Виховний захід “Добра справа, присвячена Дню пам’яті та примирення в Україні” (для учнів 5-9 класів)

Автор: вчитель російської мови та літератури, бібліотекар Токарєва Світлана Олександрівна, Жукова Алла Миколаївна

Добра справа, присвячена Дню пам’яті та примирення в Україні.
Мета заходу: виховання в учнів патріотичних почуттів, розвиток людяності, доброти, милосердя, співчуття, виховання бажання жити та працювати у мирі, дружбі та злагоді. Діти у ході справи виготовленнли бумажних голубів, співпрацювали з бібліотекарями школи та міста, читали вірші про мир, про птахів миру.
Добра справа була спрямована на просвітництво та підвищення інформованості громадськості про проблеми, пов’язані з припиненням військових дій в усьому світі.


 

Голуби-птахи мир

Місце проведення: школа №13, пам’ятник воїнам – льотчикам

м. Лисичанська, що знаходиться у сквері 10-річчя незалежності України .

 Термін проведення: виготовлення голубів з 20 квітня по 1 травня 2017 року,

хода від КЗ «ЛЗШ І-ІІІ ст. №13» до скверу 10-річчя незалежності України – 8 травня.

Прізвище, ім’я, по батькові виховників:

Токарєва Світлана Олександрівна, вчитель російської мови та літератури, класний керівник 9-А класу,

Жукова Алла Миколаївна, шкільний бібліотекар,

Нікульникова Марина Миколаївна, бібліотекар міської бібліотеки філіалу № 3.

                                  Анотація

Добра справа, присвячена Дню пам’яті та примирення в Україні, яка була проведена для учнів КЗ «ЛЗШ І-ІІІ ст. №13» та жителів мікрорайону.

Мета доброї справи-ознайомити дітей з традицією випускати голубів мира, навчити дітей виготовляти голубів за шаблоном, донести жителям мікрорайону та школярам про бажання дітей жити у мирі та злагоді.

Учні КЗ «ЛЗШ І-ІІІ ст. №13» власноруч виготовляли білих голубів за шаблоном, вивчали літературу про символіку миру, читали вірші та оповідання про голубів, а потім прийняли участь у мирній ході та флешмобі

«Голуби-птахи миру». Діти вишикувались на сходинках школи № 13, потім пройшли колоною до скверу 10-річчя незалежності України, де знаходиться пам ’ятник воїнам – льотчикам, де утворили коло миру.

Учні вірять в можливість запобігання воїн шляхом переконання.

Зміст

  1. Титульна сторінка                                                                     1
  2.  Анотація.                                                                                     2
  3. Зміст.                                                                                             3
  4. Виконання доброї справи «Голуби-птахи миру»                 4
  5. Висновки                                                                                      10
  6. Додатки                                                                                         11

 

 Фото 1

В міській  библиотеці  учні 9-Б класу КЗ «ЛЗШ  І-ІІІ ст. №13» роблять

об ’ємних голубів.

 

Фото 2

Учні 9-Б классу КЗ «ЛЗШ  І-ІІІ ст. №13» демонструють зроблених своїми руками голубів

Фото 3

До доброї справи долучилися учні 5-А, 5-Б, 6-А, 6-Б, 8-А, 9-А класів.

Фото 4

Колона учнів йде до пам’ятника воїнам-льотчикам, що знаходиться у сквері 10-річчя незалежності України

Фото 5

Дівчата  з 9–А пригадали рядки з вірша Антоніни Грицаюк «Голуби»:

«Голуб був завжди божа пташина,

Не розуміє того людина,

Голуб миру, голуб добра,

Благаю, люди,  не робіть зла».

Фото 6 «Коло миру»

Учень 9- А класу Нікульников Дмитро тримає на руках свою молодшу сестру у колі учнів школи № 13

Висновки

Вчити дітей жити у мирі та злагоді, робити добрі справи своїми руками, вивчати літературу з зацікавленністю, шукати та знаходити відповіді на свої питання.

Продовжувати проведення заходів, спрямованих на просвітництво та підвищення інформованості громадськості про проблеми, пов’язані з припиненням військових дій в усьому світі.

Виховувати вміння співпрацювати з дітьми різного віку та дорослими.

Додатки

Згідно з народними уявленнями, голуб — пташка чиста, свята, божа. За християнською традицією, голубом Дух Святий зійшов із неба під час хрещення Ісуса Христа. Тому в народі вірять, що голуб — улюблена пташка Господа і що він освячує воду, готуючи цим хрещення. Голуб — птах миру й любові, пара голубів символізує кохання та вірність у шлюбі.
У міфах різних народів голуби прислуговують богам. Іноді сам бог набуває голубиної подоби. Так, індійський Агні прилітав до царя Узінарі голубкою, Зевсу голуби приносили амброзію — їжу богів. У біблійному сюжеті голубка сповіщає Ноя про кінець потопу. Цей сюжет набув своєрідного трактування в південнослов’янській народній традиції: лапки в голуба нібито почервоніли після того, як на землі він ступив у кров. Македонські легенди пов’язують горлицю із сестрою, яка оплакувала брата, полоненого турками. За це вороги повісили дівчину. Смуга на шиї горлиці — слід від мотузки. У хорватських легендах ворог дикого голуба — коза. Вона зруйнувала його гніздо, тому тепер голуб проклинає рогату, а своє помешкання мостить на високому букові. Мусульмани Боснії і Герцеговини розповідають, що голуб дістав від Аллаха дар мови. Дізнавшись про голод, яким буде покарано людей, він полетів попередити їх про це, закликаючи купувати хліб. Аллах розсердився на голуба й відібрав у нього мову. У білоруській колядці два голуби несуть по жолудю, з тих жолудів виростає дуб, а заодно сходить зоря із зіроньками, котрі уособлюють ідеальну родину.

На Волині існує уявлення, щодо відділення води від землі “Бог був голубом”. В українському фольклорі голуб, насамперед, має міфологічне значення учасника творення світу. Відгомоном цього міфу є давня світотворча колядка. У ній розповідається про те, як голуби, які сидять на вершечку явора (світове древо), пірнають у синєє море й дістають звідти піску. А з нього вже постає земля та все суще на ній. Іноді голубів троє (три — число досконалості, довершеності), вони створюють світ — землю й небесні світила .
Голуба також сприймали як одне з утілень бога грози, дощу та вітру. За народною прикметою, коли голуби літають поблизу людини — чекай дощу. Діти просили дощ так:
Не йди, не йди дощику!
Дам тобі борщику.
Поставмо на дубоньці,
Прилетять три голубоньці
Та возьмуть тя на крилонька,
Занесуть тя в чужиноньку.
У давнину голубів забороняли вживати в їжу. Вважали: хто вб’є цю птицю, в того помиратимуть діти, не вестиметься худоба.
Приказка із цілком українським “раціоналізмом” і любов’ю до всього живого твердить: “Печені голуби не летять до губи” (ліпше, коли вони живі). Котрий хазяїн триматиме голубів, у того в домі пануватиме щастя й лад, оселю його ніколи не спіткає лихо й не буде пожежі. Росіяни, щоб погасити пожежу, кидали у вогонь білого голуба. Коли ж голуб несподівано залетить у вікно — чекай, що дім займеться полум’ям чи хтось у родині помре.
В історії Київської Русі існував жорстокий оповитий легендами епізод, до якого причетні голуби. Княгиня Ольга, щоб помститися древлянам за смерть свого чоловіка Ігоря, обложила місто Іскоростень. Довго протримавши його в облозі й не здобувши, взяла данину — “по троє голубів і по троє горобців… од кожного двору”. Древляни радо погодились. Те, що княгиня попросила такої необтяжливої данини, не викликало в них підозри, адже у східних слов’ян здавна на жертву богам віддавали саме птахів. Княгиня ж, пороздававши своїм воям голубів та горобців, наказала прив’язати до лапки кожного трут, а коли смеркне — підпалити його й пустити птахів на волю. Голуби полетіли до своїх голубників, горобці — під стріхи. Від вогню зайнялися кліті й одрини — й не було двору, де не горіло б. Люди почали тікати з міста, княгиня наказала хапати всіх. Взявши ж Іскоростень, спалила його дощенту.

Казки часто оповідають про голубині сорочки або ж крильця. Одягаючи їх, героїня стає голубкою. В одній із таких закарпатських казок — “Про Сейпентел Ілонку” — головний герой із нареченою, тікаючи від переслідувачки — господині лісових хащ, — спочатку перекидаються рибами. Та хлопець через свою необачність утрачає очі. Ілонка повертає їх: “І полетіла голубом. Вдома напустила на матір і на сестри міцний сон. Тоді сягнула матері у пазуху, взяла очі, а замість них поклала голуб’ячі яйця, аби баба Думала, як пробудиться, що очі там, у пазусі.
Хлопець чекав на березі річки. Раз лиш прилетіла голубка, сталася дівчиною й поставила очі хлопцеві на місце”.
Гудіння, туркотання голубів символізує сум. Своїм гудінням голуби пророкують розлуку: “голуб голубочку покинути має”. У колискових піснях гудінням голуби (гулі) забавляють дитину, присипляють її. Чарівні гулі в червоних чоботях думають, чим годувати, чим обдарувати немовлятко. Здебільшого саме вони й дають дитині “ростоньки в костоньки”, “розум добрий в головоньку”.
В українців надзвичайно поширене звертання “голубе”, “голубко”. Голубкою називають бідну сиротину (“А бідная сиротина, як сива голубка”), милу чи милого (“Десь мій милий, голуб сизий”). У весільній пісні голуб — це староста (“Старосто старесенький, голубе сивесенький”), добрі сусіди — теж голуби (“Ой сусідоньки, ви голубоньки мої!”), для матері — доньки-голубоньки, синочки-голубочки. Навіть в історичних піснях та думах козаків, отамана порівняно з голубами (“Отаман іде, як голуб гуде”). В голосіннях голубом чи голубкою прилітає до родичів померлий. Символіка ця стає прозорою, якщо згадати про вірування, поширене в усій Україні, що душа після смерті відлітає птахом. “Мамко моя, голубко моя”, — голосить за померлою матір’ю дочка. “Голубе мій дорогий, одлітаєш ти од мене далеко”, — тужить за чоловіком дружина. Уявлення про душу в образі голуба підтверджує звичай сілезьких поляків годувати жінку одразу після пологів голубом. Думають, що в цей момент вона “порожня”, бо душу в неї забрало немовля.

На Волинському Поліссі час, коли прилітає голуб, означено восьмим тижнем після Різдва. У день Сорока мучеників (9/22 березня) пекли “пташечок” із тіста, яких подекуди називали “голубцями”. З ними діти закликали весну. Крик дикого голуба пов’язували з початком посіву. У славонців голуб так і кричав: “Sij luk! Sij luk!”, наче закликаючи сіяти цибулю, у поляків — просив насіяти гороху, в Моравії — бобів. Українці Поділля твердили, що голуб просить: “Побудьте!” — всіх, хто зупинявся його послухати.

ГОЛУБ – Символ Святого Духа. А також – щирої любові, злагоди й ніжності. Голуб і голубка в парі – символ вічної й вірної любові. Для всього людства-це птах усеземної любові, птах миру.

Антоніна Грицак

Голуби

Під стріхою на стовпі,

Звели гніздечко два голуби,

Воркували, щиро вони любились,

Ось і яєчка у них з’явились.

Голубка гріє їх вигріває,

Голуб літає їжу шукає,

Співає пісню їй голубину,

Любить він щиро свою пташину.

Ось і з’явилися голуб’ята,

Голуби діждалися свого свята,

Щиро голублять їх вигрівають,

На майбутнє надію вони плекають.

Не так було, як їм гадалось,

Лихо зненацька до них підкралось,

Підкралось лихо, клята година,

Бідна голубка, бідна пташина.

Людям кубельце їх заважало,

Через те, лихо страшне спіткало,

Стали трощити його, знімати,

А голуб’ята стали кричати.

Вони кричали, гірко ридали,

І до кубельця все припадали,

Впало кубельце і голуб’ята,

Прийшла година їм ота клята.

Хоч би літати вони навчились,

А так лячно в куток забились,

Тріпочуть крильцями раду шукають,

Свою матусю все виглядають.

Голубка хліба знайшла кусок,

І прилетіла до діточок,

Застала лише одні гілки,

А де ж їх два голубки.

Довго літала і ось знайшла,

Біді зарадити вже не могла,

Руки, не крила, якби мала,

Діток на гору попіднімала.

Слізно ридала, серденько рвалось,

Діти рідненькі, що з вами сталось,

Не доведи, Боже, кіт надбіжить,

Пір’ячко сизе з вас полетить.

Чим же пташата ви завинили,

Ви ще літати навіть не вміли,

Не вміли літати, на світі жити,

Та людям того не зрозуміти.

Метнеться вниз, а тоді в гору,

В лиху з’явилися ви діти пору,

Навіщо зло те у людей,

Невже не мають своїх дітей.

Голуб був завжди божа пташина,

Не розуміє того людина,

Голуб миру, голуб добра,

Благаю люди не робіть зла.

Використані ресурси :

http://about-ukraine.com/index.php?text=1739

http://v.900igr.net:10/datas/literatura/Kak-puteshestvuet-pismo/0023-023-V-voennye-gody-golubi-peredavali-srochnye-donesenija.jpg

http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=342339

Відгуки та пропозиції

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 коментарів

  1. Захід передбачає хорошу мету. Мир – це запорука світлого майбутнього кожного із нас. Світлини засвідчують про клопітку роботу вчителя над реалізацією такого творчого заходу. Створення голубів, що символізують мир – це перший крок учнів до свідомого розумінння необхідності миру. Сподобався тривожний вірш Антоніни Грицак “Голуби”, що дуже зворушує. Дякую.

  2. Цікаво, оригінально, креативно та творчо реалізуєте свою мету – молодці. Для сьогоднішніх сучасних учнів потрібно проводити саме такі заходи. В наступний раз скористаюсь Вашими ідеями під час відзначення Дня Пам’яті і примирення.

  3. Вийшов своєрідний флеш-моб. Приємно, що така кількість небайдужих школярів взяли участь у заході. Якщо дітям цей захід припав до душі – то це і є досягнення мети.

  4. Дуже сподобалося, що для проведення цього заходу залучилось так багато дітей. Вони змогли проявити і знання, і творчість. Я вважаю, що мета заходу: розвиток людяності, доброти, милосердя, співчуття, виховання бажання жити та працювати у мирі, дружбі та злагоді досягнута. Дякую вам.

  5. Ідея проведення такого заходу дуже цікава. Мені сподобалися об’ємні голуби, виготовлені учнями. Вірші та історії про цих прекрасних птахів дібрані з великим смаком.Дітиі замисляться над тим, що сила слова і переконання, насправді, дієва.