Дослідницька робота Славетний дослідник пам’яток давнини Мелітопольського краю

Автор: вчитель історії Сечкар Юлія Олександрівна

Актуальність нашого дослідження обумовлена тим, що в сучасній українській історичній науці існують теми історико-археологічного напрямку, «білі плями», які ще недостатньо дослідженні науковцями. Варті пильнішої уваги історія життя і наукової діяльності мелітопольського історика, краєзнавця, археолога, дослідника, вченого Б.Д. Михайлова.

---

 

ВСТУП

В наш час зростання національної свідомості українського народу, науково – культурного відродження, великих змін у суспільно – політичному житті виникає потяг до українського самопізнання та знань про власну історію. Цьому сприяє пам’ять про видатних українських особистостей – діячів культури, освіти, науки. Сотні славетних українців були та залишаються творцями світової історії, вносять великий вклад в розвиток різних галузей науки і культури. Славиться видатними людьми і наш рідний Мелітопольський край! Якою погордою огортається душа, коли дізнаєшся про людей, які своєю освітянською, мистецькою, науковою діяльністю збагачували, прославляли, прикрашали наш рідний край! Треба пильніше вдивлятися в минуле, не давати змогу часу стерти пам’ять про цих людей, бо вони – взірець для нас. Необхідністю українського сьогодення є видання наукових біографій, які ґрунтуються на історично вірних, архівних матеріалах, принципах об’єктивності і всебічності. Ми робимо лише спробу розкриття наукового портрета одного з найвидатніших вчених нашого часу, відомої особистості Мелітопольщини, яка здійснила великий внесок у розвиток державної історичної науки, – Бориса Дмитровича Михайлова. Актуальність нашого дослідження обумовлена тим, що в сучасній українській історичній науці існують теми історико-археологічного напрямку, «білі плями», які ще недостатньо дослідженні науковцями. Варті пильнішої уваги історія життя і наукової діяльності мелітопольського історика, краєзнавця, археолога, дослідника, вченого Б.Д. Михайлова.

Об’єкт дослідження: життєвий шлях і науково-дослідницька діяльність видатного історика – археолога, дослідника, вченого Б.Д. Михайлова.

Предмет дослідження: внесок науково-дослідницької роботи Бориса Михайлова у розвиток державної археологічної науки і унікальної пам’ятки давньої культури України – Кам’яної Могили.

Працюючи над даною тематикою, ми ставили перед собою наступні завдання:

– ознайомитися з біографічними даними мелітопольського історика, археолога, дослідника Б.Д. Михайлова;

– вивчити і охарактеризувати його діяльність на посаді директора Мелітопольського краєзнавчого музею;

– прослідкувати становлення Б.Д. Михайлова як всесвітньовідомого наукового діяча;

– розширити свій кругозір щодо визначної пам’ятки рідного краю, відомою в усьому світі, – Кам’яної Могили, її історії дослідження вченими в різні часи, особливо Б.Д. Михайловим.

Метою нашого дослідження є висвітлення біографічних даних і вивчення наукової спадщини та внеску Б. Д. Михайлова в розвиток історичної, археологічної і краєзнавчої сфери України.

Методологічною базою даної роботи є принцип історизму, об`єктивізму, всебічності і комплексності, використання структурно – системного метода, метода статистики.

Наукова новизна нашої дослідницької роботи полягає у спробі подати цілісний виклад біографії одного з найвидатніших українських дослідників на базі широкого кола джерел.

Практична значущість дослідження полягає у можливості використання даного матеріалу для поглиблення знань з історії рідного краю та видатних особистостей Мелітопольщини. Матеріали дослідницької роботи можуть використовуватися при вивченні різних шкільних предметів: історії, краєзнавства та в гуртковій роботі.

Структура дослідницької роботи складається з вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків.

 

РОЗДІЛ 1.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ І НАУКОВА СПАДЩИНА ВИДАТНОГО
УКРАЇНСЬКОГО ВЧЕНОГО Б.Д. МИХАЙЛОВА

• Біографія славетного мелітопольця

Взірцем для наслідування відданості праці, любові до людей, рідного Мелітопольського краю є визначна особистість – Борис Дмитрович Михайлов. Він є прикладом патріотизму, наполегливості, працьовитості, прикладом того, що людина багато питає з самого себе, працює не заради кар’єри та своїх благ (див. Додаток 1).

Борис Дмитрович Михайлов народився 26 березня 1936 р. у місті Мелітополі Запорізької області в простій родині. Дитинство майбутнього вченого пройшло в комуналці по вулиці Чернишевського. Маленький Борис ще з самого дитинства був щирим, добрим і товариським, дружив зі всіма дітьми. Мама Бориса Дмитровича працювала на телефонній станції майже до самої війни. Батько працював бухгалтером на заводі. Сім’я Михайлових була інтелігентною, читаючою. Батьки захоплювалися книгами, особливо любили читати Некрасова, Лермонтова, Пушкіна, Островського, прививали любов до книжок і сину Борису [6].

Перше офіційне повідомлення про початок війни маленький Борис почув від матері на роботі, на телефонній станції. «Швидко біжи за речами!» – скомандувала мати. Але евакуюватися з Мелітополя родина Михайлових не встигла і на час війни переїхала до бабусі і дідуся Бориса на Червону Гірку. Хлопець запам’ятав німецьких солдат, які вступили до міста. Це назавжди закарбувалося в пам’яті Бориса Дмитровича…

До школи Борис пішов у 1944 р. вже після звільнення міста. Навчався Борис Дмитрович добре, із захопленням. З теплотою згадував він своїх педагогів зі шкіл №4 і №1, особливо Ганну Василівну Баталенко. Любов до природи, історії у Бориса Михайловича ще зі шкільної лави. Станція юннатів (членом якої був Борис) організовувала для дітей різноманітні походи – на річку, Молочний лиман, Кам’яну Могилу. Наставники Лідія Олексіївна і Борис Максимович, як згадував Б.Д. Михайлов, віддавали дітям всі сили і сердечне тепло. Перше знайомство з Кам’яною Могилою у 1947 р. стало для Бориса Дмитровича незабутнім і вразило його до глибини душі. Тоді майбутній дослідник разом зі своїм другом вирушили пішки до Кам’яної Могили, взявши із собою тільки буханку хліба. Завжди з ноткою ностальгії згадував цей випадок Б. Михайлов [14].

• Становлення великого вченого Б.Д. Михайлова: від історика – археолога до директора Мелітопольського краєзнавчого музею

Після закінчення школи дорога життя привела абітурієнта на історичний факультет Харківського університету. Відкритий юнак став студентом – активістом. Писав вірші, випускав стіннівки, гарно співав, танцював, грав в драматичному гуртку. Приїхавши в рідне місто, Борис застав археологічну експедицію. «І все, я «попав» , – згадував Борис Дмитрович. Його дипломна робота була по грецькій епіграфіці (наука про написи на античних глечиках), але доля повела його по іншому шляху. Шляху до розгадки дивовижного природного творіння – Кам’яної Могили.

Після закінчення університету Борис Дмитрович працював учителем історії в школі, журналістом в газеті «Серп і молот». В 60-х роках стаття «Стародавня історія краю» познайомила його з визначним археологом Валентином Даниленко. Борис Дмитрович був учнем В. Даниленко і разом з ним проводив археологічні розкопки Кам’яної Могили. Майже 40 років Б.Д. Михайлов віддав вивченню цього надзвичайного, неповторного монументу історії (див. Додаток 2).

З 1970 р. робота вченого зв’язана з краєзнавчим музеєм і його філією на Кам’яній Могилі. Під керівництвом Б.Д. Михайлова в музеї були створені нові відділи та експозиції, філії в Токмаку, Михайлівці, більш ніж 50 народних музеїв в селах області [7].

Зі спогадів зав. відділом природи Мелітопольського краєзнавчого музею О.М.Саварець: «В 1982 р. я прийшла на роботу в Мелітопольський міський краєзнавчий музей, де і познайомилася з чудовою людиною, моїм першим музейним директором – Борисом Дмитровичем Михайловим. Спокійний, впевнений в собі людина, ерудит, був здатний відповісти на будь-яке питання молодого співробітника, дати цінну пораду. Гарною школою для молодих краєзнавців була і робота по створенню експозиції Токмацького краєзнавчого музею» [16].

З 1971 по 1986 рр. Борис Дмитрович очолював серію археологічних експедицій по вивченню пам’ятників давньої історії на території Північного Приазов’я. Саме Б.Д. Михайлов вперше ґрунтовно вивчив численні архівні матеріали з історії виникнення м. Мелітополя, обґрунтував нову дату його заснування – 1784 р., що було відображено у статті «До 200-річчя м. Мелітополя», опублікованій в «Українському історичному журналі АН УРСР» (1984 р.).

За час роботи Бориса Дмитровича на посаді директора краєзнавчого музею було відкрити три нові експедиції: природа, археологія, історія міста та району, що дозволило цьому закладу культури стати одним із провідних та кращих музеїв України. Наполеглива праця Б. Михайлова, його відданість улюбленій справі призвели до того, що Мелітопольський краєзнавчий музей став не тільки носієм науково-історичних знань, але й науковою базою для проведення різноманітних семінарів, стажування музейних працівників України (див. Додаток 3). В 1985 р. Міністерство культури СРСР Б.Д. Михайлова нагороджено значком «За відмінну роботу» [15, с. 237].

• Справа всього життя мелітопольського науковця – вивчення і дослідження пам’ятки первісного мистецтва «Кам’яна Могила»

Всі свої сили допитливого вченого, прагматичного науковця – археолога, закоханого в рідний край, направляв Борис Дмитрович Михайлов на дослідження пам’ятки первісного мистецтва «Кам’яна Могила». Ці дослідження сформували Бориса Дмитровича як видатного вченого, провідного фахівця по наскальному мистецтву. Тільки завдяки відданості улюбленій справі, ентузіазму, любові до своєї рідної української землі Б. Михайлова пам’ятка «Кам’яна Могила» зайняла особливо важливе місце в культурній спадщині нашої Батьківщини, стала відомою в усьому світі.

За ініціативою Бориса Дмитровича Рада Міністрів, Міністерство культури України і Запорізьке обласне управління культури 12 лютого 1986 року прийняло рішення про створення державного історико-археологічного музею – заповідника «Кам’яна Могила». Очолив новостворений державний історико-археологічний музей Б.Д. Михайлов [7].

Борис Дмитрович є яскравим прикладом відданості своєму покликанню дослідника, археолога, науковця і громадянина. Його особистість закликає до наслідування упертості у навчанні, у досягненні справедливості, у праці, у любові до людей, рідної історії. Всі свої сили віддавав Б. Михайлов улюбленій справі, не шкодуючи свого здоров’я та вільного часу. Щирий і ранимий, великий дослідник був водночас впертим, наполегливим, цілеспрямованим. Видатний вчений мав неабиякі якості керівника, вчив співробітників музейній справі, намагався привити науковий інтерес до дослідницької роботи, вчив методиці її ведення, підтримував молодих працівників у всіх починаннях, завжди наполягав на подальшому навчанні, з розумінням і співчуттям ставився до проблем своїх співробітників. Борис Дмитрович завжди підтримував у важку хвилини порадою й добрим словом, за що люди з великою повагою і вдячністю відносилися до вченого. Колеги цінували в Б.Д. Михайлові розум, власну думку, масштабність і глибину мислення, уміння вирішувати проблеми й величезні знання, якими володів і ділився зі всіма співробітниками. Цікавішого співрозмовника важко було собі уявити, неординарна особистість, Борис Дмитрович приваблював до себе людей, мав багато друзів, шанувальників свого таланту. Товариський, відкритий, здатний оцінити найменше добро – таким закарбувався Борис Дмитрович в пам’яті людей, яким пощастило в житті зустрітися зі славетним вченим [14].

Зі спогадів к.і.н., доцента Запорізького національного університету Г.М. Тощєва: «Зустрівся я з Борисом Дмитровичем на конференції краєзнавців у Запоріжжі, у другій половині 80-х років. Б. Михайлов систематично приїжджав на численні наради, семінари до Запоріжжя і кожного разу знаходив час зайти до археологічної лабораторії і насамперед починав вивчення нової вітчизняної і зарубіжної літератури, яка у великій кількості надходила до мене. І кожного разу набирався великий пакунок книг. Спілкуватися з ним було великим задоволенням, оскільки Борис Дмитрович цікавився багатьма проблемами, його багатогранна й науково жадібна натура намагалась не упустити новинки з цієї або іншої теми…» [18].

Завдяки неймовірним зусиллям і багаторічній творчій праці Бориса Дмитровича Михайлова в 2007 році Кабінет Міністрів України прийняв Постанову про оголошення пам’ятки «Кам’яна Могила» Державним історико-археологічним заповідником, а 10 вересня 2008 р. Указом Президента України заповіднику надано статус Національного. У планах Бориса Дмитровича було багато ідей та проектів щодо підняття на світовий рівень Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила». Сьогодні археологічний комплекс «Кам’яна Могила» претендує до включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Б. Михайлов був не тільки талановитим вченим з великої літери, дослідником, істориком, археологом, а й чудовою людиною, гарним сім’янином, люблячим чоловіком, батьком, дідусем. Для всіх членів родини був надійною опорою, створював у родині атмосферу підтримки, любові і спокою. Надзвичайна людина – Борис Дмитрович Михайлов – у розквіті сил, можливостей і планів пішов з життя 27 грудня 2008 р. Багато планів і задумів залишилися нездійсненими. Це була людина пряма, незалежна, яка все своє життя слідувала принципам своєї совісті, не терпіла фальші і тільки завдяки своїм сильним рисам характеру змогла досягти наукового визнання. Наукова спадщина Бориса Дмитровича ніколи не піде у небуття. Свіча пам’яті про славетного науковця ніколи не згасне. У 2016 р. вулицю міста Мелітополя (колишню Комінтерну) названо на честь визначного мелітопольського науковця Б.Д. Михайлова. Зараз справу Б. Михайлова продовжує його син – Ярослав Борисович Михайлов, який є директором Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила», вдова Наталія Іванівна, його колеги, однодумці [15, с.238].

1.4. Наукова – дослідницька діяльність Б.Д. Михайлова

Видатний український археолог Б. Мозолевський колись сказав такі слова – «В археологію йдуть або злиденні духом, або одержимі…». Таким «одержимим» в науково – дослідницькій роботі був Борис Михайлов. Дослідницька робота Б.Д. Михайлова вражає своїм обсягом – видано більше 100 наукових статей і публікацій у виданнях НАН України і Росії, монографії «Петрогліфи Камяної Могили» (1994, 1999, 2005), «История города Мелитополя» (1998, 2006), «Подземный «Эрмитаж» Приазовья» (1998, 2005, 2008), «Мелитополь: природа, археология, история» (2003, 2006, 2008), які неодноразово перевидавалися. Борис Дмитрович в 2003 році видав фотоальбом «Камяна Могила – світова пам’ятка стародавньої культури в Україні», який став книгою року – 2004., завершив дві фундаментальні монографії «Священный брак в духовной культуре древних народов Евразии» та «Загадки древнего Герроса». Книги видатного вченого користуються величезною популярністю не тільки в Україні, а й за межами нашої країни.

У 1996 р. ім’я Бориса Дмитровича Михайлова, як всесвітньовідомого вченого сучасності, внесено до енциклопедичного довідника «Хто є хто», виданого в Італії (1996 р.), а в 1999 р. внесено до Міжнародного довідника видатних людей XX століття «Життя славетних», який видано в 2000 р. Американським біографічним інститутом при Конгресі США.

В 2005 р. Борис Дмитрович захистив дисертацію на тему «Петрогліфи Кам’яної Могили» і здобув ступінь «доктора філософії в галузі історії». Приймав участь у 51-й Північноамериканській антропологічній конференції (Канада, м. Саскатун, 1993 р.), у конференціях у м. Львові (1994 р.), Москві (1990 р., 1996 р., 2005 р.), Кишиневі (1995 р.), Тирасполі (1996 р.), Кемерові (1998 р.), Харкові (1999 р.), Києві (2002 р.). Був запрошений на міжнародні конгреси вчених до Італії, Іспанії, Португалії, Китаю.

У серпні 1991 р. Указом Президії Верховної Ради України Михайлову Б.Д. присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». За багаторічну працю, збереження історико-культурної спадщини, високий професіоналізм міністерство культури та мистецтв України у 2001 році Бориса Дмитровича нагороджено Почесною відзнакою, Адміністрацією Президента України з нагоди 10-річчя незалежності України та 15 –річчя незалежності України – нагороджено ювілейними медалями «10 років незалежності України» та «15 років незалежності України», в 2008 р. Указом Президента України – нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня.

Борис Михайлов спокійно ставився до слави, ніколи не хизувався своїми видатними науковими працями . Більше цінував наполегливу працю, був всім серцем захоплений своєю дослідницько – краєзнавчою діяльністю, прагнув робити нові відкриття (див. Додаток 4).

 

РОЗДІЛ 2.
КАМ’ЯНА МОГИЛА – НЕПОВТОРНА
ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНИ

2.1. Опис «українського Стоунхенджа»

Більше 40 років присвятив мелітопольський науковець Б. Михайлов дослідженню природного дива – Кам’яної Могили. Ще одинадцятирічним хлопчиком побачивши величезне кам’яне творіння, Борис Дмитрович все своє життя розкривав таємниці цієї пам’ятки давньої культури України, досліджував її, систематизував і аналізував матеріали вчених, які раніше займалися дослідженням Кам’яної Могили, писав наукові статті і віддавав всі свої сили вивченню «українського Стоунхенджа». Спробуємо і ми подивитися на Кам’яну Могилу очима Дмитра Борисовича…

Серед безкраїх і безмежних степів Мелітопольщини на правому березі ріки Молочної поблизу села Терпіння підноситься надзвичайно величний і загадковий історико-культурний пам’ятник палеолітичної доби, природи – Кам’яна Могила. Ця дивна пам’ятка сивої давнини як жовтий острів, складений із химерних величезних кам’яних брил. Кам’яна Могила – феномен, загадка, таємниця людства, минули тисячоліття, а вона і досі залишається нерозгаданою. Все життя Борис Дмитрович намагався хоч трохи наблизитися до розгадування таємниць дивовижної пам’ятки, все життя «збирав каміння»…

Про походження відомого українського дива складено багато легенд. За однією з таких легенд, що дійшла від ногайців – тюркського народу, який жив у цих краях, завинив чимось богатир Богур перед Аллахом. І той покарав богатиря: звелів йому вирвати руками з ближнього гірського кряжа камені і скласти з них на березі річки Молочної такої висоти гору, з якої в усі сторони було б видно степ. Для якнайшвидшого виконання роботи богатир вдався до хитрощів: нещільно складав камені. Коли більш ніж наполовину гора була вже складена, Богур, втаскуючи брилу, оступився і провалився в щілину, застряг там і помер від голоду. Таке покарання спіткало його за бажання обдурити Аллаха [10].

Кам’яна Могила утворилася ймовірно так: монолітна пісчаникова обмілина так званого Сарматського моря сповзла по піску в заглиблення , вимите річкою, по дорозі розкололася на безліч валунів. Це єдине в світі подібне утворення. У наші дні висота Кам’яної Могили сягає 12 метрів. Кам’яні плити різноманітні за розмірами, вигадливі і фантастичні за контурами. Слід зазначити, що це не безладне нагромадження плит, а правильно розвалений кам’яний щит, що утворив печери, гроти, проходи [11]. Українські вчені дослідили, що на території заповідника 60 гротів і печер, на стелях яких виявлено кілька тисяч наскельних зображень.

2.2. Священне місце багатьох древніх народів

Кам’яна Могила – один з найдавніший на землі храмових комплексів. Цьому храмові під відкритим небом понад 3000 років. У різні часи тут жили тисячі народів: племена епохи перших післяпотопних людей – кіммерійці, скіфи, амазонки, сармати, гуни, готи, хазари, половці. Народи змінювали один одного, але це унікальне місце завжди залишалося храмовим центром, сюди приходили здійснювати обряди, поклонятися богам. На самій вершині пагорба розташовано священне місце – стародавній вівтар, де і здійснювалися релігійні обряди [13, с.78]. Центральне святилище на Кам’яній Могилі споруджено не тільки по всім традиційним канонам – бути «звідусіль відкритим для поглядів», але й розташовано на точці енергетичного «стовпа» з позитивним зарядом. Це підтверджено верховним ламою Непалу лінії Карма Каг’ю Ринпоче Лопен Чечу, який відвідав кам’яне диво України влітку 1995 року.

Одним із значущих вівтарів Кам’яної Могили є грот Дракона. А в гроті Бика, який розташований на північній стороні Кам’яної Могили, фіксуються цікаві орнаментовані карнизи і зображення биків. В межах пам’ятки сивої давнини нині зафіксовано 67 місцезнаходжень з різними зображеннями, виконаними в різній техніці і стилістиці на поверхні кам’яних плит. Ці малюнки (петрогліфи) протиралися на пісковику твердим каменем, утворюючи поглиблення, які лише іноді покривалися мінеральними червоними і чорними фарбами. Петрогліфи (від грец. Πέτρος – камінь і γλυφή – різьба) Кам’яної Могили є унікальними зразками первісного мистецтва. Вони групуються в межах окремих місцезнаходжень, їх характерною рисою є багатство лінійно-геометричних елементів, іноді об’єднаних в химерні групи з зооморфними і антропоморфними зображеннями [8]. Значну частину наскальних малюнків становлять різні знаки, ідеограми і символи. Поруч із зображеннями тварин, птахів, людей видно геометричні фігури: ромби, спіралі, лінії, решітки тощо. Б. Михайлов припускав, що малюнки були магічним засобом досягнення конкретної мети. Вони могли служити засобом передачі інформації про міфи даного суспільства і таким чином первісне мистецтво опосередковано, за допомогою міфологічних уявлень відображало дійсність того часу [13, с. 372].

2.3. Історія відкриття унікальної пам’ятки та перші вчені – дослідники Кам’яної Могили

Перші відомості про одне з найзагадковіших та містичних місць в Україні з’явилися в далекому XVIII ст., точніше у 1778 р. під час російсько-турецької війни. За наказом великого російського полководця Олександра Суворова були виставлені в степу на підступах до Криму пости для охорони поштового шляху. Один з постів з’явився поблизу химерної піраміди з жовтуватих каменів, яка височіла на 12 м і явно вибивалася зі степового пейзажу. Місцезнаходження поста зафіксували у військових документах – це і стало першою письмовою згадкою про величну пам’ятку природи. Але в кінці XVIII століття кам’яну піраміду іменували по-іншому: на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії її позначили як Камінь Ююнь-Таш, що в перекладі з тюркської означало «збірний камінь». Про те, що Кам’яна Могила цікава не тільки як пам’ятник природи, вперше згадав у своїх записах член Російської академії наук Петро Кьоппен, який побував тут у 1837 році. «В одному місці між скель, порослих мохом, є проміжок на кшталт вулиці шириною у два або три аршини, і тут колись був вхід до печери, в якій один з моїх провідників, бачив на стінах написи, з яких одна була завдовжки в аршин або більше, складаючи один рядок; в інших місцях були висічені окремі слова. Вхід до цієї печери занесений піском близько 1822 року», – писав учений [12].

З часом з’являється нове повідомлення про видатну пам’ятку. Відомий археолог М.І Веселовський наприкінці XIX століття побував на Кам’яній Могилі та частково дослідив стародавні зображення в її гротах та печерах. В звітах Археологічної Комісії з’явилося таке повідомлення: «Приводом, за яким довелося звернути на курган увагу, послужило випадкове відкриття в піску п’яти срібних монет московського періоду біля однієї печери, що відрізняється великими розмірами проти інших. Слух про знахідку швидко поширився, селяни кинулися на пошуки, стали виривати пісок з печери, відшукуючи скарб, підривали її порохом і продовжували роботи до тих пір, поки мало не вбило одного з селян. Разом з тим до друку проник слух, що в печері є фрески». Розкопуючи в 1889 році курган в Шульгівці (нині село Новомиколаївка Мелітопольського району), професор Санкт-Петербурзького університету Н.І. Веселовський для перевірки чуток їздив туди і, з повідомлень місцевого священика, що неодноразово пробирався в печеру, дізнався, що в ній знаходяться не фрески, а висічені на стелі зображення якогось птаха і звіра … Через те, що печеру і хід в неї затягнуло піском, то тоді… не можна було проникнути в неї, і він зайнявся дослідженням «Кам’яного» кургану в 1890 році [2, с. 3].

На початку XX ст. ніякої уваги не приділялось надзвичайним малюнкам Кам’яної Могили. Вони були ще довгий час у забутті і тільки 1936-1938 рр. стали переломними в історії вивчення дивного природного творіння. Саме в ці роки в Південній Україні працювала Азово-чорноморська експедиція під керівництвом професора Отто Бадера. В гротах та печерах Кам’яної Могили вчені відкрили унікальні зображення: бика в гроті «Мамонта», «плити стоп», «кінські плити», лінійно-геометричні зображення тощо [1, с. 127]. Але потім почалася Друга світова війна, і Бадера, німця за походженням, вислали в Нижній Тагіл.

А через десятиліття після Другої світової війни могло не стати і самої Кам’яної Могили. У 1950-ті радянська влада задумала побудувати Молочанське водосховище. Постала загроза затоплення Кам’яної Могили. Врятувати пам’ятку допомогла археологічна експедиція під керівництвом М. Рудинського у 1951-1957 років. Археологи детально вивчали артефакти й оцінювали їхню історичну значимість.

2.4. «Епоха» Б.Д. Михайлова в історії дослідження величного дива Мелітопольського краю.

Вже у 1950-х роках Борис Михайлов як учень видатного археолога В. Даниленка брав участь в археологічній експедиції на Кам’яній Могилі. І з того часу вся історико-археологічна діяльність Бориса Дмитровича була направлена на вивчення природного дива. У 1961- 1963 рр. на Кам’яній Могилі археологічну роботу Б. Михайлов проводив з В.М. Гладиліним, в результаті були відкриті нові гроти, а також в гроті Бика нові зображення биків, людей, лінійно-геометричні накреслення [4, с. 210].

У 1971-1973 рр. Кам’яну Могилу досліджувала Приазовська археологічна експедиція АН УРСР сумісно з Мелітопольським краєзнавчим музеєм (керівники В.М. Даниленко та Б.Д. Михайлов). Були виявлені нові гроти Чаклуна та Чуринг, на стелях яких знаходилися зображення мамонта, оленя, чаклуна тощо [5].

З 1983 р. по 2006 р. дослідження пам’ятки проводив Б.Д. Михайлов. Результатом польових робіт стало відкриття 17 нових гротів та печер. Особливо серед них виділяються печери № 36-б (печера Бізона) та № 60 (печера Кози) з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птиці, бізона, коней. Вперше на Кам’яній Могилі знайдені мезолітичні мальовничі зображення оленя, оленихи, лучника та жінки, а в одному з гротів знайдена скульптура епохи бронзи – голова ведичного дракону Врітру [17].

2.5. Сьогодення Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила».

В наш час Кам’яна Могила стала місцем масового туризму, сюди приїжджають з різних кінців України і з-за кордону численні туристи. Тут діє Національний історико-археологічний заповідник, в завдання якого входить вивчення, збереження та популяризація пам’ятника Кам’яна Могила. На території заповідника розташована будівля музею «Первісне мистецтво Кам’яної Могили», де зібрані унікальні експонати історії жителів південних степів від епохи пізнього палеоліту до часів бронзи і середньовіччя. В експозиції музею розкрито історію людства, поява перших малюнків і розвиток наскального живопису. У вітринах музею виставлені цікаві експонати стародавнього мистецтва і матеріальної культури, що характеризують господарство і побут наших предків: знаряддя праці, керамічний посуд, зброю, чурінги, скульптури, а також наскальні малюнки. Особливе місце займають петрогліфи, що увічнюють духовну культуру і вірування давніх жителів степу (див. Додаток 5).

На сьогоднішній день проведено охоронні роботи щодо збереження пам’ятки, відновлений древній біоценоз, на заповідній території створено лапідарій, на базі науково-популярної експозиції музею ведеться екскурсійна робота по обслуговуванню відвідувачів.

Національний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила» протягом 2010-2013 рр. був одним з базових місць, де реалізовувався міжнародний українсько-швейцарський проект «Адаптація рослин і людини до змін клімату в Україні». Проект здійснено Інститутом археології НАН України спільно з НІАЗ «Кам’яна Могила». В рамках проекту були проведені археологічні розкопки двох поселень: «Кам’яна Могила-1» і «Кам’яна Могила-3». В результаті роботи отримані унікальні матеріали для вивчення економіки стародавнього населення Північного Приазов’я. Дослідження відкладень спор і пилку рослин стали основою для реконструкції клімату і ландшафту навколо Кам’яної Могили останніх 8-ми тисяч років.

У 2013 р. археологічна експедиція НІАЗ «Кам’яна Могила» проводила розвідки в долині р. Молочної в межах Токмацького, Михайлівського, Мелітопольського, Якимівського районів Запорізької області. Метою експедиції було виявлення нових, а також обстеження вже відомих пам’яток для визначення стану їх збереження.

Заповідником розроблена «Комплексна програма археологічних досліджень на території НІАЗ «Кам’яна Могила» та його охоронних зонах на 2015-2020 рр». Основною метою програми є отримання об’єктивної наукової інформації про археологічні пам’ятки регіону, забезпечення моніторингу технічного стану пам’ятників, а також проведення заходів по їх охороні, консервації, реставрації та музейного використання [8].

У 2015 році на території заповідника працювала археологічна експедиція в складі наукових співробітників музею та студентів МДПУ ім. Б.Хмельницького. Метою експедиції було вивчення двошарового поселення “Кам’яна Могила-2” епохи пізнього неоліту (IV тис. до н.е.) і пізньої бронзи (14-10 ст. до н.е.).

 

ВИСНОВКИ

Серед плеяди видатних особистостей нашого рідного Мелітопольського краю особливо яркою зіркою палає ім’я Бориса Дмитровича Михайлова.

Провівши дане дослідження, ознайомившись з біографічними даними і науково-дослідницькою діяльністю Б.Д. Михайлова, можна з упевненістю стверджувати, що Борис Дмитрович є великим археологом, істориком, краєзнавцем, науковцем, гордістю не тільки Мелітопольського краю, а і всієї України. Тяжке повоєнне дитинство, нелегкий шлях до досягнення і пізнання як науковця, не зламали Бориса Дмитровича. Проживши досить важке, але таке цікаве життя, Б. Михайлов завжди залишався доброю, чуйною, надзвичайно працьовитою людиною. Дослідженням у комплексі розкрито віхи життєвого шляху, наукових шукань, результатів кропіткої наукової діяльності мелітопольського історика – археолога Бориса Михайлова. Він є самодостатньою, багатогранною особистістю, науковий талант якої був унікальним і визначався передусім патріотичною позицією. В наш час зміцнення і розквіту української держави досить багато наукових діячів шукають національну ідею України, а Борис Дмитрович Михайлов все своє життя просто любив рідну землю, свою країну, був справжнім патріотом і є прикладом для всіх нас і наступних поколінь. Лише пам’ятаючи про свою історію та славетних людей, які своєю багатогранною і невтомною працею розвивали нашу державу, примножували велич України, ми можемо вистояти у випробуваннях сучасності та незалежними продовжувати свій шлях, бо повинні зберегти свою державу та наповнити її справді українським змістом для процвітання українського народу, досягнення національної самосвідомості.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Бадер О.Н. Древнейшие изображения на потолках гротов в Северном Приазовье // МИА, М.Л., – 1941. – № 2. – С.127-139.
2. Веселовский Н.И. Раскопки Таврической губернии // ОАК за 1890 г. – Спб, 1893. – С. 3-4.
3. Вісті археології//Державний історико-археологічний музей – заповідник «Кам’яна Могила». – №1, 1994 р.
4. Гладилін В.М., Михайлов Б.Д. Про знахідки антропоморфних стел на Мелітопольщині // Археологія. – К., 1970. – т.XXIII. с. 210-212.
5. Даниленко В.М. Кам’яна Могила. – К.: Наук. думка, 1986. – 151 с.
6. И. Чернова, М. Кумок. Борис Михайлов: незаконченная песня//Мелитопольськие ведомости №14, 1-7.04.2009
7. Матеріали Мелітопольського краєзнавчого музею.
8. Михайлов Б.Д. Петрогліфи Кам’яної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпретація: [Монографія] – Запоріжжя, 1994, 1999, К.: МАУП, 2005 – доп.
9. Михайлов Б.Д. «Каменная Могила – подземный «Эрмитаж» Приазовья». – Запорожье: Дикое Поле, 1998.
10. Михайлов Б.Д. Каменная Могила и ее окрестности: Сборник научных статей. – Запорожье: Дикое Поле, 2003, 2006 – доп., изм.
11. Михайлов Б.Д. Загадки древнего Герроса: историко-географические этюды. – К.: Такі Справи, 2009.
12. Михайлов Б.Д. Исследования Каменной Могилы // Археологические открытия 1985 г. – М.: Наука, 1987-б. – С. 372-373.
13. Михайлов Б.Д. Ритуал жертвоприношения в эпоху энеолита в бассейне реки Молочная // Жертвоприношение. – Ритуал в искусстве и культуре от древности до наших дней. Языки русской литературы. – Москва, 2000. – С. 78-90.
14. Михайлова Н.І. 06.12.2016/ Записано авторами
15. Н.І. Михайлова. Світлої пам’яті Б.Д. Михайлова// Музейний Вісник №11. – Запоріжжя, 2011. С. 237-240
16. Саварець О.М. 08.12.2016/Записано авторами
17. Сайт Національного історико – археологічного заповідника «Кам’яна Могила» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: stonegrave@ukr.net
18. Тощєв Г.М. 14.12.2016/Записано авторами

 

ДОДАТОК 1

Борис Дмитрович Михайлов – видатний дослідник пам’яток давнини Мелітопольського краю

ДОДАТОК 2

Б.Д. Михайлов разом зі своїм наставником – археологом В. Даниленко

Б.Д. Михайлов. Археологічні розкопки на Кам’яній Могилі

ДОДАТОК 3

Б. Д. Михайлов разом із колегами Мелітопольського краєзнавчого музею