Творчий звіт вчителя української мови і літератури

Лавриненко А.П.

Моє педагогічне кредо:

    «У кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити«! 

                                            Сократ.

Тема самоосвіти:

«Реалізація виховного потенціалу уроків української мови»

Нова модель навчання українській мові, що складається в умовах модернізації української освіти, покликана вирішувати питання духовно-морального розвитку особистості на основі залучення учня до системи громадських цінностей, формування у нього почуття патріотизму, національної самосвідомості. Зміна освітніх пріоритетів, посилення акцентів на виховання підростаючого школяра, усвідомлення необхідності вивчення рідної мови як засобу вираження світогляду народу – усе це зумовило необхідність оновлення змісту мовної освіти.

Основними цілями загальноосвітніх установ в урядових документах визначені – формування загальної культури особи учнів, їх адаптація до життя в суспільстві, створення основи для усвідомленого вибору професії, виховання патріотизму, працьовитості, поваги до прав і свобод людини, любові до Батьківщини, сім’ї, орієнтація на здоровий спосіб життя.

У Державному освітньому стандарті по українській мові на перше місце також покладено завдання виховання патріотизму, любові до української мови, свідомого відношення до мови як до духовної цінності, засобу спілкування, а також розвитку мовної і розумової діяльності, комунікативних умінь і навичок.

Серед вимог, що пред’являються до рівня підготовки випускників основної школи, обов’язковими уміннями є:

• аналізувати структуру і мовні особливості тексту;
• визначати тему, основну думку, стиль тексту;
• вільно, правильно викладати свої думки в усній і письмовій формі;
• адекватно виражати своє відношення до фактів і явищ навколишньої дійсності, до прочитаного, почутого, побаченого;
• використати отримані знання і уміння в практичній діяльності і повсякденному житті для задоволення комунікативних потреб в учбових, побутових, соціально культурних ситуаціях спілкування.

Найважливішим є «усвідомлення мови як форми вираження національної культури». Це особливо актуально сьогодні, коли відбувається невиправдане засмічення української мови іноземними словами. Саме через мову іноземна культура  насильно вторгається в наше життя. Це серйозна проблема, до якої і віднестися необхідно серйозно, оскільки  мова людини — це відчутний зв’язок між тілом і духом, світоглядом людини.

Мета моєї діяльності: визначена основними нормативно-правовими документами у сфері освіти, де позначено, що головна роль належить вихованню учнів:

“Розвиток комунікативної, мовної, культурної складової для формування духовно-моральної особи”.

Завдання:

1. Методологічне обгрунтування теми самоосвіти.
2. Створення компілятивної програми додаткової освіти.
3. Розробка алгоритму моніторингу результатів навчання.

Теоретичне обгрунтування досвіду

Я переконана, що урок має бути спрямований на виховання правильного відношення до загальнолюдських цінностей, на формування моральних, трудових, екологічних, естетичних якостей особи школяра. В процесі уроку складається  певна  лінія  виховної  дії   на особу учня через систему стосунків на уроці.

Урок має можливості впливати на становлення дуже багатьох якостей особи учнів засобами змісту учбового матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності учнів.

Проведений мною аналіз підручника української мови за 5 клас зумовив наступний висновок: текст як хранитель ціннісного соціокультурного досвіду народу в сучасних підручниках з української мови представлений украй скупо. Це  свідчить про необхідність спеціального відбору дидактичного матеріалу соціокультурної тематики, лінгвістичної спрямованості з метою розвитку у учнів мовної, лінгвістичної, комунікативної, культури в єдності з формуванням їх ціннісних орієнтацій.

Тому необхідно особливо ретельно підбирати дидактичний матеріал, яким для комплексного навчання мові може служити текст як основна дидактична одиниця.

Результати роботи.

Самий трудомісткий, з одного боку, але необхідний, з іншою, – процес розробки моніторингу результатів освоєння учнями програми.

Виходячи з цілей і завдань моєї діяльності, я визначила круг основних умінь і навичок, які відпрацьовуватимуться на уроках:

• аналізувати структуру і мовні особливості тексту;
• визначати тему, основну думку, стиль тексту;
• правильно викладати свої думки в усній і письмовій формі;
• засвоєння моральних понять;
• уміння створювати текст.

На кожного учня була заведена карта спостереження, де поурочно відстежувалася міра формування цих умінь і навичок:

1. – уміння аналізувати структуру і мовні особливості тексту;
2. – уміння визначати тему, основну думку, стиль тексту;
3. – уміння правильно викладати свої думки в усній і письмовій формі;
4. – засвоєння моральних понять;
5. – уміння створювати власний текст.

Ця гістограма яскраво ілюструє, чого вдалося досягти, а над чим належить ще працювати.
Звичайно, на одному уроці (і навіть на вісімнадцяти!) у дітей неможливо виховати чесність, милосердя, мужність, волю, ввічливість, або яку-небудь іншу якість. Проте ставити такі завдання і реалізовувати їх необхідно. Моральна ситуація на уроці примушує учня замислитися про свої стосунки до товаришів, до себе, до батьків, до школи. Виникають почуття, які спонукають його до моральної оцінки своєї поведінки і поглядів. Чим частіше ця можливість реалізується, тим сильніше виховний вплив учбового матеріалу на дітей.

Реалізація виховного потенціалу залежить від цілеспрямованого відбору змісту учбового матеріалу, що надає учням зразки справжньої моральності, патріотизму, духовності, громадянськості, гуманізму.
Професіоналізм вчителя української мови та літератури полягає не стільки в методичній грамотності, скільки в умінні відбирати матеріал до уроку, визначати його освітні і виховні можливості. Талант педагога — в тонкому відчутті можливостей свого предмета у формуванні моральних, інтелектуальних, вольових, емоційних якостей особи.

Реалізація виховного потенціалу змісту учбових програм досягається за умови:

• рішення виховних завдань в ході кожного уроку в єдності із завданнями навчання і розвитку особистості школяра;
• цілеспрямованого відбору змісту учбового матеріалу, що представляє учням зразки справжньої моральності;
• використання сучасних освітніх технологій;
• організації самостійної творчої дослідницької діяльності учнів на уроці і в позаурочний час.

Як правило, більшість сучасних освітніх технологій допускають організацію на уроках активної діяльності учнів на різних рівнях пізнавальної самостійності. Саме у цьому полягає найважливіша умова реалізації виховного потенціалу сучасного уроку.