Гра словом у творчості
сучасних українських поетів

Обов’язковою складовою змісту сучасної освіти є розвиток творчого підходу в навчанні учнів загальноосвітньої школи. Ігрова поезія є одним із засобів, який дозволяє реалізувати цей компонент паралельно з розвитком мовлення, мислення, пам’яті школярів. На думку багатьох учених, чим більше діти вживатимуть ігрової поезії у своєму спілкуванні, тим легше їм буде висловлювати свої думки, спілкуватися, навчатися.

Ігрова поезія — це поезія, пов’язана з грою, переважно з грою словами. Вивченням ігрової поезії в різні часи займалися фольклористи, літературознавці, педагоги (С. Г. Виноградов, О. І. Капіца, К. І. Чуковський, М. І. Оморокова, В. О. Левін, М. Н. Мельников, Л. Є. Стрельцова, С. М. Лойтер та ін.).

Аналіз сучасної української поезії для дітей засвідчив, що автори поки що мало звертаються до ігрової поезії. Ще у 80-х рр. минулого століття А, Костецький зазначав, що в російській поезії надто багато гри словом заради самої гри, а в українській поезії саме цієї гри не вистачає. Відсутність гри помітна вже в шаблонних назвах творів: «Журавель», «Горобчик», «Синичка», «Яблунька», «Вишенька» та по­вторюванні тематики, серед якої основне місце займають «працювально-помагальна» (хлопчик чи дівчинка допома­гають батькам), «малювальної» (я, ти, він щось малюють), «поливально-саджальна» (я, ти, він, вона щось саджають- поливають і врожай за це збирають)¹.

Серед сучасних українських дитячих поетів, які звертають­ся до гри словом, можна назвати Галину Малин, Лідію Повх, Анатолія Камінчука, Емілію Саталкіну, Ігора Січовика та ін.

Ігрова поезія знаходить втілення в різних жанрах, серед яких з давніх часів почесне місце займає загадка. Авторська загадка, поєднавши кращі фольклорні та літературні надбан­ня, найбільшого розмаїття досягла в лінгвістичній тематиці, а саме у творчості Д. Білоуса.

Дмитро Григорович Білоус — відомий український поет, перекладач, за фахом учитель української мови та літератури. Автор відомих збірок «Диво калинове», «Чари барвінкові».

Поет вважав, що «наша мова не потребує, щоб ми ахка­ли і ехкали, яка вона красива. Досить просто розкрити, по­казати, де саме і чим саме вона красива»¹. Д. Білоус мріяв, щоб «учні вчили мову не тому, що мусять, а тому, що ці­каво. Щоб мова не здавалася сухим предметом»². Для цього автор вводив елемент гри. У творчості Д. Білоуса, мабуть, найбільше з поетів XX століття представлено розмаїття лінг­вістичних загадок (анаграми, метаграми, логогрифи, шара­ди). Розгляньмо деякі види таких творів.

Шарада — різновид загадки, коли слово, яке загадуєть­ся, поділяється на частини (зазвичай за складами), що мають вигляд окремих слів, і кожне з них, а потім і все слово опи­сується.

Наприклад, шарада про слово «кульбаба», яке складаєть­ся з двох слів:

Перше — сніп по обмолоті на покрівлю хати,
Друге — жінка, ще точніше — материна мати.
А коли в одному слові поєднаєш те і те —
Буде квітка, що весною жовтим цвітом зацвіте.

Анаграма (грец. ana — пере та gramma — літера) — пе­реставлення літер у слові, завдяки чому витворюється нове значення, прочитуване у зворотному напрямку (тік — кіт, мука — кума, літо — тіло) тощо»³.

Який кошик у кущі?

На цей раз буде загадка простою:
Берем звичайне слово з двох складів —
Зелений кущ, який цвіте весною,
Назад читаєм — кошик для грибів.
Що це за слово?

(Бузок, козуб)

Метаграма (грец. metagramma — внесення зміни в текст) — віршовий прийом (подеколи — літературна гра), який полягає в заміні початкової літери в слові, що призводить до появи нових слів з іншим смисловим значен­ням {жито — сито)»¹.

Відгадай обов’язково, як літера міняє слово.

Метаграма

Всього чотири літери у слові,
а зміст його міняють початкові:
з ґ — буде чорна птиця дика,
з п — інша, горда і велика,
з к — вже напій пахучий буде,
що для гостей готують люди,
з л — виріб, дошка з стояками,
де спочиваємо ми з вами,
також вибій, на шахтах знаний,
і — вивержень потік вулканний.
Коли ж там С поставлю я,
то буде вже людське ім’я.

Які це слова? (Ґава, пава, кава, лава, Сава.)

Логогриф (грец. logos — слово та griphos — мережа) — різновид загадки, в якій певне слово набуває іншого зна­чення внаслідок додавання або утинання складів чи звуків {лід — сліду місто — сто і т. п.)».

От так штука!

Для всіх була я люба-мила
вгорі всередині кімнати.
Як першу літеру згубила —
на лузі почала брикати.
Ще згодом літеру згубила —
зробилась іменем дівчати.
Та — що за лихо? —
ще згубила і стала нотою звучати.
Передостання ж утекла —
лишилось я.
Хто ж я була?

(Стеля, теля, Еля, ля, я)

На жаль, не всі види лінгвістичних загадок мають за­гальноприйняті назви, вони ще чекають на свого дослідника. Так, крім вже названих, у Д. Білоуса є загадки-омографи, відгадками яких є слова, які однаково записуються, але ма­ють різний наголос.

Слово це — старовинна будова
З гостряками мурованих веж.
Щойно зміниш ти наголос слова —
Цим одразу будову замкнеш.
Що це за слово?

(Замок, замок)

Академік Л. Новіченко писав про творчість Д. Білоуса: «Його поезію… я б назвав у певному розумінні «філологіч­ною», а почасти (маючи на увазі різні граматико-семантичні загадки, акровірші, метаграми, крутиголовки) і дидактично- прикладною. А чому б і ні — писали ж колись вірші та­кого характеру професори й спудеї славнозвісної Києво- Могилянської академії».

Гру словом можна порівняти з великою країною, в якій у різних жанрах мешкають зовсім різні автори, іноді зарубіж­ні, почути яких допомагають такі чудові поети-перекладачі, як Г. Малик.

Галина Миколаївна Малик — сучасна українська пись­менниця. Автор багатьох дитячих прозових книжок (повісті- казки «Пригоди Алі в країні Недоладії», «Злочинці з па­ралельного світу», «Злочинці з паралельного світу-2») і чудових ігрових віршів (збірки «Неслухняний дощик», «Королівство Ану», «Страус річкою пливе», «Переклади не з іноземного»).

У передмові до збірки «Переклади не з іноземного» Г. Малик написала: «Я дуже люблю такі вірші, з якими мож­на гратися. А ви? Я гадаю, що гратися любить кожен. Хтось іграшками, а хтось віршами. От я й позбирала у багатьох по­етів світу такі вірші, у які можна гратися. І дарую їх вам». У збірці представлені переклади віршів Волтера де ла Мера, Алана Мілна, Мирослава Валека, Даніїла Хармса, Наталі Кончаловської, Петра Синявського та ін.

Майстерність поета-перекладача дивує розмаїттям ігрової поезії, серед яких можна виділити такі види.

• Залежність змісту вірша від місця розташування коми:

Я бачив

(З англійського фольклору)
Я бачив паву з хвостом вогняним,
Я бачив комету з лицем дощовим,
Я бачив хмару що в лісі росла…
Я бачив паву, з хвостом вогняним
Я бачив комету, з лицем дощовим
Я бачив хмару, що в лісі росла…

• Словотворчість за подібністю (вигадування однокореневих слів):

Прізвище

Наш Петьо
Підріс на цілий метр
І став зватися Петер.
Він дізнався іще,
що має прізвище,
А також ім’я по-батькові:
Петер Петрович Петровський.
І з тих пір він гадає,
Що все на світі прізвище має.
Наприклад, наш
Петер Не каже більше: метр,
А: метр метрович метровський.
Скажіть, ну як йому пояснить?
Пояснить пояснитович пояснитський.

Димитр Стефанов

Яскравим прикладом використання цього ж прийо­му є твір Юліана Тувіма «Про пана Трулялинського», ві­домого в перекладі російською Б. Заходера, українською М. Рильського, І. Малковича, В: Мокровольського. Можна також пригадати вірш А. Камінчука «Котигорошко» («Був собі хлопчик Котигорошко, і був у нього тато Котйгорох, І була в нього мама Котигорошиха…»), Г. Усача «Чому краб ходить боком?» тощо.

• Виділення окремого складу зі звичайного слова:

Музиканти

В одній далекій країні,
невідомій донині,
ходять до школи музичної
дуже,
дуже,
дуже незвичної
такі собі ведмежата.
Є у них класна кімната,
у якій вони одягають халати
і роблять салати.
Ріжуть помі-ДО-ри,
РЕ-диску…

Димитр Стефанов

• Створення неологізмів-оказіоналізмів, коли нові мовні оди­ниці створюються на основі інших: ОГІР-ДОРИ, ПОМІ- ДИНІ, ЦИБУ-ТОПЛЯ, ЧА-РОХ, КВА-ПУСТА (з вірша Н. Кончаловської «Парники навпаки»); всюдиКІТ (з вір­ша А. Усачова «Всюдихід»).

• Використання персоніфікації, коли ім’я віднесено до об’єктів і явищ дійсності: зі станції ГАЛЯВКІНО, до стан­ції ДУХОВКІНО, ДОРІЖКІНО, ПІДГІРКІНО і ЛОЖКІНО (з вірша П Синявського «Грибна електричка»).

Один з найулюбленіших поетів Галини Малик — це Даніїл Хармс. Мабуть, саме тому його віршів у цій збірці найбіль­ше. У 2000 р. вийшла окрема книжка перекладів його віршів українською «Я тепер автомобіль». Переклад Галини Малик був таким, що «тих, хто читав вірші Хармса в оригіналі, вони не тільки не дратували, як це зазвичай буває з перекладами відомих російських поетів українською, а викликали шалене захоплення своїм бешкетництвом і ладністю». У Д. Хармса представлені різні варіанти гри словом: з використанням прийомів метатези — переміщення, перестановка слів або їх частин в одній фразі («Іван Топоришкін», «Мандрівник»), по­вторів («Іван Іванич Самовар», «Гра»), океюморона — поєд­нання слів або речень з протилежним значенням («Брехун»), алітерації («Веселі чижі»).

Загальновідомо: для того щоб бездоганно перекладати ігрові вірші, треба майстерно володіти грою словом і рідною мовою, що підтверджує Галина Малик у своїх збірках. Серед ігрових прийомів найчастіше вона використовує небилиці й оказіоналізми-інновації, які не зафіксовані в загальному використанні і створюються в процесі мовленнєвої діяльності на основі продукування відомих мовних одиниць. Прикладом небилиці є вірш «Страус річкою пливе»:

Страус річкою пливе.
Крокодил в дуплі живе.
Кенгуру город садовить.
А жирафа рибу ловить…

Яскравим прикладом використання окказіоналізмів є вірш «Розумна мавпа»:

А берегом Мавпа
Зі школи ішла.
Почула — хвальків тих
На глум підняла:
Ха-ха,
Він повзучий!
Ха-ха,
Він ховатий!
Не вміють і слова
Як треба сказати!
Хоч я і розумна,
У школі навчата,
Не буду ніколи
Така вихвалята!

У своїй творчості Г. Малик використовує такий чудовий прийом, як повтори, що Дуже подобається дітям.

Двадцять п’ять хоробрих мишок
Двадцять п’ять хоробрих мишок вирушили зрання,
Двадцять п’ять хоробрих мишок йшли на полювання.
Двадцять п’ять хоробрих мишок вже дорогу знали,
Двадцять п’ять хоробрих мишок гордо виступали.
Двадцять п’ять хоробрих мишок довго мандрували,
Двадцять п’ять хоробрих мишок сиру вполювали.
Можна б ще було в коморі мишам полювати —
від одного та страшного, гострозубого і злого
довелось тікати!

У цьому короткому огляді ми спробували ознайомити вас із деякими особливостями гри словом у дитячій поезії, розставити акценти й не претендуємо на повноту огляду. Сьогодні українській дитячій літературі не вистачає оглядів, критичних нарисів, тому батькам доводиться навчатися са­мостійно орієнтуватися у світі дитячої поезії. Сподіваємось, що, скориставшись порадами нашої книжки, ви зможете це зробити.