввічливість; повагу до сімейних цінностей та прагнення до їх збереження.


 

Вступ

Ця історія про хлопчика на ім’я Чарлі Бакет, він був найщасливішим у всьому світі, але він цього поки що не знав. Його велика родина не була заможною, не мала соціального впливу, вони ледь давали раду злидням. Всі вони семеро (пан і пані Бакет, дідунь Джо та бабуся Джозефіна, дідусь Джордж та бабуня Джорджина, та маленький Чарлі) жили в маленькій дерев’яній хатинці на краю великого міста. З усієї родини роботу мав лише пан Бакет, працював на виробництві зубної пасти. Робота тривала вічно, зарплатня була такою мізерною, що навіть не вистачало на їжу. Найгірше всього було Чарлі. Йому страшенно кортіло чогось ситнішого й смачнішого, за капусту з капусняком. Найбільше всього на світі Чарлі мріяв про шоколад. Але лише один раз на рік , на свій день народження, Чарлі міг відчути смак шоколаду.

Поряд з домівкою Чарлі стояла ВЕЛЕЧЕЗНА ШОКОЛАДНА ФАБРИКА. А власником її був містер Віллі Вонка, найкращий за всі часи виробник і винахідник шоколадних цукерок. Якого, після закриття фабрики, ніколи ніхто не бачив. Хоча фабрика згодом і запрацювала, але величезна залізна брама була замкнена на надійний ланцюг і ніхто не міг потрапити у середину.

Але одного разу в газеті з’явилося оголошення:

«Шановні мешканці світу, я Віллі Вонка, вирішив дозволити п’ятьом дітям відвідати цього року мою фабрику. На додаток, один з них отримає таку нагороду, про яку він навіть мріяти не смів».

І дія

дід Джо: Чарлі, уяви лишень, розгортаєш шоколадку, а там «ЗОЛОТИЙ КВИТОК»

Чарлі: Так, але я отримую шоколадку раз на рік, на мій день народження.

Мама Чарлі: (миє підлогу) Це ж через декілька днів.

Бабуся Джозефіна: У всіх дітей рівні шанси.

Дід Джордж: Маячня, квитки дістануться дітям, що жеруть шоколад тонами, у Чарлі одна шоколадка на рік, у нього немає шансів.

Бабуся Джозефіна: У кожного є шанс.

(тато вмикає телевізор – музика- , а там новини, на сцена виходить журналіст та Август з мамою)

ІІ дія

Журналіст: Доброго дня, жителі нашої планети, до нас надійшла важлива інформація. Про те що 5-ть золотих квитка було сховано в п’яти простих шоколадках, які можуть знаходитись в будь-яку місті, в будь-якій країні. І так, у нас в гостях перший володар золотого квитка – Август Глуп.

Август: Я їм шоколад і відчуваю, що це не шоколад, не кокос, не грецький горіх, не карамель, не чорнослив…я придивився і знайшов «Золотий квиток»

Мама Августа: Я знала, що Август знайде квиток. Він їсть шоколад тонами, і не міг не знайти квитка.

Журналіст: Дякую. Другий щасливець – Верука Солт, вірно?

Верука: В Е Р У К А С О Л Т (шкірить зуби, та тримає перед собою квиток)

Тато Веруки: Щойно Верука сказала, що мріє про «Золотий квиток». Я почав скуповувати шоколад тонами, тисячі, сотні тисяч. Я ніколи не змушував сумувати свою донечку. Я заприсягнувся іти до переможного кінця. І врешті решт нам пощастило.

Журналіст: Дякую.

(Мама з татом підходять до Чарлі)

Тато Чарлі: Чарлі, ми з мамою вирішили подарувати тобі подарунок раніше.

Мама Чарі: Прошу (віддає шоколадку, Чарлі помалу розгортає її, і вся родина уважно придивляється). Чарлі тільки не розчаровуйся, якщо там порожньо.

Тато Чарлі: Так, хай там як, у тебе є шоколад.

(Чарлі розгортає шоколадку до кінця, а там нічого немає)

Дід Джо: Прикро, не зважай.

(Чарлі роздає всім по кусочку шоколад, а під час цього новини)

Журналіст: Третій квиток знайшла Віолета Бюргерд.

Віолета: Я завжди жую жуйку, але почувши про конкурс перейшла на шоколад. Я чемпіонка світу із жування жуйки, оцю (дістає з рота та показує всім) наприклад жую 3 місяці, це новий рекорд, я краща. Нагорода буде моєю.

Журналіст: Четвертий квиток потрапив до хлопця на імя Майк Тіві.

Майк: Я лишень відстежив дати виготовлення, врахував прогноз погоди та курс долара. Дуже просто.

Тато Майка: Я не розумію, про що він говорить. Він давно перестав бути дитиною.

Майк: Отже, я купив одну шоколадку.

Журналіст: Смачна?

Майк: Не знаю, я ненавиджу шоколад.

Журналіст: Кому ж пощастить з останнім квитком?

(дідусь зве Чарлі до себе. Він підходить)

ІІІ дія

Дід Джо: Чарлі, у мене був таємний капітал. У нас лишилася остання спроба знайти квиток.

Чарлі: ви впевнені, що хочете саме цього?

Дід Джо: Звісно, тримай. Біжи до найближчої крамниці і купи першу ліпшу шоколадку.

(чарлі побіг за куліси, та через деякий час повертається)

Чарлі: Мамо! Тату! Знайшов! Знайшов, останній «Золотий квиток», він мій!

(дід Джо радіє, вистрибує з ліжка та починає танцювати).

Дід Джо: Не можна гаяти ні секунди, вмийся, зріж нігті, почисти зуби, зачеши волосся.

Дід Джордж: І штани до ладу приведи.

Мама Чарлі: Не варто нервувати, потрібно вирішити, хто складе Чарлі компанію на фабриці.

Дід Джо: Я, я впораюсь.(танцює)

Чарлі: Ні, ми не підемо, мені запропонували 500 доларів за квиток і ймовірно це не остаточна ціна. Гроші нам потрібні більше, ніж шоколад.

Дід Джордж: Юначе, у світі чимало грошей і кожного дня друкують нові. А цей квиток, їх лише п’ять у цілому світі і більше не буде. Лишень дурень обміняє його на гроші. Ти дурень?

Чарлі: Ні, дідусю.

Дід Джордж: Отож, підтягни штанці, фабрика зачекалась.

(Під музику(танцюють діти) родина іде зі сцени, на сцену виходить Віллі Вонка та діти)

ІV дія

Віллі Вонка: Вітаю Вас, мої маленькі друзі! Вітаю Вас на моїй фабриці! Мене звати Віллі Вонка. Ходімо дітки.

Август: Хіба, Вам не цікаво, як нас звати?

Віллі Вонка: Це занадто важливо.

(Вони йдуть за Віллі Вонкою, підходить Віолета, обнімає, Вонка злякано дивиться на неї)

Віолета: Містер Вонка, я Віолета.

Віллі Вонка: Мені байдуже.

Віолета: А дарма, бо саме я отримую головну винагороду.

Віллі Вонка: Ти дуже впевнена в собі.

(перед В.В. вистрибує Верука)

Верука: А я Верука Солт, рада познайомитись.

Віллі Вонка: А я завжди думав, що Верука це такий мозоль на п’ятці (сміється).

Август: А я, Август Глуп, я обожнюю шоколад.

Віллі Вонка: Це помітно.

(В.Вонка розвертається від них).

Ти, Майк Тіві, дяволятко, яке зламало систему. А ти, Чарлі Бакет, щасливець п’ятого, останнього «Золотого квитка», просто радієш, що тут опинився. Так, наша екскурсія починається.

(всі ідуть)

V дія

Тут дуже важливий цех. Шоколадний цех!

Верука: Дивіться, дивіться, хто це? Що це за маленькі істоти?

Чарлі: Це ж не можуть бути справжні люди?

Віллі Вонка: Звичайно, що справжні. Це Умпа-Лумпи. Вони фантастичні працівники. Але мушу вас попередити, вони справжні веселуни і полюбляють жарти. (Август підходить до шоколаду і починає їсти руками)

Віллі Вонка: Пузанчику, не можна лізти у мій шоколад. (шоколад затягує Августа, виходять Умпа-Лумпи починають танцювати і співати. Мама Августа переживає). (В.Вонка хлопає) Браво! Фантастичні створіння, правда?

Мама Августа: Це ж мій син. Де він опиниться?

Віллі Вонка: В цеху де виготовляють полуничну помадку.

Мама Августа: То з нього зроблять смачнючу полуничну помадку?

Віллі Вонка: Ні, я не дозволю, він зіпсує смак.

(В.В. кличе до себе Умпа-Лумпів, вибігає двоє).

Слухайте мене, відведи пані Глуп у помадковий цех і допоможи знайти Августа. Згода?

(роблять знак руками).

VІ дія

Віллі Вонка:Ходімо далі. Друзі, а це карамельний цех. Але тут є не лише карамель. Хочу вам представити свій новий останній винахід. Ви знаєте що це?

Віолета: Це жуйка.

Віллі Вонка: Так, екземпляр найдивовижнішої, найсенсаційнішої жуйки у світі. Чому? Чому? Бо це обід з трьох страв.

Віолета: Саме для мене.

Віллі Вонка: Я б не радив, не всі випробування вона пройшла…

Віолета: Я чемпіонка світу з жування, я нічого не боюся. (жує гумку) це неймовірно! Борщ, я відчуваю шматочки буряку…

Віллі Вонка: Так, виплюнь.

Віолета: Вона змінюється, смажене м’ясо із запеченою картоплею, хрумка скоринка, чорничний пиріг та морозиво.

Верука: Що у неї з носом?

Мама Віолети: В тебе ніс посинів. Вона стає фіолетова. Що це?

Віллі Вонка: Я ж вас попереджав, коли справа доходить до десерту, наслідки можуть бути непередбачуваними, як зараз, мені прикро…(ховається)

Віолета: Мамо, що зі мною відбувається? (вмикається музика, виходять Умпа-Лумпи, танцюють, співають, забирають Віолету)

Віллі Вонка: Закотіть її до сокового цеху, добре?

Мама Віолети: До сокового цеху? Що з нею робитимуть?

Вичавлять,… з неї в митю вичавлять сік. (мама біжить за Умпа-Лумпами)

VІІ дія

Віллі Вонка: Ходімо. Це горіховий цех.

Верука: Б і л о ч к и…

Віллі Вонка: Так, білочки. Вони спеціально навчені лущити горіхи. Лише вони знімуть шкарлупу і не пошкодять ядерце. Вони простукують кожний горіх аби відшукати зіпсований.

Верука: Тато, я хочу білочку, принеси одну із них.

Тато Веруки: Веруко, в тебе в дома цілий зоопарк.

Верука: Якихось, два собаки, чотири коти, шість кролів, два папуги, три кнарки, черепаха, поні, золоті рибки і підстаркуватий ховрах, хочу білку!

Тато Веруки: Гаразд, приїдемо додому, куплю білку.

Верука: Звичайна мені не потрібна, хочу навчену білку.

Тато Веруки: Містер Вонка скільки ви хочете за білку, назвіть свою ціну.

Віллі Вонка: Вони не продаються, і нехай не вишкіряється…

Верука: Т А Т О….

Віллі Вонка: Вибач люба, але містер Вонка поводиться не розумно.

Верука: не купиш білку, я піду та візьму її (верука пішла до білок)

Тато Веруки: Верука повернись.

Віллі Вонка: Отямся, не чіпай горіхи, вони цього не люблять…(білки починають стукати по дівчинці)

Верука: татку, врятуй мене…

Чарлі: Що вони роблять?

Віллі Вонка: Перевіряють чи не зіпсований горіх. Боже…вона виявилась гнилим горішком.

Тато Веруки: Куди її несуть?

Віллі Вонка: Куди зазвичай відправляють гнилі горіхи, до сміттєпроводу. (виходять Умпа-Лумпи, співають, танцюють, забирають Веруку, тато біжить за ними)

VІІІ дія

Віллі Вонка: Що ж, ходімо далі. А це мармеладний цех.

Майк: О, тут теж грають!

Віллі Вонка: Так, Майк ти правий. Умпа-лумпи теж грають у комп’ютерні ігри, але тільки для того, щоб створити мережевий мармелад. Розумієте, це коли можна передавати через Вай-фай.

Майк: дайте-дайте, я теж хочу зіграти.

Віллі Вонка: Майк обережно, якщо ти програєш ума-лумпам, то ти сам опинишся в мережі і тебе передаватимуть по Вай-фай.

Майк: Давай-давай, о ні..

(Умпа-лумпи танцюють, Майк зникає)

Віллі Вонка: О, дуже шкода.

Тато Майка: Куди, куди ви діли мого хлопчика.

Віллі Вонка: Він перетворився в маленьку цукерку, яка вже передалася по вай-фай.

Тато Майка: Де мені його шукати?

Віллі Вонка: В мережі кімнаті, але поспішіть, поки його не передали комусь.

(Тато Майка біжить зі сцени)

IX дія

Віллі Вонка: Ходімо далі. Ми маємо оглянути цілу купу всього. Отож, скільки залишилось дітей.

Дід Джо: Містер Вонка, залишився тільки Чарлі.

Віллі Вонка: І справді, залишився тільки ти. О, мій любий хлопчику, я тебе вітаю! Від щирого серця! Це абсолютно заслужений виграш! Я дарую тобі всю свою фабрику!

Дід Джо: Ви певно жартуєте?

Віллі Вонка: Ні, ні, це правда! Мені потрібний спадкоємець! І Чарлі це ти! Ти згоден покинути все і жити зі мною на фабриці?

Чарлі: Звісно згоден! Якщо мої рідні будуть зі мною.

Віллі Вонка: Мій хлопчику, це навіть не обговорюється, не можна керувати шоколадною фабрикою, якщо на тобі вісить тягар – як сімейство. Кондитер, має ширяти вільно, на самоті. Він має будь-що йти до своєї мрії. Погляньте на мене, у мене немає сім’ї і я став заможним.

Чарлі: Тож, якщо я переїду на фабрику, то ніколи не побачу рідних?

Віллі Вонка: Так, важай, що тобі пощастить!)))))

Чарлі: Я не поїду, я не можу покинути своїх рідних, навіть в обмін на шоколад усього світу.

Віллі Вонка: Вау! Я вітаю тебе Чарлі! Ти пройшов останнє випробування. Ну що ж, вітаємо нового власника шоколадного світу, Чарлі Бакет!

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
66

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Один коментар

  1. Добрий день. Прочитала ваш сценарій театрального дійства, казкової повісті Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”. Саме тому, що на цьому освітньому порталі з’явився ваш сценарій, захотілося перечитати казковe повість валійського письменника. Хотілося б бачити, як ви це втилили на практиці, побачити фото. Коли школярі перевтілюються в акторів, коли їх очі блищать від бажання вийти на сцену- це для організатора і є справжньою нагородою. Дякую за сценарій.