Лекція з психології сімейного виховання “Обдаровані діти”.

Автор: викладач психології Пашигар Марина Сергіївна

Дана лекція знайомить з поняттями “обдарованість” та “обдаровані діти”. Розкриває головні складові обдарованості дитини та їх особливості. Надає поради які допоможуть проявити, укріпити та організувати дитячу обдарованість.

Тема : Обдаровані діти

План

1. Поняття обдарованості. Складові обдарованості та ознаки обдарованих дітей.
2. Психологічні основи роботи з обдарованими дітьми у сім’ї.

Література основна:

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. – /Г.С.Абрамова, М, 2001.
2. Долинська Л.В., Скрипченко О.В. – Вікова та педагогічна психологія /Л.В. Долинська., О.В. Скрипченко, К.: 2009.
3. Дружинин В.Н. Психология семьи /В.Н. Дружинин. – Екатеринбург, 2000.
4. Кондрацька Л.В., Пальчик Т.В., Степанець І.О. Психологія сімейного виховання /Л.В. Кондрацька, Т.В. Пальчик, І.О. Степанець / Харків 2014.

Додаткова література:

1. Аккерман Н. Семья как социальная и эмоциональная единица /Н. Аккерман/ Семейная психотерапия. – СПБ., 2000
2. Крайг Г.П., Психология развития, /Г.П. Крайг, – М.: 2001

3. Кутішенко В.П., Ставицька С.О., Психологія розвитку та вікова психологія: Практикум / В.П. Кутішенко, С.О Ставицька, К.: 2009.

1. Петровский А.В. Возрастная и педагогическая психология /А.В. Петровский. – М., 1999

Вступ

Доволі часто обдарованість лишається непомітною і неоціненною в ситуаціях, коли малюк недостатньо успішний в навчальній діяльності. Адже більшість педагогів та психологів пов’язують обдарованість з успішністю в дитячому садку або в школі. На мою думку «Дитячу обдарованість» необхідно розглядати, як потенціал, а дитячі досягнення в навчальній діяльності, як один із проявів даного потенціалу.

Більшість психологів визнають, що обдаровані діти у звичайному дитячому садку або школі не отримують належного розуміння з боку дорослих і однолітків, піддаються насмішкам і мало не цькуванню.

Чи легко бути обдарованим? Звичайно, розвиток дитини не може обмежуватися лише родиною. Але далеко не кожен випадок обдарованості має відношення до садка або школи і знаходить там умови для розвитку. Наприклад, лідерська обдарованість зі зрозумілих причин не завжди заохочується педагогами так і батьками. Вони просто не знають, що робити з такими дітьми.

1.Поняття обдарованості. Складові обдарованості та ознаки обдарованих дітей

Поняття «обдарованість» слід визначити як індивідуальний, мотиваційний, організаторський і міжособистісний потенціал, що дозволяє дитині розвивати свої здібності у певних видах діяльності, спілкуванні та  взаємодії з людьми на  досить високому рівні.

За визначенням Комітету освіти США, «обдарованими чи талановитими дітьми можна назвати тих, які в силу видатних здібностей демонструють високі успіхи та досягнення… Перспективи таких дітей визначаються рівнем їх досягнень чи потенційними можливостями в одній із декількох сфер: інтелектуальній, академічних досягненнях, спілкування і лідерства, художньої діяльності та творчості, руховій сфері».

Обдарованість – це системна якість психіки, що розвиваєть­ся впродовж усього життя й визначає можливість досягнення людиною над­звичайних результатів в одно­му або кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Одарована дитина – це дитина, що виокремлю­ється яскравими, неповторними та очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.

На сьогоднішній день більшість психологів визначають, що рі­вень та характер розвитку обдарованої дитини – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опо­середкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою, творчого, розвиваючого). Водночас не можна ігнорувати й роль психологічних механіз­мів саморозвитку особистості, що складають основу утворення й реалізації індивідуаль­ної обдарованості.

Видатний український психолог-практик Валентин Олексійович Моляко виділяє такі головні складові об­дарованості дитини:

• задатки, тобто схильність, що проявляються в підвищеній чутливості, певних уподобаннях, а також у дина­мічності психічних процесів;
• інтереси, тобто їх спрямованість та систематичність прояву, домінування пізнавальних процесів;
• допитливість, постійне бажання створити нове, прагнення до розв’язання й пошуку про­блем;
• швидкість у засвоєнні нової інформації, яка може не відповідати віку дитини;
• схильність до постійних порівнянь, зі­ставлень, формування еталонів для на­ступного відбору;
• наявність загального інтелекту – схоплю­вання, розуміння, швидкість оцінюван­ня й вибору шляху розв’язання, адекват­ність дій;
• емоційна забарвленість окремих проце­сів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, упо­добання тощо;
• наполегливість, цілеспрямованість, рі­шучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень; креативність – уміння комбінувати, зна­ходити аналоги, реконструювати; схиль­ність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання засобів, часу тощо;
• інтуїція – схильність до незвичайно швидкого оцінювання, рішень, прогнозів;
• легке та впевнене набуття практичних вмінь, навичок, оволодіння прийомами, техні­кою праці, майстерністю;
• здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час розв’язання загальних і нових спеціальних проблем, завдань, пошук і розв’язання складних, нестандартних, екстремальних ситуацій тощо.

Визначні іно­земні психологи та педагоги у своїх роботах виокремлюють певні особливості обдарованої дитини:

• малюк володіє певним обсягом знань; має великий словниковий запас (порівняно з однолітками); самостійно виокремлює та переміщає засвоєне в нові умови;
• легко установлює причинно-наслідкові зв’яз­ки;
• виявляє приховані залежності та зв’язні;
• уміє робити умовиводи і висновки;
• вміє самостійно інтегрувати й синтезувати інфор­мацію;
• з власної ініціативи вибирає для розв’я­зання більш складні задачі;
• дитина здатна узагальнити нову інформацію;
• уміє вловлювати зміст досить складних ідей;
• виокремлює і помічає тонкі відмінності в мате­ріалі;
• чутлива до суперечностей;
• уміє оцінити нову ситу­ацію, перш ніж діяти в ній;
• уміє оцінювати як результат, так і процес роботи (рішення ситуації або задачі).

2. Психологічні основи роботи з обдарованими дітьми у сім’ї

Обдарованість малюка найчастіше проявляється в ранньому оволодінні мовою, в незвичайно швидкому збільшенні словникового запасу. Поряд з цими особливостями  у дитини помітні здібності до навчання, підвищена допитливість, гарна пам’ять, здатність вирішувати практичні завдання (робити щось своїми руками). Обдарована малеча залюбки вивчає оточуючий світ і вже в ранньому віці виявляє вміння розподіляти увагу, простежувати причинно-наслідкові зв’язки та робити відповідні висновки. Такі діти володіють відмінною пам’яттю, яка рано опосередкується мовою і пов’язана з абстрактним мисленням. Прагнення і бажання малюка колекціонувати і приводити свої колекції у певний порядок – пояснюється схильністю до класифікації.

Поради для батьків, які допоможуть проявити, укріпити та організувати «ДИТЯЧУ ОБДАРОВАНІСТЬ»:

• терпеливі, систематичні й відверті відповіді на будь-які запитання малюка;
• серйозне ставлення до запитань і висловлювань дітей;
• надання дитині можливості демонструвати свої досягнення;
• зведення до мінімуму покарань за безлад у кімнаті дитини чи на його столі, якщо це пов’язано з творчою роботою і виявляєте в той час, коли робота ще не закінчена;
• облаштування для малюка кімнати або її частини для занять, ігор, творчості;
• постійна демонстрація дитині того, що її люблять такою, якою вона є, а не тільки за досягнуті успіхи;
• доручення дитині виконувати підвладні для неї справи та завдання;
• надання допомоги дитині у побудові особистих планів і прийнятті рішень;
• запрошення дитини з собою у подорожі по цікавим місцям;
• надання консультації та поради у покращенні результатів роботи дитини;
• надання допомоги дитині у спілкуванні з іншими дітьми та дорослими з різних соціальних і культурних верств;
• встановлення для дитини розумних поведінкових стандартів і відстеження, як вона їх дотримується;
• відсутність розмов про те, що ваша дитина гірша за інших дітей;
• відсутність дій та тверджень, що принижують дитину;
• забезпечення дитини енциклопедіями та матеріалами для її улюблених занять;
• привчання мислити і діяти самостійно;
• регулярне читання дитині цікавої у пізнавальному плані літератури;
• привчання до читання з перших років життя;
• спонукання дитини до вигадування і фантазування історій та казок;
• уважне ставлення до особистих потреб дитини;
• щоденне знаходження часу для того, щоб побути з дитиною наодинці;
• залучення дитини до участі у плануванні сімейних справ та витрат;
• відсутність покарань за помилки, які дитина скоїла ненавмисно;
• похвала дитини за вивчені потішки, вірші, оповідання, пісні тощо;
• навчання дитини вільному спілкуванню з дорослими людьми будь-якого віку;
• надання допомоги дитині в її експериментах з оточуючим середовищем з пізнавальною метою;
• дозвіл дитині грати з різними речами, предметами (посуд, знаряддя праці, крупи та інше);
• спонукання дитини до того, щоб вона самостійно визначала проблеми та вирішувала їх;
• опора на позитивне в діях дитини;
• відсутність нещирої та безпредметної похвали;
• чесність в оцінках своїх почуттів по відношенню до дитини;
• не виключати ніяких тем для обговорення з дитиною;
• надання дитині можливості приймати самостійні рішення;
• надання допомоги дитині в її особистісному зростанні;
• заохочення дитини до максимальної незалежності від дорослих;
• відсутність прийняття та примирення з невдачами дитини, що супроводжується словами «я також не вмію це робити»;
• повага і довіра до дитини та її справ.

Під час роботи з дітьми, педагог та психолог має спрямовувати процес виховання та навчання на розвиток дитячої обдарованості. Необхідно пам’ятати, що у кожної фізично здорової та психічно нормальної дитини є певні задатки до розвитку здібностей у будь-якій галузі людської діяльності, тобто кожний здоровий малюк є потенційно обдарованим.

Для того, щоб задатки, які є, не пропали задарма і з часом перетворились у здібності, необхідно своєчасно їх виявляти, розвивати та постійно працювати над ними. Перше завдання вирішує рання психодіагностика, друге –  побудова навчальних програм, які у повній мірі сприяють розвитку дитячої обдарованості.

Розвиваючі та навчальні програми мають бути зосереджені на виявлення творчих здібностей, інтелектуальної ініціативи, критичного мислення, дорослої відповідальності, соціальної адаптації та лідерства. Для виявлення дитячої обдарованості та її розвитку навчальний матеріал має бути цікавим, креативним, нестандартним, а також повинен виходити за межі навчальної програми і містити у собі щось цікаве, нетрадиційне й нове для малечі. Навчальна програма повинна надавати дітям можливість досягнути успіхів і продемонструвати свої індивідуальні досягнення у когнітивній і міжособистісній сферах. Розвиваюча програма повинна будуватися на базі попередньої психодіагностики, точного визначення зони потенційного розвитку дітей, цілей та завдань навчання з певного заняття. Навчальна програма має бути гнучкою, що дозволить кожній дитині виявити свою творчу індивідуальність. У ній повинні міститися необхідні стимули, що мотивують навчальну діяльність і сприяють повноцінному розвитку здібностей дитини.

Самостійні відкриття дитини підвищує її залучення до навчального процесу, сприяє успішному засвоєнню знань, стимулює інтелектуальні зусилля, впевненість у собі, виховує незалежність думок.

Творчу активність дітей підвищує створення позитивної атмосфери, доброзичливості оцінок з боку батьків та інших дорослих, що оточують. Заохочення оригінальних висловлювань дитини є відмінним засобом для розвитку творчої пізнавальної активності. Важливу роль відіграють відкриті запитання, що спонукають дитину до роздумів і пошуку різних відповідей на одні і ті ж питання.

Розвиток творчих здібностей дітей можна стимулювати через введення їх у незвичну  для них ситуацію, шляхом постановки запитань типу «А що б було, якби ти…?» У цьому ж напрямі працюють запитання, при відповіді на які необхідно знаходити і відтворювати у пам’яті відомості і творчо застосовувати їх у ситуаціях, що виникли. Впевнені і гарні результати дають завдання, що пропонують уважно вивчити об’єкти з метою побачити та описати його особливості.

Суттєво розвивають дітей і сприяють прояву їх інтелектуальної обдарованості завдання, пов’язані з практичним застосуванням набутих знань.

Активізувати мислиннєві процеси дитини можна шляхом створення проблемних ситуацій та завдань:

• завдання пізнавального характеру («перерахуй…», «розкажи…», «сформулюй…», встанови…», «опиши…»);
• завдання, яке сприяє узагальненню («розкажи своїми словами…», «опиши, свої переживання та емоції…», «підкресли подібність…», «поясни сенс…»);
• завдання для сфери застосування («продемонструй…», «поясни завдання…», «використай, щоб реалізувати…»);
• завдання аналітичного характеру («поясни причини…», «порівняй…», «розклади по порядку…», «класифікуй…», «поясни, чому…»);
• завдання синтетичного характеру («створи…», «поєднай за даною ознакою…», «що буде, якщо об’єднати…», «вигадай свій варіант…», «чи є інша причина…»);
• завдання оціночного характеру («визнач…», «відбери та вибери…», «вислови пропозиції…», «вибери те, що тобі найбільше подобається…», «що ти думаєш про …”).

Головне місце, під час прояву шляхів розвитку дитячої обдарованості, посідає психодіагностика, яка повинна пронизувати увесь процес роботи з дитиною, від виявлення перших ознак її обдарованості до оцінки результатів розвиваючого навчання.

Важливо спрямувати обдарованість дитини не на здобуття певного обсягу знань, а на її творчу переробку, виховувати здатність мислити самостійно, на основі отриманого матеріалу. Співпраця педагогів, психологів і сім’ї, повноцінний діалог малюка і педагога, дитини і батьків забезпечать необхідний процес зростання особистості, розуміння реальності, а отже, і творче мислення кожного малюка.

Тільки творчий діалог, особистісна зацікавленість учасників виховного та навчального процесу створюють сприятливі умови для зростання творчої особистості.

Таким чином, розвиток обдарованості є одним із важливих напрямків роботи дошкільного закладу. Розвиток обдарованості має розглядатися з урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів, насамперед взаємодії особистості з її соціальним оточенням. Визначення параметрів освітнього середовища, значущих для процесів розвитку творчої обдарованості, створення умов для розвитку пізнавального інтересу і розгортання персонального простору особистості як творчої індивідуальності є, на мій погляд, ключовими в питаннях розвитку обдарованості, що сприяє вирішенню завдань сучасного суспільства.