Формування комунікативної компетентності молодших школярів

Автор: вчитель початкових класів Хромченко Ольга Олексіївна

Мова – це характерна риса, яка відрізняє людину від інших істот,це соціальний зв’язок між людьми,засіб для виявлення свого внутрішнього світу і для приймання нового знання.

До характеристик людини, здатної вирішувати життєві проблеми, належить уміння спілкуватися: адекватно оцінити ситуацію і обрати стратегію спілкування; слухати, розуміти співрозмовника; переконливо формулювати свою думку, аналізувати аргументи іншого і приймати ті з них,що достатньо обґрунтовані. Не менш важливим для життя є вміння розуміти, тлумачити , критично оцінювати прочитаний текст, висловлювати свою думку про нього.

У період оновлення змісту освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» відбувається переорієнтація процесу навчання рідної мови на розвиток мовної особистості молодшого школяра , формування його комунікативної компетентності.

Комунікативна компетентність – це здатність вступати в комунікацію, бути зрозумілим,невимушено спілкуватися. Вона передбачає комплексне застосування мовних і немовних засобів , уміння змінювати глибину і коло спілкування, а також вміння інтерпретувати невербальні прояви інших людей. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії і є результатом досвіду спілкування між людьми.

Виокремлюють такі складові комунікативної компетентності:

вміти орієнтуватися у різноманітних ситуаціях спілкування
вміти ефективно взаємодіяти з оточенням
бути готовим до діалогу
вміти контролювати і оцінювати себе
володіти знаннями, уміннями і навичками конструктивного спілкування

Джерелом розвитку комунікативної компетентності є :

трансляція комунікативних умінь у процесі міжособистісної взаємодії з іншими людьми
оволодіння культурною спадщиною
спостереження за поведінкою інших людей в процесі комунікації
програвання в уяві комунікативних ситуацій

Початкова школа розкриває широкі обрії для формування комунікативної компетентності молодших школярів.

На уроках математики учні вчаться висловлювати свої міркування , користуючись пояснювально-доказовим мовленням, дотримуючись його композиції ( теза – аргументи – висновок ). Запам’ятовуючи математичне правило, школярі використовують його з метою доведення власної думки.

Активізувати мовлення учнів допомагають «цікаві» задачі з логічним навантаженням. Помітивши проблемне запитання , дітям хочеться якомога швидше висловитися, чому вони розв’язали задачу саме таким способом.

Як часто в житті ми щось сказали, а потім шкодуємо про це… Уроки з математики вчать дітей «діяти в умі». Планування своїх дій «в уяві» випереджає їх реальне виконання. Навчившись «діяти в умі», учні і в життєвих ситуаціях будуть спочатку планувати свої дії, продумувати вчинки і тільки потім втілювати їх в реальність.

Плацдармом для формування у дітей комунікативної компетентності виступають ,безперечно, всі уроки мови та читання. На них необхідно використовувати мову не тільки в навчальних вправах, а і в її природному призначенні – як засобу пізнання, спілкування , впливу.

Запорукою формування у молодших школярів комунікативної компетентності є створення такої атмосфери в системі «учитель-учень», «учень-інші учні», яка б сприяла позитивному спілкуванню, стимулювала мовленнєву діяльність учнів. Треба позбутися стресово-утворюючих факторів. Важливо, щоб діти розуміли , що вони просуваються вперед, бачили позитивний результат, відчували задоволення від власного успіху і успіху тих, хто поруч.

Особливий статус відводиться таким формам роботи:

навчальний діалог
монологічна промова
словесна творчість і фантазування
рольові ігри
інсценування
пошукова робота з різними джерелами інформації
творчий переказ
інтерактивні вправи: «мозковий штурм», «навчаючи – вчуся», « ток – шоу», «інтерв’ю», «дерево рішень», «акваріум», «карусель».
Гра «Коректор»- виправлення мовних помилок героя.
співпраця в парах і групах

Невід’ємною складовою частиною комунікативної компетентності молодших школярів є розвинене діалогічне мовлення. Для залучення всіх учнів до діалогу можна вдаватися до таких прийомів як:

вибір партнера по спільній роботі
визначення колективної думки
планування спільної праці
використання формул « подумай – обговори з другом – поділися з класом»
« очікування»
побудова оцінних суджень за схемою – опорою

Щоб перевірити навички діалогічного мовлення доцільно використовувати картки, що дозволяють учням самостійно ознайомитись із ситуацією мовлення , метою спілкування, мовним завданням.

Приклад картки

Практичне завдання : складіть діалог

Ситуація : зимового ранку зустрілися Микола і Андрій

Мета спілкування : домовитися про підгодівлю пташок узимку

Мовні завдання :

1. Вживати слова: годівничка, насіння , сальце , я маю іншу думку.

2. Вживати ввічливі слова .

3. Не погоджуватися з думками співрозмовника.

Для 2 класу існує ще і малюнок.

Обравши картку , діти обирають співрозмовника; ознайомлюються із завданням, обдумують, обговорюють хід діалогу, розподіляють ролі. Розігрується діалог перед усім класом.

Однією із складових комунікативної компетентності є уміння долати комунікативні бар’єри , які виникають при відсутності розуміння ситуації спілкування або носять психологічний характер. Тому молодших школярів необхідно вчити інтерпретувати невербальні прояви інших людей. Доцільно знайомити дітей з «каталогом жестів» і «словником тілорухів». Важливий і візуальний контакт: частота обміну поглядами, тривалість погляду, уникання його. Учні при монологічній промові часто дивляться на підлогу або у вікно. На все це треба звертати увагу. Мова зажди є дзеркалом самосвідомості людини. Слово-образ формує особистість дитини, розкріпачує і спонукає до співтворчості.

Важливим для формування у дітей комунікативних умінь є досвід творчої діяльності. Набувається він при складанні власних оповідань, віршів, казок, легенд, описів, етюдів, есе. Із цих творів складається «Книга творчості класу». Такі висловлювання учнів потребують самостійності у визначенні змісту і доборі мовних засобів. Вони не повинні будуватися на основі всебічно підготовленого мовного матеріалу , що добирається вчителем на основі його власного бачення змісту.

Якість есе неминуче буде недостатньою, але цінувати тут слід , насамперед, зміст, готовність сказати щось іншим, висловити свою думку, взяти участь в обговоренні. Есе – це засіб самовираження дитини. Учні залюбки вдаються до такого «вільного письма» тому, що воно є засобом самопізнання і взаєморозуміння, тобто активним видом мовленнєвої діяльності.

Широкі обрії для формування у дітей комунікативної компетентності розкривають уроки роботи з дитячою книжкою ( уроки позакласного читання ). Коли учень розуміє , що в його товаришів і вчителя перед очима той самий текст , що і в нього , то читання вголос він вважає нудним. А читання з комунікативною метою – з метою донести до слухачів зміст незнайомого для них тексту , зацікавити їх – стимулює його застосовувати засоби виразності: звукові ( сила голосу, висота, тембр, мелодія голосу, тон , темп мовлення , паузи) і візуальні ( поза, жести, міміка, погляд). У дітей формується інтерес до їхнього власного мовлення.

Сприятливими для розвитку комунікативних здібностей вважають інсценування, які є різновидом рольової гри. Якщо ролей на всіх не вистачає, декількох учнів можна призначити на роль суфлерів, а іншим, особливо тим, що мають порушення у звуковикові, доручити озвучувати явища природи.

Комунікативний підхід варто застосовувати і до переказу. Навчальний переказ , побудований за традиційною для школи методикою , не трапляється в житті. А непідготовлений переказ ( прочитаної книги, почутої історії, переглянутого фільму) відповідає моделі природного використання мови в комунікативних цілях. Переказувати можна уявному молодшому братику, мамі « по телефону», казковому гостю , присутньому на уроці. У різних випадках переказ повинен звучати по-різному з урахуванням особливостей кожного із слухачів.

Стимулом для комунікативно спрямованих висловлювань учнів може бути

дидактична гра
обговорення можливого розвитку подій у тексті під час читання з передбаченням
вигадка продовження сюжету
фантазування про те, « що було б, якби…»

Комунікативне використання мовлення на уроках реальне лише за умови використання роботи в парах і в групах. Наприклад, при відновленні деформованого тексту з використанням прийому «мозаїка», де кожен переказує , пояснює для інших зміст «свого» уривка. Це навчає школярів орієнтувати своє мовлення на співрозмовника, формує уміння спокійно і доброзичливо слухати.

Максимальна мовленнєва активність дітей досягається, коли ніщо не відволікає їх увагу. Тому при мовленнєвій діяльності не слід використовувати технічні засоби. Вони гальмують мовленнєву активність.

Коли дитина щось розповідає, не можна порушувати послідовність викладання думки, виправляючи її. Повторити слово в правильній граматичній формі , або виправити іншу помилку слід після розповіді. Якщо в учня часто зустрічається помилка в одному й тому ж слові, можна запропонувати йому скласти розповідь з цим словом. Робота над виправленням помилок розвиває у дітей слухову увагу і формує у них чуття мови.

Важливо прищеплювати молодшим школярам культуру спілкування, яка виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого етикету, а й в умінні уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення,щоб дати можливість висловитися іншому; а також в умінні висловити критичне зауваження у такій формі, щоб нікого не образити.

Свої комунікативні здібності і потреби діти реалізують також на перервах та у позаурочній роботі.

Дитячі скандали починаються із-за дрібниць: вихопив, штовхнув, зачепив. Наведемо приклад, як їх попереджати. Учням пропонується ситуація, яку вони розв’язують за допомогою технології «Акваріум».

Ситуація: – Ти приніс в школу альбом з марками, щоб показати товаришу. Учень з іншого класу вихопив його з рук та не бажає повертати.

Завдання: – Спробуй повернути альбом «мирним шляхом».

Два способи розв’язання

Хазяїн альбому задає кривднику два-три питання, на які він відповість: «так».

Тобі подобається мій альбом? ( Так )
Бажаєш, щоб я розповів тобі про марки? ( Так )
Ти згоден, щоб ми разом розглянули марки? ( Так )

– Скільки тобі потрібно часу, щоб розглянути альбом?

– Коли ти зможеш мені його повернути ?

При назріванні конфліктної ситуації можна застосувати прийом

«Моментальна фотографія»

Подається команда : «Клас, завмри!»

Обирається група дітей – «епіцентр» конфлікту – це і буде фотографія. Вони залишаються нерухомі.

Іншим команда: «Оживи !»

Ці учні коментують «фотографію», аналізують, дають поради.

Якщо сварка між дітьми вже відбулася, можна ужити вправу

«Поверни минуле»

Зупинившись у якій-небудь миті, всі відтворюють і аналізують, як в неї потрапили.

На класних годинах звучить «шкільне радіо»:

Увага! Діти, потрібна ваша допомога. Учень Іванов не слухає вчителя, сперечається з учнями, грубіянить. Спосіб з’ясування відносин – бійка. Бесіди та умовляння на нього не діють.
Порадьте, як допомогти Іванову виправити свою поведінку та налагодити стосунки з іншими.

Наведені прийоми спонукають дітей до самостійних міркувань. Так молодші школярі розбираються в собі та вчаться розуміти інших, а це і є метою формування комунікативної компетентності.

Працюючи в цьому напрямку, учитель поступово формує у дітей якості особистості , здатної до комунікативної діяльності :