Формування компетентності самоосвіти та саморозвитку учнів на уроках української мови та літератури шляхом організації групової навчальної діяльності

Автор: учитель української мови та літератури Гетало Світлана Володимирівна

Хто дорожить життям думки,
Той знає дуже добре,
Що справжня освіта –
Це тільки самоосвіта.

Д. Писарєв

Актуальність:

актуальним на сьогодні лишається завдання – виховати національно свідому особистість, справжнього громадянина – патріота України, для якого природним є прагнення говорити рідною мовою. Таке виховання можливе за певних умов – врахування інтересів учнів; орієнтування на пізнання й творчість, на передачу своїх знань іншим людям; системності та цілеспрямованості навчання та виховання.

Мета освіти на сучасному етапі всебічний розвиток дитини як особистості компетентної, діяльної, творчої, самостійної у своїх вчинках.

На сучасному етапі в Україні активно впроваджуються інноваційні технології, нові освітні проекти та програми. Українська освіта збагачується  освітніми технологіями  та методами, новим досвідом. Набуває актуальності необхідність використання на уроках української мови  та літератури комп’ютерних технологій, інтерактивних методів.

Вбачаючи великий розвиваючий потенціал у різних методах роботи, я обрала тему «Формування компетентності самоосвіти та саморозвитку учнів на уроках української мови та літератури шляхом організації групової навчальної діяльності».

Готовність до самоосвіти передбачає наявність в учнів:

• певного обсягу загальноосвітніх та політехнічних знань, що використовуються як основа, а часто й метод самоосвітньої пізнавальної діяльності;
• дієвих мотивів, що спонукають особистість до неперервної освіти;
• розвинутих навичок самостійного оволодіння знаннями та пізнавальними вміннями під час використання різноманітних джерел i в різних формах самоосвіти(читанні, слуханні, спостереженні, експерименті тощо);
• умінь розумової діяльності;
• умінь самоорганізації.

Вважай нещасним той день і час,
у який ти не засвоїв нічого нового
і нічого не додав до своєї освіти.           

Ян Амос Каменський

Питання самостійної та творчої діяльності учнів у навчальному процесі цікавили й цікавлять багатьох вітчизняних і зарубіжних психологів і дидактів Слід зазначити, що саме робота в групах забезпечує високо результативне співробітництво, самореалізацію, спілкування, можливість моделювати життєві ситуації, розв’язувати проблемні питання, приймати самостійні рішення та застосовувати їх у конкретних умовах; сприяє формуванню як комунікативних компетенцій, так і компетентності самоосвіти та саморозвитку.

«Групове навчання, – як трактує «Педагогічний словник», – це форма організації навчання в малих групах(3-7) на основі співробітництва з чітко розподіленими завданнями для учнів, об’єднаних спільною навчальною метою; сприяє формуванню вмінь співпрацювати, спілкуватися» [1].

Суть групового навчання, як й інтерактивного, полягає в тому, що майже кожен учень виступає активним учасником, суб’єктом процесу пізнання, який відбувається в комунікативній взаємодії, співпраці, в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки.

Сучасна наука пропонує інноваційні педагогічні технології, які сприяють підвищенню мотивації учнів, забезпечують діяльнісну основу уроку,  суб’єкт – суб’єктні відносини між учасниками навчального процесу з акцентом на саморозвиткові й самореалізації кожної особистості. Серед перспективних технологій: особистісно – зорієнтована  система навчання, інтерактивне, проблемне, розвивальне навчання, проектні, групові форми роботи тощо[2].

У сучасній школі групове навчання є однією із організаційних форм класно – урочної системи. Існує ще фронтальна(загальнокласна) та індивідуальна роботи. У практичній діяльності переважає фронтальне навчання, коли весь клас працює над одним завданням під безпосереднім керівництвом учителя, який налаштовує клас на роботу в єдиному темпі, рівномірно розподіляє час на всіх учнів, пояснює, оцінює, допомагає. Проте, слід зазначити, при цьому надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх учнів. Проблема виникає через те, що в довільно сформованих лише на основі вікової ознаки класах навчальні можливості школярів неоднакові. Істотним недоліком цієї роботи є обмеження навчального спілкування школярів.

Провідна ідея

Групова навчальна діяльність  має великі потенційні можливості як для міцного засвоєння школярами знань, вироблення вмінь і навичок, так і для формування особистості, що в сучасних умовах набуває особливого значення. Співробітництво розвиває в учнів комунікативні навички, формує вміння співпрацювати, разом досягати результату, бути  відповідальними, толерантними, доходити спільного рішення. Завдяки взаємонавчанню у групах діяльність учнів стає цікавою, комфортною, насиченою інформаційно, викликає бажання самореалізовуватися, підвищує рівень мотивації навчання.

Отже, групова робота:

• активізує пізнавальну діяльність школярів;
• налагоджує гуманні стосунки між ними;
• формує самостійність, уміння доводити та обстоювати свою позицію, а також     прислухатися до думки товаришів;
• виробляє культуру ведення діалогу, відповідальність за результати своєї праці.

Функції групової навчальної діяльності:

1. мотиваційна;
2. навчальна;
3. розвивальна;
4. виховна;
5. організаційна.

Групова робота як вид навчальної діяльності школярів багатофункційна, порівняно з іншими, має низку переваг, а саме:

• за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
• виробляється вміння співпрацювати;
• конкретизуються мотиви навчання;
• розвивається навчальна діяльність (планування, самоконтроль, взаємоконтроль).

Як показує досвід, групова робота на уроках буде ефективною, якщо дотримуватися певних вимог:

• учити школярів співпрацювати;
• розробляти пам’ятки, які скеровуватимуть роботу груп;
• ретельно продумувати структуру уроку;
• правильно формувати групи.

Оптимальний склад  навчальної групи – від трьох до восьми осіб. Я пропоную можливі варіанти розміщення членів групи:

Отже, у групі мають бути діти лише різних рівнів, щоб досягати бажаних результатів саме від цієї форми навчання.

Зразок

Пам’ятка

1. Чітко визначати функції кожного та розподіляти обов’язки.
2. Працювати разом для досягнення спільної мети.
3. Учитися слухати одне одного.
4. Навчаючи інших, учитися самому.
5. Виробляти вміння обстоювати власну позицію.
6. Учитися робити правильний вибір і брати відповідальність за нього.
7. Завжди пам’ятати: загальний успіх залежить від внеску кожного.

Саме укладання пам’ятки учасника групової діяльності допомагає в тому, щоб така робота була ефективна.

Відповідаючи на запитання: «Для чого потрібні на уроці групові форми роботи? » я дійшла висновку:

• для розвитку комунікативних здібностей учнів (комунікативна компетентність);
• для поглибленого засвоєння матеріалу;
• щоб навчити школярів самостійно здобувати знання(самоосвітня компетентність);
• для активізації навчальної діяльності на уроці;
• для розвитку індивідуальних здібностей  творчих дітей ;
• щоб дати можливість учневі бути творцем, активним учасником уроку;
• для організації взаємодії;
• щоб урізноманітнити форми та методи роботи;
• для залучення всього класу до активної діяльності;
• щоб зацікавити учнів;
• для проведення пошукової, дослідницької роботи;
• щоб діти вчилися працювати колективно, прагнули до позитивного результату для всіх;
• щоб кожен міг висловити свою думку, відчув власну значущість на уроці.

Слід зазначити, що є й певні труднощі, які гальмують впровадження групової форми роботи на уроках. Серед них:

• відсутність дидактичних матеріалів потрібних для організації такої діяльності, підготовка яких потребує великих затрат учительського часу;
• необізнаність із методикою проведення занять із груповою навчальною діяльністю.

Я вважаю,  що групова навчальна діяльність – це перспективна форма навчання, яка стимулює учнів саме до самореалізації, саморозвитку. Тому слід намагатися частіше, а не епізодично, створювати такі умови, де учень постійно виступав би суб’єктом навчальної діяльності, а діяльнісна основа уроку забезпечувалася активною взаємодією школярів у групах, навчанні у співпраці та спілкуванні.

Проблема формування ключових компетентностей учнів хвилювала мене з перших років роботи в школі. Протягом своєї педагогічної діяльності, я працюю над проблемними темами, пов’язаними з самостійністю учнів, а саме формуванням компетентності самоосвіти та саморозвитку.

Упроваджую у свою роботу технологію інтерактивного навчання, яка сприяє не тільки процесу здобуття та накопичення знань, умінь і навичок, а й забезпечує формування в учнів основних компетенцій; самореалізацію особистості, зокрема через самоосвіту, яка сприяє саморозвитку.

У процесі роботи простежується певна динаміка змін в учнів, пов’язаних із навчальною діяльністю. Застосовуючи інтерактивні технології на своїх уроках, відчутно зріс інтерес дітей до навчання, значною мірою покращилося усне та писемне мовлення школярів, підвищився рівень навчальних досягнень учнів.

Результати проведення уроків із використанням інтерактивних технологій, зокрема з використанням групової форми навчальної діяльності помітні:

• активізуються пізнавальні процеси;
• розвиваються комунікативні здібності учнів;
• формуються самостійність, уміння доводити й обстоювати свою позицію, прислухатися до думки товаришів і т.д.

Знання, якими учні оволодівають із використанням інтерактивних технологій, набувають якості, системності, стійкості.

В умовах компетентнісного підходу до навчально-виховного процесу на уроках мови та літератури багато чого залежить саме від учителя, від його вміння зацікавити школярів предметом і організувати роботу на уроці. Словеснику треба постійно дбати про те, щоб учням цікаво було вчитися. А це значною мірою залежить від досвіду, уміння й стилю педагога. Саме тому кожному вчителю необхідно підвищувати свою педагогічну майстерність, займатися самоосвітою.

Освіта – це те , що залишається , коли все вивчене забувається.

Макс фон Лаус

Самостійна навчальна робота учнів – це будь-яка, організована вчителем, активна діяльність школярів, спрямована на досягнення конкретної дидактичної мети у спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування і розвиток умінь та навичок, систематизації та узагальнення.

Самоосвіта школяра – це цілеспрямована, керована самим учнем, пізнавальна діяльність, необхідна для його освіти. При цьому школяр сам або за допомогою вчителя визначає освітню мету, зміст, обсяг, організацію цієї діяльності. Це пізнання, що ґрунтується на внутрішніх мотивах особистості, і спрямоване на її розвиток, має добровільний характер.

Мотиви самоосвіти школярів:

1. соціальні;
2. пізнавальні;
3. самовдосконалення;
4. захоплення-хобі, улюблене заняття.

Умови формування та розвитку потреби в самоосвіті:

1. розширення обсягу пізнавальної інформації та способів і джерел її отримання;
2. перехід від репродуктивної діяльності до творчості;
3. врахування індивідуальних можливостей учнів;
4. усвідомлення особистої та суспільної значимості самоосвіти.

Етапи формування самоосвітньої компетентності

1. Цілепокладання – самооцінка власних можливостей, самоаналіз, облік того, над чим працювали, чітка мета щодо самовдосконалення, самостимулювання процесу пізнання.
2. Планування – час, джерела інформації для досягнення мети.
3. Організаційний етап – пошук джерел інформації, підготовка робочого місця.
4. Опрацювання джерел – усвідомлено читати, виділяти головне, критично аналізувати сприйняту інформацію.
5. Рефлексивний етап – самоконтроль, самоаналіз; самооцінка: робота зроблена якісно чи ні, якщо ні, самокорекція.

КОМПЛЕКС ІНТЕГРОВАНОГО АЛГОРИТМУ САМООСВІТИ ШКОЛЯРА

---

 

АНКЕТА  САМООСВІТИ  ШКОЛЯРА.

1. Прізвище, ім’я, по батькові учня.
2. Клас.
3. Мова навчання.
4. Значення вивчення української мови та літератури у школі особисто для учня.
5. Роль мови та літератури в особистому житті школяра.
6. Чи погоджуєтеся з тезою «Хочу знати більше з української мови та літератури»?
7. Чи є для цього бажання та сили?
8. Чи зможемо самостійно організувати та спланувати свій час, роботу?
9. Якщо так, то що для цього потрібно?
10. Чи впевненні у своїх силах?
11. Який бал поставите собі за самостійно виконану роботу?(високий, середній, низький)
12. Якщо високий , то чи будете задоволені собою ? Чи виникне бажання ще працювати над власною самореалізацією ?
13. Яка мета саморозвитку? (високий бал чи міцні знання?).
14. Чи зацікавлює процес самоосвіти? Чому? Чим саме?
15. Чи перейде самостійна робота з предмету в захоплення? Чому?
16. Чи відчуваєте потребу в поетапній самоосвіті? Чому?
17. Чи сприятиме це розвитку вашої творчості? Чому?

---

Практична спрямованість школярів у самоосвітній діяльності

Щоб виявити інтерес учнів до самоосвіти проводжу таку роботу зі школярами:

1. Анкетування учнів на початку навчального року (семестру).
2. Обробка анкет.
3. Складання списків учнів, які націлені на самоосвітню діяльність.
4. Утворення груп учнів по класах, які займаються самоосвіто .
5. Розробка індивідуальних тематичних блок – завдань для самостійної діяльності учнів 5-6-х класів.
6. Рекомендації щодо ведення спеціальних зошитів для самоосвітньої роботи.
7. Надання цілеспрямованих завдань конструктивного та творчого рівнів.
8. Перевірка виконаних завдань, корекція, допомога(якщо потрібна).

---

Орієнтовані узагальненні завдання для учнів у самоосвіті з мови

1. Навести свої приклади до вивченого параграфа, правила.
2. Скласти запитання до вивченого для фронтальної бесіди.
3. Провести опитування за складеними запитаннями.
4. Скласти завдання на закріплення вивченого матеріалу (картки, перфокарти).
5. Запропонувати однокласникам виконати (за 5 хв.) розроблене завдання.
6. Скласти цікаву розповідь, казку, вірш за поданою таблицею, схемою, алгоритмом.
7. Скласти диктант на вивчені орфограми (20-25 слів).
8. Провести (за 5 хв.) свій орфографічний диктант.
9. Вибірково перевірити диктант творчій групі.
10. Скласти тест (10 запитань) з вивченої теми.
11. Провести своє тестування з учнями класу.
12. Виписати з творів художньої літератури речення на вивчені пунктограми й орфограми.
13. Скласти кросворд, ребус на вивчену тему.
14. Намалювати ілюстрацію до подібних фразеологізмів, пояснити їх значення одним словом (5-й клас).
15. Підібрати синоніми та аноніми до поданих слів, утворити словничок (5-й клас).
16. Підібрати тексти з описом природи (80-100 слів), розробити 2-3 завдання для виконання.
17. Придумати ситуативні завдання до вивченої теми.

---

Орієнтовані узагальнені завдання для учнів у самоосвіті з літератури

1. Скласти свої запитання, завдання до прочитаного, вивченого твору.
2. Провести бесіду за своїми запитаннями з учнями класу.
3. Скласти продовження вірша, оповідання.
4. Скласти список вивчених творів, у яких є описи природи, приміщення, портретів тощо.
5. Скласти список ілюстрацій до літературних творів .
6. Скласти словничок вивчених літературознавчих термінів.
7. Намалювати ілюстрації до вивчених літературних творів .
8. Підготувати повідомлення або реферат за творчістю письменника.
9. Скласти кросворд, ребус на задану тему.
10. Підібрати крилатий вислів, прислів’я, приказку, фразеологізм, які визначають ідею, тему твору.
11. Дати відповідь на запитання : «Що я хочу запитати в письменника, героя твору?»
12. Сформулювати теми творів з літератури і т. ін.

Отже, компетентність саморозвитку й самоосвіти – це готовність та потреба навчатися протягом усього життя.

Можливості продуктивного навчання.

• узагальнення власних знань;
• організація власних прийомів навчання;
• організація самоосвітньої діяльності;
• постійне удосконалення;
• мотивація саморозвитку;
• залучення та збагачення власного досвіду;
• підтримка пізнавального інтересу;
• потреба в нових знаннях;
• вивчення перспективи діяльності;
• співвіднесення теоретичних знань з практикою.

Компетентність саморозвитку та самоосвіти.

Діяльність учителя Стимулювати самоосвітню діяльність учнів. Керує самостійною та самоосвітньою роботою учнів. Відстежує динаміку розвитку учнів. Допомагає створити та здійснити програму самоосвіти та самореалізації учнів.

Діяльність учнів Створює програму самоосвіти та активно  реалізує її. Демонструє достатню сформованість загально-навчальних умінь. Має стійкі пізнавальні потреби та мотивацію. Уміє самостійно здобувати знання.

Українська мова та література

1. Створення програми самоосвітньої діяльності учнів.
2. Визначення проблеми, над якою передбачається працювати.
3. Підбір та опрацювання літератури.
4. Створення учнями словника понятійно-термінологічного поля.
5. Складання учнями тез, виписок, опорних конспектів, виконання творчих завдань.
6. Проведення ігор «Компетентність», «Науково-дослідна лабораторія».
7. Розробка учнями вікторин, тестів, сценаріїв, написання рефератів.
8. Залучення дітей до виконання творчих завдань і участі в інтелектуальних заходах, до гурткової роботи.

Отже, здатність до самоосвіти та саморозвитку – готовність постійно навчатися, як у професійному відношенні, так  і в особистому житті – найважливіша із компетентностей. Вона сприяє розвитку дитини, як компетентної особистості.

---

 

 

Бібліографія

Джерела

1. Державна програма «Вчитель»(2002) – Нормативно правове забезпечення освіти. – Х.:Видавнича група «Основа»,2004 – Ч.-2 – 160 с.
2. Державна програма «Розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 р.р.» – 19.03.2004
3. Закон України «Про загальну середню освіту»(1999). – НПЗО-Х.:«Основа», 2004-Ч.-1-144 с.
4. Закон України «Про мови…»- 28 жовтня 1989
5. Закон України «Про освіту…»(1996). НПЗО – Х.: «Освіта»,2004-Ч.-1-144 с.
6. Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти(1996)-НПЗО.-Х.: «Основа»,2004-Ч.-2-С.99-115
7. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи(2002) НПЗО.-Х.: «Онова», 2004-Ч.-1-С. 107-129
8. Указ Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти»(2002) НПЗО.- Х.: «Основа», 2004-Ч.1-С. 3-25

Література

1. Педагогічний словник/За ред.. М.Д.Ярмаченка. – К.: Пед.думка, 2001
2. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання – К., 2003
3. Ярошенко О.Г. Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактично – методичний аспект. – К., 1999

Періодичні видання

1. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово – 2005-№2
2. Манжос О. Групова робота на уроках української мови // Дивослово – 2008 – №1 – С.2-3
3. Сергієнко А.А. Групові форми навчання як стимул ініціативності й розвитку читацьких інтересів старшокласників // Дивослово – 2008 – № 3 – С.7-10
4. Сергінко А.А. Методика використання технологій групового навчання на особистісно орієнтованому уроці української літератури // Українська мова і література в школі. – 2005 – № 1
5. Сергієнко А.А. Роль групових технологій у формуванні комунікативних           компетенцій старшокласників // Дивослово – 2008 – № 10 – С.14-18
6. Фасоля А. Особистісно зорієнтований урок – мета, зміст, технологія уроку // Дивослово – 2004 – № 8