Конспект уроку із зарубіжної літератури для 11 класу на тему: “Гренуй: злодій чи геній?”( за романом П.Зюскінда «Запахи, або Історія одного вбивці»)

Автор: вчитель української мови та літератури Грушковська Любов Валентинівна

Інтегрований урок-дослідження передбачає глибокий аналіз образу Гренуя – головного героя роману П.Зюскінда “Запахи”. Аналіз здійснюється на основі ґрунтовної роботи з текстом твору, а також порівняння, як відображено образ у кінематографі,театрі, музиці. Досліджуючи образ героя XVIII століття, учні дають відповіді на важливі для кожного питання сьогодення.

Тема.  Пáтрік Зюскінд. «Запахи, або Історія одного вбивці».

Образ Гренуя.

Мета:

• ознайомити учнів з творчістю німецького письменника
• П. Зюскінда та його романом «Запахи», визначити риси постмодерністської поетики. Організувати аналіз твору на основі спостереження над складовими образу Гренуя;
• розвивати вміння висловлювати власну позицію та аргументувати її, уміння порівнювати твори різних видів мистецтва (кіно, театр, музика, художній текст);
• виховувати повагу до людини, естетичне ставлення до художньої дійсності, ціннісний підхід до явищ культури.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Форма уроку: інтегрований урок-дослідження  (музика, кінематограф, література, театр)

Методи і прийоми: бесіда, «чиста дошка», «незакінчене речення», робота в групах

Обладнання: портрет Зюскінда, учнівські презентації, відеозапис уривків фільму «Парфумер»,  рок-опери «Парфумер», запис пісні групи «Арія».

Основний зміст уроку

І. Організаційний  момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Слово вчителя.  Об’єктом дослідження у випускному класі є література ХХ ст. та сьогодення. З огляду на історичні події цього часу, не дивно, що твори письменників часто ставали пересторогою людству, а самі митці були пророками. Франц Кафка, Михайло Булгаков, Альбер Камю попереджали, що моральний занепад, відчуження людей, байдужість, зневіра можуть призвести до трагічних наслідків. Пам’ятаєте слова Камю: «Бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, дрімає десь у закутку меблів або в стосі білизни, вичікує своєї години… настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці міста»? Тобто чума – а це зло в усіх його проявах – не зникає. На жаль, люди не дослухаються до мудрого голосу письменників-пророків… Сьогодні ми будемо вести мову про героя, в якому бацила чуми  жила від народження і розвинулася до гігантських розмірів.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

Слово вчителя.  Увага на екран!

(Перегляд уривка з рок-опери (початок)

• Щойно ви стали свідками незвичайного, вражаючого судового засідання. Хто ж він, Гренуй, герой Зюскінда «Запахи»: злодій чи геній?   Чи сумісні ці поняття?

Убивати заради любові – це можливо?

Як сьогодні люди можуть  протистояти злу?

Де шукати духовний орієнтир?

Дамо відповіді на ці питання, познайомившись з письменником Патріком Зюскіндом та його творінням – романом «Запахи».

ІV. Вивчення нового матеріалу.

• Чому ж письменника називають «фантомом» німецької літератури?

( коротка розповідь учня про письменника – презентація)

• Роман «Запахи» представляє мистецтво постмодернізму – культурного явища сьогодення, започаткованого в кінці минулого століття. Використовуючи прийом «чиста дошка», згадаємо основні ознаки постмодернізму:

Бесіда.   Аналізуючи твір, пам’ятаймо, що  постмодернізм передбачає плюралізм в інтерпретації твору читачем. Література постмодернізму – це інтелектуальна гра з читачем. Це мистецтво не відтворення, а моделювання дійсності за певним кодом. В основі такого коду чи то метаморфози, чи то сміх, чи музика або запах як прадавній зв’язок усього сущого. Саме запах навіює постмодерністську модель світу в романі Зюскінда. І який же світ постає перед нами? Мабуть, такий, які запахи ми відчуваємо. Перші сторінки роману… І ми поринаємо в запахи… Які вони?  (зачитати)         

-Який період історії розгортається перед нами? (18 століття).

-Які історичні факти наводяться? Чи можна назвати роман історичним?

(Історизм – це тло, декорація для постмодернистських творів. Це гра з читачем, бо суті епохи не відображає. Так само, як не можна назвати детективом у повній мірі, бо ми з самого початку знаємо вбивцю, і трилером, бо немає жахів, сцен убивств – це постмодерністський роман, який розраховано як на масового читача, так і на інтелектуала).

-Головному герою, бідному юнакові, запахи замінили все. Це людина, яка мала геніальний нюх і не мала нічого іншого. У таких умовах, катастрофічному занепаді духовному він і зростав. У колі яких історичних постатей змальовується?

(Бонапарт, де Сад, Сен-Жуст, Фуше , а значить йому притаманні риси тирана, деспота, прагнення володіти світом, убивці)

3.Робота в групах.

Готуючись до уроку, ми поділились на групи, щоб детально дослідити образ постмодерністського героя та дати відповіді на поставлені питання.  Працюючи над  дослідженнями, ви передусім спиралися на текст твору, а також порівнювали, як відображено образ у кінематографі та театрі, музиці.

Виступи груп з підготовленими презентаціями (див. додатки). Участь в обговоренні можуть брати всі учні.

Виступ 1 групи. Виховання Гренуя

Учні коментують слайди,  роблять висновки.

(Усі проблеми з дитинства. Суспільство байдуже – у відповідь байдужість; ненависть до нього – зло у відповідь. Ніхто не проявив співчуття (няньки, священик, діти, мадам Гайар, Грімаль). Якщо суспільство не має милосердя й любові, то може виростити, виплекати таку потвору, яка виросте й піде вбивати. Маючи такий талант, він не міг використати його з любов’ю і для людей, бо ніколи не бачив від людей любові!  В опері, де розповідь від першої особи, ми співчуваємо Греную-дитині. Як і у фільмі, де він зображений симпатичним хлопчиком, якому так не пощастило в житті. Книга не примушує нас жаліти його, адже сам автор говорить, що від народження він був чудовиськом. Але й сцени вбивства викликають не ненависть, а просто відразу до Гренуя. Адже він не розумів, що коїть. Чому? Бо не знав норм моралі. Хіба когось у світі хвилювало виховання Гренуя? Знову провина суспільства, за яку воно заплатило дорогою ціною.)

Виступ 2 групи. Усамітнення. Убивства

( Вважає себе творцем, генієм, прагне врятувати світ від смороду і щоб його любили. Ось мета – добитися любові, визнання. Здібності свідчать, що він геній дійсно, але не знає моралі. Творити без любові – це призведе до краху. Не можна примусити любити. Автор підводить до думки, що сила генія може бути творчою або руйнівною залежно від того, що супроводжує його – любов чи ненависть)

Виступ 3 групи. Тріумф і загибель

(Чому Гренуй не отримав задоволення від тріумфу? Бо любов, звернута до нього, була не справжня, а штучна. Він не знає любові, ненависть йому ближча. Гуманістичний пафос твору: не заслуговує на життя той, хто відібрав чужі життя; не може бути шедевром створене без любові. Творець – Бог сотворив нас із любов’ю, а творець-людина є генієм, коли в серці є любов. І сліду не залишилося від його шедеврів, бо пішов шляхом зла. І твір називається «Історія одного вбивці», а  не генія! Але не забуваймо, що породження Гренуя – це наслідок духовної кризи суспільства.)

V. Узагальнення і систематизація знань. Прийом «Незакінчене речення».

  Продовжити речення: «Запахи» – це  роман-пересторога для суспільства, тому що …

( не можна нехтувати ближнім, щоб байдужістю не допустити народження такої потвори; доводить, що головна сила мистецтва – любов, шлях зла знищує митця; джерело зла – це вакуум любові)

Духовні орієнтири сьогодні – це …( любов до ближнього як ознака людяності, 10 біблійних заповідей )

VI. Підсумок.

Слово вчителя.  Постмодерністський твір примусив нас замислитися над вічними питаннями. Адже хоч і зображено 18 століття , твір стосується кожного з нас. Автор попереджає, що наша цивілізація дає тріщину, через яку може пролізти Гренуй. Злі генії просто так  не з’являються! Відчуженість, приреченість на самотність, відсутність добра, милосердя – причини їхньої появи. Тож пам’ятаймо: усяка байдужість злочинна! Хай нашим дороговказом у житті буде добро та любов!