Виховний захід “Добра справа, присвячена Дню пам’яті та примирення в Україні” (для учнів 5-9 класів)

Автор: вчитель російської мови та літератури, бібліотекар Токарєва Світлана Олександрівна, Жукова Алла Миколаївна

Добра справа, присвячена Дню пам’яті та примирення в Україні.
Мета заходу: виховання в учнів патріотичних почуттів, розвиток людяності, доброти, милосердя, співчуття, виховання бажання жити та працювати у мирі, дружбі та злагоді. Діти у ході справи виготовленнли бумажних голубів, співпрацювали з бібліотекарями школи та міста, читали вірші про мир, про птахів миру.
Добра справа була спрямована на просвітництво та підвищення інформованості громадськості про проблеми, пов’язані з припиненням військових дій в усьому світі.

Голуби-птахи мир

Місце проведення: школа №13, пам’ятник воїнам – льотчикам

м. Лисичанська, що знаходиться у сквері 10-річчя незалежності України .

 Термін проведення: виготовлення голубів з 20 квітня по 1 травня 2017 року,

хода від КЗ «ЛЗШ І-ІІІ ст. №13» до скверу 10-річчя незалежності України – 8 травня.

Прізвище, ім’я, по батькові виховників:

Токарєва Світлана Олександрівна, вчитель російської мови та літератури, класний керівник 9-А класу,

Жукова Алла Миколаївна, шкільний бібліотекар,

Нікульникова Марина Миколаївна, бібліотекар міської бібліотеки філіалу № 3.

                                  Анотація

Добра справа, присвячена Дню пам’яті та примирення в Україні, яка була проведена для учнів КЗ «ЛЗШ І-ІІІ ст. №13» та жителів мікрорайону.

Мета доброї справи-ознайомити дітей з традицією випускати голубів мира, навчити дітей виготовляти голубів за шаблоном, донести жителям мікрорайону та школярам про бажання дітей жити у мирі та злагоді.

Учні КЗ «ЛЗШ І-ІІІ ст. №13» власноруч виготовляли білих голубів за шаблоном, вивчали літературу про символіку миру, читали вірші та оповідання про голубів, а потім прийняли участь у мирній ході та флешмобі

«Голуби-птахи миру». Діти вишикувались на сходинках школи № 13, потім пройшли колоною до скверу 10-річчя незалежності України, де знаходиться пам ’ятник воїнам – льотчикам, де утворили коло миру.

Учні вірять в можливість запобігання воїн шляхом переконання.

Зміст

1. Титульна сторінка                                                                     1
2.  Анотація.                                                                                     2
3. Зміст.                                                                                             3
4. Виконання доброї справи «Голуби-птахи миру»                 4
5. Висновки                                                                                      10
6. Додатки                                                                                         11

Висновки

Вчити дітей жити у мирі та злагоді, робити добрі справи своїми руками, вивчати літературу з зацікавленністю, шукати та знаходити відповіді на свої питання.

Продовжувати проведення заходів, спрямованих на просвітництво та підвищення інформованості громадськості про проблеми, пов’язані з припиненням військових дій в усьому світі.

Виховувати вміння співпрацювати з дітьми різного віку та дорослими.

Додатки

Згідно з народними уявленнями, голуб — пташка чиста, свята, божа. За християнською традицією, голубом Дух Святий зійшов із неба під час хрещення Ісуса Христа. Тому в народі вірять, що голуб — улюблена пташка Господа і що він освячує воду, готуючи цим хрещення. Голуб — птах миру й любові, пара голубів символізує кохання та вірність у шлюбі.
У міфах різних народів голуби прислуговують богам. Іноді сам бог набуває голубиної подоби. Так, індійський Агні прилітав до царя Узінарі голубкою, Зевсу голуби приносили амброзію — їжу богів. У біблійному сюжеті голубка сповіщає Ноя про кінець потопу. Цей сюжет набув своєрідного трактування в південнослов’янській народній традиції: лапки в голуба нібито почервоніли після того, як на землі він ступив у кров. Македонські легенди пов’язують горлицю із сестрою, яка оплакувала брата, полоненого турками. За це вороги повісили дівчину. Смуга на шиї горлиці — слід від мотузки. У хорватських легендах ворог дикого голуба — коза. Вона зруйнувала його гніздо, тому тепер голуб проклинає рогату, а своє помешкання мостить на високому букові. Мусульмани Боснії і Герцеговини розповідають, що голуб дістав від Аллаха дар мови. Дізнавшись про голод, яким буде покарано людей, він полетів попередити їх про це, закликаючи купувати хліб. Аллах розсердився на голуба й відібрав у нього мову. У білоруській колядці два голуби несуть по жолудю, з тих жолудів виростає дуб, а заодно сходить зоря із зіроньками, котрі уособлюють ідеальну родину.

На Волині існує уявлення, щодо відділення води від землі “Бог був голубом”. В українському фольклорі голуб, насамперед, має міфологічне значення учасника творення світу. Відгомоном цього міфу є давня світотворча колядка. У ній розповідається про те, як голуби, які сидять на вершечку явора (світове древо), пірнають у синєє море й дістають звідти піску. А з нього вже постає земля та все суще на ній. Іноді голубів троє (три — число досконалості, довершеності), вони створюють світ — землю й небесні світила .
Голуба також сприймали як одне з утілень бога грози, дощу та вітру. За народною прикметою, коли голуби літають поблизу людини — чекай дощу. Діти просили дощ так:
Не йди, не йди дощику!
Дам тобі борщику.
Поставмо на дубоньці,
Прилетять три голубоньці
Та возьмуть тя на крилонька,
Занесуть тя в чужиноньку.
У давнину голубів забороняли вживати в їжу. Вважали: хто вб’є цю птицю, в того помиратимуть діти, не вестиметься худоба.
Приказка із цілком українським “раціоналізмом” і любов’ю до всього живого твердить: “Печені голуби не летять до губи” (ліпше, коли вони живі). Котрий хазяїн триматиме голубів, у того в домі пануватиме щастя й лад, оселю його ніколи не спіткає лихо й не буде пожежі. Росіяни, щоб погасити пожежу, кидали у вогонь білого голуба. Коли ж голуб несподівано залетить у вікно — чекай, що дім займеться полум’ям чи хтось у родині помре.
В історії Київської Русі існував жорстокий оповитий легендами епізод, до якого причетні голуби. Княгиня Ольга, щоб помститися древлянам за смерть свого чоловіка Ігоря, обложила місто Іскоростень. Довго протримавши його в облозі й не здобувши, взяла данину — “по троє голубів і по троє горобців… од кожного двору”. Древляни радо погодились. Те, що княгиня попросила такої необтяжливої данини, не викликало в них підозри, адже у східних слов’ян здавна на жертву богам віддавали саме птахів. Княгиня ж, пороздававши своїм воям голубів та горобців, наказала прив’язати до лапки кожного трут, а коли смеркне — підпалити його й пустити птахів на волю. Голуби полетіли до своїх голубників, горобці — під стріхи. Від вогню зайнялися кліті й одрини — й не було двору, де не горіло б. Люди почали тікати з міста, княгиня наказала хапати всіх. Взявши ж Іскоростень, спалила його дощенту.

Казки часто оповідають про голубині сорочки або ж крильця. Одягаючи їх, героїня стає голубкою. В одній із таких закарпатських казок — “Про Сейпентел Ілонку” — головний герой із нареченою, тікаючи від переслідувачки — господині лісових хащ, — спочатку перекидаються рибами. Та хлопець через свою необачність утрачає очі. Ілонка повертає їх: “І полетіла голубом. Вдома напустила на матір і на сестри міцний сон. Тоді сягнула матері у пазуху, взяла очі, а замість них поклала голуб’ячі яйця, аби баба Думала, як пробудиться, що очі там, у пазусі.
Хлопець чекав на березі річки. Раз лиш прилетіла голубка, сталася дівчиною й поставила очі хлопцеві на місце”.
Гудіння, туркотання голубів символізує сум. Своїм гудінням голуби пророкують розлуку: “голуб голубочку покинути має”. У колискових піснях гудінням голуби (гулі) забавляють дитину, присипляють її. Чарівні гулі в червоних чоботях думають, чим годувати, чим обдарувати немовлятко. Здебільшого саме вони й дають дитині “ростоньки в костоньки”, “розум добрий в головоньку”.
В українців надзвичайно поширене звертання “голубе”, “голубко”. Голубкою називають бідну сиротину (“А бідная сиротина, як сива голубка”), милу чи милого (“Десь мій милий, голуб сизий”). У весільній пісні голуб — це староста (“Старосто старесенький, голубе сивесенький”), добрі сусіди — теж голуби (“Ой сусідоньки, ви голубоньки мої!”), для матері — доньки-голубоньки, синочки-голубочки. Навіть в історичних піснях та думах козаків, отамана порівняно з голубами (“Отаман іде, як голуб гуде”). В голосіннях голубом чи голубкою прилітає до родичів померлий. Символіка ця стає прозорою, якщо згадати про вірування, поширене в усій Україні, що душа після смерті відлітає птахом. “Мамко моя, голубко моя”, — голосить за померлою матір’ю дочка. “Голубе мій дорогий, одлітаєш ти од мене далеко”, — тужить за чоловіком дружина. Уявлення про душу в образі голуба підтверджує звичай сілезьких поляків годувати жінку одразу після пологів голубом. Думають, що в цей момент вона “порожня”, бо душу в неї забрало немовля.

На Волинському Поліссі час, коли прилітає голуб, означено восьмим тижнем після Різдва. У день Сорока мучеників (9/22 березня) пекли “пташечок” із тіста, яких подекуди називали “голубцями”. З ними діти закликали весну. Крик дикого голуба пов’язували з початком посіву. У славонців голуб так і кричав: “Sij luk! Sij luk!”, наче закликаючи сіяти цибулю, у поляків — просив насіяти гороху, в Моравії — бобів. Українці Поділля твердили, що голуб просить: “Побудьте!” — всіх, хто зупинявся його послухати.

ГОЛУБ – Символ Святого Духа. А також – щирої любові, злагоди й ніжності. Голуб і голубка в парі – символ вічної й вірної любові. Для всього людства-це птах усеземної любові, птах миру.

Використані ресурси :

http://about-ukraine.com/index.php?text=1739

http://v.900igr.net:10/datas/literatura/Kak-puteshestvuet-pismo/0023-023-V-voennye-gody-golubi-peredavali-srochnye-donesenija.jpg

http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=342339