mail@urok-ua.com

Дидактичні та рухливі ігри для розвитку діалогічного мовлення старших дошкільників із ЗНМ

Автор: вчитель-логопед Потіпко Наталя Василівна

Потіпко Наталя ВасилівнаУчити дітей брати участь у загальній розмові, ставити питання й відповідати на них, реагувати на повідомлення й запитання, із увічливою інтонацією звертатися із проханням, реагувати на спонукання, усвідомлено добирати слова, уникаючи «заборонних» слів.


 

Макове зернятко (словесна гра)

Мета. Учити дітей брати участь у загальній розмові, по черзі ставлячи питання та відповідаючи на них, розвиваючи тему.

Матеріал. Елементи костюма Ворони.

Хід гри. З учасників гри вибирають Ворону. Інші передають один одному камінчик. Дитина, яка отримала камінчик, ставить Вороні питання:

– Ворона, Ворона, куди полетіла? – До коваля на двір. (До коваля).

Камінчик передається наступній дитині, і вона ставить запитання:

  • Нащо тобі коваль? – Коси кувати.
  • Нащо тобі коси? – Траву косити.
  • Нащо тобі трава? – Корівок годувати.
  • А нащо корови? – Молоко доїти.
  • А нащо молочко? – Пастухів напувати.
  • Нащо пастухи? – Кабанів пасти.
  • Нащо кабани? – Гору рити.
  • Нащо гори? – На тих горах макове зернятко.
  • Для кого зернятко? – Відгадайте!

Ворона загадує загадку. Хто перший відгадає загадку, той стає вороною. Ігровий діалог повторюється, і нова ворона загадує наступну загадку.

 Лисенятко (рухлива гра)

Мета. Учити дітей ставити питання й відповідати на них. Закріплювати вміння розвивати тему розмови.

Хід гри. Граючі, діти вибирають лиску – ведучого. Гравці стають у коло й кладуть біля себе лисіють (ними може бути будь-який предмет: кубик, м’ячик, паличка). Лис підходить до одному із граючих і починає розмову:

  • Де був? – У лісі.
  • Кого піймав? – Лисенятка.
  • Поверни лиску мою. – За так не віддаю.

—За що віддаси – скажи сам. — Якщо обженеш, тоді віддам. Після цього вони біжать у протилежні сторони колу. Хазяїном лисеняти стає той, хто займає вільне місце в колі. Дитина, яка програла, водить. Бігати дозволяється по зовнішній стороні кола.

Хлібець (українська народна рухлива гра)

Мета. Закріплювати вміння реагувати на повідомлення й запитання.

Хід гри. Граючі парами, діти, взявшись за руки, встають один за одним (пари за парою). Гравець без пари – хлібець. Він стоїть на деякій відстані від інших гравців і викрикує:

  • Печу-Печу хлібець.
  • А випечеш? – Запитує остання пара. – Випечу!
  • А втечеш? – Подивлюся!

Після цих слів гравці з пари, що стоять у кінці колони біжать по різним сторонам колони з наміром з’єднатися та стати поперед колони. Хлібець намагається піймати одного з них до того, як вони з’єднають руки. Якщо йому це вдасться, він разом з пійманим гравцем стає новою парою. Гравець, що залишається без пари, стає хлібцем. Гра повторюється в тому ж порядку.

 Вовк (рухлива гра)

Мета. Закріпити вміння дітей висловлювати прохання та відповідати.

Хід гри. Всі граючі – вівці, вони просять вовка пустити їх у ліс погуляти:

—Дозволь нам, вовк, погуляти у твоєму лісі! Вовк відповідає:

—Гуляйте, так, тільки траву не щипайте, а то мені спати буде ні на чому.

Вівці спочатку гуляють у лісі, але незабаром забувають обіцянку, щиплють траву й співають:

  • Щиплемо, щиплемо травичку, Зелену муравку, Бабусі на рукавички, Дідусю на кафтанчик.
  • Поскубали травичку! Нуж-бо! Потрапите мені на вечерю!

Вовк біжить по галявині й ловить овець, пійманий стає вовком, гра відновляється.

Кішка й мишка (рухлива гра)

Ціль. Учити дітей задавати питання й відповідати на них.

Мета. Гру ведуть двоє дітей. Один гравець – кішка, а інший – мишка. Діти стяоть навкруги, усередині кола кішка й мишка ведуть діалог:

  • Мишка, мишка, де була? – У коморі.
  • Що там робила? – Сир їла.
  • А мені залишила? – Не залишила.
  • А де ложечки поклала? – Під бочку сунула.
  • А куди глечик поставила? — Ішла по камінцях, напала зла собака, я упустила й розбила.
  • Тоді я буду тебе ловити. – Я втечу.

Діти, що стоять у колі, беруться за руки й піднімають їх угору, кішка женеться за мишкою. Якщо вдається піймати, кішка призначає наступну пару гравців. Якщо мишка виявилася проворнішою, то розподіл ролей дістається їй.

 Змія (рухлива гра)

Мета: учити дітей ввічливо інтонацією виражати спонукання та реагувати на спонукання.

Хід гри. Змія, яка водить, підходить до одного з дітей і говорить:

  • Я змія, змія, змія. Я повзу, повзу, повзу. Будь моїм хвостом!
  • Добре.
  • Ну, тоді пролазь.

Після цих слів учасник пролазить під ногами того, хто водить і стає його хвостом. Потім змія разом зі своїм «хвостом» наближається до іншої дитини й знову вимовляє свої слова. Гра триває доти, поки всі діти не виявляться у хвості.

Череда (рухлива гра)

Мета. Учити дітей із увічливою інтонацією звертатися із проханням, реагувати на спонукання.

Хід гри: гравці вибирають пастуха й вовка, а всі інші – вівці. Будинок вовка в лісі, а в овець два будинки на протилежних кінцях площадки. Вівці голосно кличуть пастуха:

— Пастушок, пастушок,                         — Ду-Ду-Ду, ду-ду-ду!

Заграй у ріжок!                                          Вас у поле поведу.

Травичка м’яка,                                          Травичку їжте,

Роса солодка,                                              Та пастушка слухайте!

Жени череду в поле, Погуляти на волі!

Пастух виганяє овець на луг, вони ходять, бігають, щиплють травичку. За сигналом пастуха: «Вовк!» – усі вівці біжать у будинок на протилежну сторону площадки. Всі, кого упіймав вовк (торкнувся рукою), виходять із гри.

 Фанти (словесна гра)

Мета. Розвивати вміння так ставити питання, щоб домогтися бажаної відповіді, і усвідомлено добирати слова, уникаючи «заборонних» слів.

Хід гри. Ведучий обходить гравців і говорить:

—Нам надіслали сто гривень. Що хочете, то купуйте, Чорне, біле не беріть, «Так» і «ні» не говоріть!

Після цього він ставить дітям різні питання, а сам намагається, щоб хтось у розмові вимовив одне із заборонених слів. Ведучий веде приблизно таку розмову: «Що продається в булочній?» – «Хліб». – «Який?» (чорний і білий) – «М’який». – «А який хліб ти більше любиш, чорний або білий?» – «Усякий» і т.д. Той, хто вимовив заборонене слово, віддає ведучому фант. Наприкінці гри, всі, хто залишився без фанта, викуповують його.

 Так або ні (словесна гра)

Мета. Знайомство з питанням як формою отримання інформації, знань, активізація мовленнєвої пошукової активності.

Матеріал. Сім-вісім предметів різного призначення – іграшки, предмети побуту, овочі, одяг.

Хід гри. Предмети розкладаються на столі.

Вихователь говорить: «Порадьтеся одне з одним і загадайте який-небудь предмет, але мені не кажіть. А потім я буду ставити різні питання, щоб угадати, який предмет ви загадали, а ви можете відповідати тільки «так» або «ні». Усі зрозуміли?».

Дітям надається час для обмірковування. Потім вихователь починає ставити питання.

  • Цей предмет потрібний у господарстві?
  • Його їдять?
  • Його надягають на тіло?
  • Він лежить посередині стола? Він лежить поруч із…?
  • Він круглий? Він коричневий? І т.д.

Потрібно дотримуватися певної логіки: від призначення предмета до його розташування й до з’ясування зовнішніх ознак; лише потім назвати відгадку.

«А тепер поміняємося ролями. Я загадаю один із предметів, а ви будете ставити питання».

Потім можна запропонувати двом-трьом дітям загадати предмет.

 Зумій відмовитися (словесна гра)

Мета. Учити дітей чемно відхиляти пропозиції (відмовитися від виконання у відповідь на спонукання).

Хід гри. Ведучий звертається по черзі до кожного гравця з пропозицією:

  • Вибери з цих щіток у склянці найкращу й почисти зуби.
  • Вибачте, цими щітками користуватися не можна: вони чужі.
  • Опустіть цю чашку на підлогу!
  • Простіть, я не можу цього зробити: мені жаль бити чашку.
  • Крикни голосно: я самий спритний!
  • Простіть, я не можу, адже я не хвалько.

Ведучий при цьому може привласнити яку-небудь роль: Карабаса, Бармалея, Шапокляк тощо.

 Пригощайся пиріжком (словесна гра)

Мета. Учити дітей пропонувати пригощання й чемно відповідати на речення. Закріплювати вміння змінювати іменники за відмінками.

Обладнання. Картинки, що зображують яблука, картоплю, капусту, полуницю, брусницю тощо.

Хід гри. Перед грою розглядаються картинки. Закріплюються назви зображених овочів, фруктів, ягід.

—Давайте пограємо, — пропонує педагог, — нехай це будуть не картинки, а пиріжки. Це пиріжок з картоплею, це із брусницею тощо. Будемо пригощати одне одного.

Картинки складаються в коробку. Вихователь дістає одну картинку й, звертаючись до однієї дитини, говорить: «Пригощайся, Юрко, пиріжком з яблуками. А ти відповідай: «Спасибі. Я люблю пиріжки з яблуками». Або ти можеш відмовитися чемно: «Спасибі, тільки я ситий. Можна я пригощу Оленку?»

Після пояснення гри діти по черзі виймають картинки й «пригощають» один одного пиріжками.

 Схожі-несхожі (словесна гра)

Мета. Учити дітей терпляче ставитися до думки або судження співрозмовників, аргументовано доводити свою точку зору.

Матеріал. Предметні картинки різних тварин, предметів, рослин.

Хід гри. Грають дві команди (або дві дитини). Вихователь поміщає на мольберт 2 картинки. Одна команда висловлює думку про те, що зображені об’єкти не схожі й називає їхні ознаки. Інша команда доводить, що об’єкти схожі.

Можливі пари: собака й бджола; курка й рибка; акваріум і вулик; слон і крісло; ромашка й календула; дерево й квітка й т.п.

  • Собака й бджола не схожі: собака більша, а бджола маленька.
  • Вони схожі, тому що вони обидві живі (тварини).
  • Вони не схожі: собака звір, а бджола комаха.
  • А ми думаємо, що вони схожі. І собака приносить користь людині й бджола.
  • Вони виглядають по-різному.
  • І бджола, і собака можуть вкусити й т.д.

Обговорення кожної пари – окремий раунд. У раунді перемагає той, за ким залишилося останнє слово.

Хто кого заплутає (словесна гра)

Мета. Учити дітей висловлювати свою точку зору, чемно відхиляти думки співрозмовника, доводити свою правоту, проявляючи терпіння. Розвивати спритність і кмітливість у виборі аргументів. Закріплювати знання дітей про зовнішній вигляд тварин.

Матеріал. Картинки із зображенням тварин.

Хід гри. Грають двоє, але гра проходить веселіше в присутності глядачів.

Один з гравців бере з коробки будь-яку картинку (картинки лежать перевернутими) і називає її. Інший гравець заперечує, неправильно називаючи тварину. У відповідь на це, перший граючий аргументовано відхиляє думку свого співрозмовника.

  • Це тигр.
  • А, по-моєму, це заєць.
  • Ти не правий, зайці не бувають смугастими.
  • Заєць міг притулитися до пофарбованого слона.
  • Заєць – лісовий звір, а в лісі немає ослонів.

—А цей, може бути, утік із зоопарку тощо. Виграє той, за ким буде останнє слово.

Ускладнення. «Заплутувати» ведучого можуть всі учасники гри по черзі.

Варіанти. Може мінятися тема, використовуватися картинки із зображеннями транспорту, електроприладів, предметів побуту тощо.


ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте у будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого. У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим, або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити, так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:

– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от;
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом;
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит;
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк.

“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

– Оля, осінь, овочі, окунь – [о]
– Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с]
– Аня, агрус, акула, автобус – [а]
– Маша, мак, мама, сом – [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання.

“Забий м’яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні.

“Кораблик”. Налийте в миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

Ігри та вправи на подолання заікання.

Вправи для зняття м’язової напруги.

При заіканні часто напружені м’язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м’язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

Вправи для розвитку мовного дихання

Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.

«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.

«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом, а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами).

«Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами).

«Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти угору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч).

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка. Рейтинг публікації: 5 з 5)
274

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 коментарів

  1. Цими вправами можна доповнити будь-яке заняття і з розвитку мовлення і логопедичне і з ритміки і корекційне та й будь-яке для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Також гра стане доповненням для розвантаження під час занять.

  2. Під час таких ігор виховується доброзичливе ставлення один до одного, почуття взаємодопомоги та співчуття. Ви розвиваєте у дітей інтерес до сюжетно-рольової гри, сприяєте встановленню дружніх взаємин між граючим.

  3. Даний матеріал є досить необхідним для педагогів-дошкільників, адже проблема мовлення дітей, на даий час в державі, тільки збільшується. Особисто я, для себе взяла важливу інформацію, щодо поліпшення мовлення дітей, буду використовувати у власній діяльності. Дякую!