mail@urok-ua.com

Виховний захід, присвячений 100-річниці подій Української революції. Для вчителів, класних керівників, учнів.

Автор: вчитель історії та правознавства Булиух Юрій Гаврилович

Screenshot_3Українська революція 1917-1921 років – це національно-визвольна боротьба українського народу за незалежність та створення власної держави. Її очолила Українська Центральна Рада, що стала представницьким органом українських демократичних сил. Хоча революція не досягла своєї мети, вона започаткувала процес формування модерної української нації та відновила традицію українського державотворення. Виховний захід розкриває хід революційних подій на Смілянщині, показує участь в них різних верств населення. Особливої уваги заслуговує участь у подіях наших земляків.
Федір Павлович Матушевський – один із засновників Української Центральної Ради, за Директорії голова Надзвичайної Дипломатичної Місії у Греції.
Яків Михайлович Водяний – організатор Вільного козацтва в Україні, пізніше був отаманом Холодного Яру. Цей виховний захід актуальний в зв’язку з підготовкою до відзначення 100- річчя Української революції 1917-1921 років та розрахований на учнів 8-11 класів.


 

Українська революція і Смілянщина

Виховний захід до 100-річчя національно-визвольної революції 1917-1921 років

Мета заходу: охарактеризувати особливості революції в нашому краї, розповісти про участь відомих земляків у революційних подіях, показати героїзм учасників боротьби за незалежність України

На дошці епіграф:

Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Т. Г. Шевченко

Звучить пісня Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина» музика М. Гайворонського , слова С. Чарнецького

1-й ведучий. В 2017 році спливає 100 років з початку Української національно-визвольної революції 1917-1921 років. 4(17)  березня 1917 року з представників політичних, громадських і культурних організацій була утворена Українська Центральна Рада, як головне представництво політичних інтересів українців перед Тимчасовим урядом Росії. Її головою був обраний відомий історик Михайло Сергійович Грушевський. Основою політичної платформи Центральної Ради становила вимога «широкої національно-територіальної автономії України в Російській Федеративній республіці, на демократичних підвалинах, з міцним забезпеченням національних меншостей нашої землі». 6-8(19-21) квітня 1917 року був скликаний Всеукраїнський національний конгрес, який проголосив Українську Центральну Раду верховною національною владою. 10(23) червня 1917 року Центральна Рада видала свій перший універсал, в якому проголошувалося: «Однині самі будемо творити наше щасливе життя». Для виконання рішень Української Центральної Ради було створено уряд – Генеральний Секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком.

2-й ведучий. Із Указу Президента України №17/2016 від 22 січня 2016 року «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років»

«З метою вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності, тисячолітньої історії державотворення нашого народу, визнання історичного значення подій, пов’язаних із визвольною боротьбою початку ХХ століття та утвердженням української державності у формі Української Народної Республіки, Української Держави і Західноукраїнської Народної Республіки, їх значення для відновлення Україною незалежності у 1991 році, утвердження історичної єдності земель, консолідації суспільства, зміцнення міжнародного авторитету України та у зв’язку зі 100-річчям подій Української революції 1917-1921 років постановляю:

  1. Проголосити 2017 рік Роком Української революції 1917-1921 років.
  2. Визначити вшанування подій та видатних учасників Української революції 1917-1921 років одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 1917-1921 роки……»

Учениця читає уривок з вірша В. Самійленко «Наша славна Україна»

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо.

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо.

3-й ведучий. Події Лютневої революції 1917 року в Петрограді та зречення імператором Миколою ІІ престолу докотилися і до Сміли. На початку березня солдати Смілянського гарнізону обирають Раду солдатських депутатів. Незабаром були створені Ради робітничих депутатів на станції Бобринська, цукрових заводах і в деяких поміщицьких економіях. 17 квітня 1917 року в місті було створено Громадянський  комітет, який очолив представник українських соціал-демократів. Поліція була замінена виборною міліцією. На початку квітня було утворено єдину Раду робітничих депутатів. Більшість в ній становили меншовики та есери. Одночасно у м. Сміла виникають різноманітні громадські комітети, які вимагають припинення війни, скорочення робочого дня, наділення селян землею.

1-й ведучий. Набирає розмаху селянський рух. Із циркуляру Черкаського повітового комісара, який представляв Тимчасовий уряд Росії:

«Прошу оголосити на зборах. Самочинний захват будь-яких земель недопустимий….. Громадяни! Утримуйтесь від захватів! … Кожний, хто не шанує закону, той не шанує себе, своєї вітчизни та свободи».

2-й ведучий. Для наведення порядку до Черкаського повіту було направлено урядові війська, зокрема в Смілі був розміщений штаб 5-ї Донської козачої дивізії. Однак боротьба селян проти поміщиків стає активнішою, зокрема були розгромлені маєтки княгині Яшвіль у с. Сунках, поміщика Дуриліна у с. Гуляйгородку та інші.

3-й ведучий.  З приходом більшовиків до влади, вони теж роблять спроби заволодіти Смілою. Командир 25-го Черкаського куреня І. Лютий-Лютенко в книзі спогадів «Вогонь з Холодного Яру» згадував: «Ми знову зударилися з більшевиками коло Бобринської станції. Це були переважно червоні матроси з Чорноморської флотилії. І хоч вони були регулярні фронтовики, «купані в морі, сушені бурями і гартовані сонцем», як любили вони чванькувато підкреслювати, то на суші вони показалися неповороткими, а в деяких ситуаціях зовсім безпорадними. І ми їх розбили вщент!».

Учень читає уривок із вірша П. Гетьманця

На розпуттях хистких неповторних доріг,

під грозою шаліючим небом,

я святую любов в серці свому зберіг

Україно – Вітчизно, до тебе.

Усім чаром своїх наддніпрянських степів,

буйним гуком козацької Січі,

Ти живеш, як безсмертя, у крові моїй,

як порив сил палких, таємничих!

Усім жахом Полтави, Базару і Крут,

страшним рабством і кров’ю Петлюри

Ти мене обернула у месницький бунт,

в світлий рокіт крилатої бурі.

Поки сонце свободи над степом твоїм

величавим вогнем не засвітить,

буду тямити з болем твій пострах руїн,

буду месницьким бунтом шаліти!

1-й ведучий. Активну участь у революційних подіях того часу відіграли і уродженці м. Сміла.

Портрет перший

Федір Павлович Матушевський

Народився 1869 року у м. Сміла в сім’ї священника. Закінчив Київську духовну семінарію. Працював вчителем у м. Черкаси, викладачем Київської духовної семінарії. Протягом 1898-1902 років був студентом юридичного факультету Дерптського університету. Ф. Матушевський входив до складу Загальноукраїнської безпартійної організації (ЗУБО), був одним з фундаторів Української радикально-демократичної партії (1905 рік). Займався літературною і видавничою діяльністю, друкувався в журналі «Киевская старина», а з 1906 року був редактором першої щоденної української газети «Громадська думка» (пізніше – «Рада»). Після поразки революції 1905-1907 років Ф. Матушевський виїхав до Петербурга, там підтримував зв’язки з місцевим осередком Товариства українських поступовців. З початком першої світової війни він повертається до Києва де в 1915 році увійшов до створеного Федором Штейнгелем «Всеросійського союзу земств і міст». Ця організація займалася допомогою українцям, постраждалим у війні. Це був початок нового українського волонтерського руху, з допомогою якого армія вела бойові дії, забезпечувалася харчами, одягом та предметами першої необхідності.

Революція 1917 року була зустрінута Ф. Матушевським з великим піднесенням. Він особисто зустрічав М. Грушевського, який повернувся до Києва, був одним із засновників Української Центральної Ради. У червні 1917 року Ф. Матушевський вступає до новоствореної Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ), де виконував обов’язки скарбника. 6 квітня 1917 року на Всеукраїнському національному конгресі Ф. Матушевський виступив з доповіддю «Права національних меншостей», в якій зокрема сказав: «Безперечно, що кожна розумна і справедлива державна власть повинна прислухатися до голосу меньшости, повинна зважати на її інтереси і добирати способу забезпечити меньшости всі права людини і громадянина в житті політичному, соціальному, національному і релігійному».

З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського йому запропонували посаду в уряді Української Держави, однак Ф. Матушевський відмовився. Тим часом у складі Українського національного союзу (УНС) став активним учасником антигетьманського повстання. Після приходу до влади Директорії в Україні, за пропозицією С. Петлюри у січні 1919 року Ф. Матушевського призначили головою Надзвичайної Дипломатичної Місії у Греції. Він домагався визнання УНР провідними країнами світу, налагоджував контакти з дипломатичними місіями країн Антанти. Однак 21 жовтня 1919 року Ф. Матушевський раптово помер від розриву серця. Похований в столиці Греції – Афінах.

Портрет другий

Яків Михайлович Водяний

Народився 1886 року у м. Сміла в багатодітній селянській родині. За фахом учитель. В 1905 році вступив до Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). 1906 року разом з однопартійцями готував повстання на Чигиринщині. За революційну діяльність тричі заарештовувався царським урядом. Висланий в ув’язнення до Наримського краю. Протягом 1911-1917 років Я. Водяний перебував в еміграції у Галичині, а згодом  Японії та Австралії. Після Лютневої революції в Росії повертається на Україну.

Влітку 1917 року Я. Водяний приймає активну участь в організації Вільного козацтва. Обраний черкаським полковим отаманом, був делегатом Першого з’їзду вільного козацтва в Чигирині. Я. Водяний протистояв більшовицьким військам, які прагнули нав’язати Радянську владу Україні. За ці дії в 1919 році заочно засуджений чекістами до розстрілу. Був активним учасником Холодноярської республіки де керував одним із повстанських загонів. Після придушення більшовиками повстанського руху Я. Водяний емігрував до Польщі. Там він пише мемуари та драми «Холодний Яр» і «Право сваволі». Протягом 1927-1930 років він працював у відділі розвідки УНР, яким керували генерал-хорунжий Всеволод Змієнко та полковник Микола Чеботарів. Проводить розвідницьку та підпільну роботу, поширює в Україні антирадянську літературу.

Після окупації Червоною Армією Західної України 27 вересня 1939 року Я. Водяний був заарештований органами НКВС. 7 лютого 1940 року Військовий трибунал Київського особливого військового округу засудив Я. Водяного до розстрілу. Вирок був виконаний у Києві 10 травня 1940 року. В 1948 році був посмертно нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

2-й ведучий. У січні-березні 1918 року смілянські вільні козаки під керівництвом Я. Водяного брали участь у боях проти російського війська, що поверталось з фронту до Росії. Особливо успішною була операція Вільного козацтва, зокрема і смілянського проти 8-ї російської армії в районі станції Бобринська.

3-й ведучий. З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського до Сміли прибули частини австро-німецьких військ. Селянам наказали повернути поміщикам землю, інвентар та худобу. У відповідь розгортається партизанський рух загонів різного політичного спрямування. 18 листопада 1918 року робітники залізниці на ст. Бобринська роззброїли Державну варту та німецьку військову частину. Після цього німецькі війська були виведені з міста та повіту, а влада перейшла до революційного комітету.

1-й ведучий. Повернення до влади більшовиків привело до впровадження політики «воєнного комунізму». Вона викликала великий спротив серед населення. Спочатку Омелько Острівський у березні 1919 року підняв повстання на Черкащині проти політики більшовиків. Він також захопив Смілу та поширив свою владу на сусідні села. Згодом розпочалося повстання отамана М. Григор’єва. Загін під командуванням Павлова 10 травня 1919 року встановив владу повстанців у Смілі.

2-й ведучий. У серпні 1919 року Смілу захоплюють частини Добровольчої армії А. Денікіна. Відновлюються дореволюційні порядки, діють каральні загони, діють заборони на українську мову та культуру.

3-й ведучий. В січні 1920 року в місто повертаються частини більшовицької Червоної Армії, але менш ніж за місяць під час Першого Зимового походу армії УНР кінний полк Чорних запорожців під командуванням Петра Дяченка 8 лютого 1920 року відбив у більшовиків Смілу і при підтримці Волинської збірної групи зайняв станцію Бобринську.

1-й ведучий. Однак незабаром у Смілі остаточно утвердилася Радянська влада. Центр боротьби проти більшовизму перемістився до Холодного Яру.

Учень читає уривок з вірша Т. Шевченка «Холодний Яр»

Тяжке лихо!.. Дурить дітей

І брата сліпого,

Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

Холодного Яру.

Звучить марш січових стрільців «Йде січове військо» у виконанні Тараса Компаніченко

2-й ведучий. На той час межі Холодноярської республіки знаходились далеко за кордонами Холодного Яру. Головним отаманом Холодного Яру був Василь Чучупак (Чучупака). Керівництво Холодноярської організації визнавали і прибережні села вгору по Дніпру до Черкас. Український національно-визвольний рух мав значну підтримку у місцевого населення. У зв’язку з неможливістю перемоги бунтівних отаманів, чекісти розробили ряд спецоперацій з нейтралізації повстанського руху та знешкодження його лідерів. Бойові дії продовжувалися до 1922 року, коли внаслідок каральних дій чекістів, більшість повстанських отаманів Півдня і центру України було заарештовано чи вбито.

3-й ведучий. Мрії діячів Української Центральної Ради, Української Держави, Директорії,  Холодноярської республіки здійснилися 24 серпня 1991 року, коли Україна проголосила свою незалежність.

Учениця читає вірш О. Олеся «Живи Україно, живи для краси»

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Звучить пісня «Моя Україна» у виконанні Наталії Бучинської

Використані джерела

  1. Указ Президента України № 17/2016 від 22 січня 2016 року «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років»
  2. П. І. Губа. Аналіз військових дій та погромів у контексті вивчення періодичної преси в період Української революції 1917-1920 рр.
  3. П. Гетьманець. Мої повстанські марші
  4. В. С. Княжев. Смілянщина. Історико-економічний нарис. Сміла. Видавництво «Тясмин» 1998
  5. В. С. Княжев. Адрес долі – Смілянщина моя.
  6. Р. М. Коваль. Отамани Гайдамацького краю. К 1998
  7. О. Олесь. Живи Україно, живи для краси (пісня)
  8. , С. Осташко. Матушевський Федір Павлович. Енциклопедія історії України.Т 6. Київ. «Наукова думка» 2003
  9. Сміла краєзнавча. Підручник з історії рідного краю для учнів 5-11 класів. Сміла 2011
  10. Г. П. Савченко Водяний Яків Михайлович. Енциклопедія історії України т. 10. Київ. Наукова думка 2003.
  11. О. Субтельний. Україна: Історія Київ «Либідь» 1991
  12. Т. Шевченко Вірш «Холодний Яр»

 

 

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
666

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Один коментар

  1. Шановний Юрію Гавриловичу! Ви зробили дуже добру справу – історію потрібно знати і пам”ятати.Із великим задоволенням прочитала Ваш сценарій.Дуже сподобався вірш Гетьманця,змістовні та цікаві портрети Федора Матушевського та Якова Водяного.Використаю на виховних заходах.Дякую