mail@urok-ua.com

Навчання толерантності на сучасному уроці Інноваційний підхід до виховання дітей

Автор: заступник директора з НВР Волк Наталія В’ячеславівна

Проблема культури спілкування – одна з найгостріших в школі, та й у суспільстві в цілому. Часом, навіть прекрасно розуміючи, що ми всі різні і що треба сприймати іншу людину таким, яким він є, ми не завжди поводимося коректно і адекватно. Важливо бути терпимим по відношенню один до одного, що дуже непросто.


 

Навчання толерантності на сучасному уроці. Інноваційний підхід до виховання дітей.

Проблема культури спілкування – одна з найгостріших в школі, та й у суспільстві в цілому. Часом, навіть прекрасно розуміючи, що ми всі різні і що треба сприймати іншу людину таким, яким він є, ми не завжди поводимося коректно і адекватно. Важливо бути терпимим по відношенню один до одного, що дуже непросто.

У моєму класі в минулому навчальному році проблема толерантності була вельми актуальна, так як на початку року до нас прийшли 5 нових учнів. Проблема адаптації новеньких в уже усталеному колективі знайома багатьом педагогам. Учні досить швидко освоїлися в класі, завдяки деяким педагогічним прийомам і хитрощів. Всі були розсаджені за партами в парі зі «старенькими» учнями. У перший навчальний день за круглим столом ми знайомилися один з одним, розповідали про свої захоплення. На перерві дітям було запропоновано провести екскурсію по школі.

Крім того, протягом року в клас влилися діти, чиї сім’ї бігли від війни в зоні АТО. Ми зіткнулися не тільки з проблемою вливання їх в колектив, тут ще й інший менталітет, інша мова, інші характери. Тому зближення учнів  відбувалося через пробудження у них інтересу до знайомства з іншим містом, іншими звичаями. Перший час у новоприбулих були деякі мовні проблеми. На цій основі ми провели урок лексики російської та української мови, де знайомилися з загальними рисами та відмінностями в назвах предметів, які мають відношення до школи.

Напередодні Нового року ми провели своєрідний екскурс по традиціям свята, матеріал до якого готували діти-представники трьох країн: Росії, України і Вірменії. Велику цінність для учнів мають етнографічні знання про походження народів, з представниками яких вони разом вчаться, про своєрідність національного етикету, обрядів, побуту, одягу, мистецтва, художніх промислів, свят. Важливо, щоб класний керівник не тільки виявляв компетентність в цих питаннях, а й використовував накопичені знання у виховній роботі, під час бесіди, відвідування учнями краєзнавчих та літературних музеїв, різних національних культурних центрів, театрів, виставок, фольклорних концертів, переглядів фільмів національних студій та т.д.

Великого зусилля по вихованню толерантності вимагає основна, на мій погляд, проблема, яка лежить на поверхні в кожному класі – проблема співіснування в рамках одного класу сильного і слабкого учня. Всі ми знаємо про не завжди шанобливе, іноді навіть поганому ставленні встигає учня до того, хто слабший за знаннями і через цього не співчутливий і не помітний в класі. У даній ситуації дуже багато чого залежить від педагога, його однакового ставлення до всіх своїх учнів. Я як педагог, як вчитель – предметник цього класу  – багатодітна мама, у мене 29 дітей, серед яких є і відмінники, і середньо-успішних учні. Але важливо інше – для мене всі вони, в першу чергу, маленькі хороші люди, кожен з набором своїх позитивних якостей і сильних сторін характеру. На своєму досвіді знаю: коли педагог толерантний до всіх учнів, коли знаходить добре слово і причину для похвали для кожного, тоді і діти починають ставитися один до одного уважніше і терпиміше. При відповіді слабкого учня біля дошки ми часто чуємо коментарі з класу, діти не витримують повільного темпу роботи, не терплять невірної відповіді. Для вирішення даної проблеми в класі я використовую методи спільної роботи різних за рівнем учнів, це робота в парах, в групі. Ця форма дає можливість формувати в учнів уміння співпрацювати, приходити до спільної думки, слухати і чути один одного. Крім цього слід врахувати і емоційну сторону. Спільна діяльність дітей створює загальне емоційне переживання, діти надають допомогу один одному при виконанні завдання, співчувають, переживають невдачі і радіють успіху. Вони стають більш терпимими, добрішими, справедливіше в оцінці своїх дій і вчинків.

Але при підборі завдання для спільного виконання слід пам’ятати, що сильний учень завжди відразу візьме рішення в свої руки. Тому такий рід роботи повинен бути продуманий вчителем, щоб себе міг проявити той, хто слабший, кому важливіше показати себе, проявити. Від ставлення однокласників до нього залежить самооцінка дитини, її бажання вчитися. У той же час, варто пам’ятати, що толерантність – це не поступка, поблажливість до комусь іншому, а якщо і не власне бажання допомогти, то хоча б не вибір відмовити, коли до тебе звернуться.

“Давайте говорити один одному компліменти” – закликав нас Булат Окуджава. Коли у нас в класі виникає спірна або навіть конфліктна ситуація, ми проводимо таку гру.

Учитель пропонує хлопцям стати в коло. Дає першому учневі сердечко і каже комплімент. Учень, який отримав сердечко, повинен передати його далі, також вимовивши комплімент своєму сусідові. Прийняв комплімент повинен подякувати вам і передати наступному. Компліменти можна говорити, згадуючи зовнішність, характер, здібності, вміння дружити.

Згадаймо казку «Теремок». Вас ніколи не дивувало, як разом вжилися, під одним дахом, такі різні характери? Так і всі ми – різні, але живемо один з одним, поруч, пліч-о-пліч. І які б ми не були, ми шукаємо і знаходимо способи доброго, поважного, порядного співіснування. А навчити дітей приймати іншого таким, яким він є, мені допомагає принцип «зате»: так, Петя погано написав диктант – зате його малюнками прикрашені стіни нашого кабінету;

Вітя не вміє вирішувати завдання – зате як швидко він вчить вірші і виразно читає їх напам’ять.

Найпростіший спосіб впливати на свідомість дитини – це слово. Вчителю в цьому допомагають художні тексти, які він використовує на уроках р мови і літератури.

На багатьох уроках мови і літератури можна проводити роботу з афоризмами на тему толерантності: «гарне виховання – це здатність переносити погане виховання інших», «основна ознака мудрості – терпимість до недоліків інших», «наймудріше і правильне – це за життя проявляти терпимість , а смерть зустріти з гідністю ».

Багатий матеріал для виховання толерантності дають прислів’я і приказки. Порівняння пар прислів’їв з різних мов на одну тему дозволяє звернути увагу учнів  на єдність духовних цінностей представників різних народів. Наприклад, у всіх культурах засуджується лінь, недбалість у праці, позитивно оцінюється працьовитість, сумлінність в роботі.

Я глибоко переконана, що звернення до тексту в процесі навчання дозволяє в комплексі вирішувати освітні та виховні завдання, допомагає розкрити індивідуальність кожного учня, сформувати творчу особистість з індивідуальним мовою і стилем. Мої учні люблять такий вид роботи на уроках мови, як комплексний аналіз тексту. По-перше, така робота вирішує відразу кілька освітніх завдань (дозволяє повторити раніше вивчений матеріал, опитати велику кількість учнів і тд.), А також несе і виховну функцію завдяки вмісту. Тому при відборі текстів для навчання мовного спілкування мною враховуються такі вимоги: насиченість його досліджуваними граматичними і лексичними одиницями; комунікативна спрямованість тексту, тобто зміст текстового матеріалу має сприяти формуванню особистих якостей школяра, формуванні соціально-комунікативної компетентності. Робота з текстом дозволяє використовувати дуже затребувану сьогодні в школі технологію співпраці, в основі якої лежать принципи толерантності. На практиці її часто асоціюють з різними формами групової роботи, яка як раз і створює атмосферу взаємодопомоги, взаємонавчання, співпраці, будучи ретельно продуманої, дозволяє передбачити залучення до процесу пізнання кожного учня.

Вихованню через текст допомагають і уроки літературного читання. У нас така багата література, такий простір для творчості! І якщо матеріал в підручнику мізерний, то уроки позакласного читання дозволяють вчителю повною мірою заповнити якісь прогалини в моральному становленні особистості дітей. Так, наприклад частина уроків позакласного читання ми побудували блоком, куди увійшли «Гидке каченя», «Карлик Ніс», «Лускунчик». Герої цих творів були ізгоями, через своїх зовнішніх відмінностей від інших. На прикладі героїв художньої літератури, які викликають у учнів жалість і співчуття, діти  вчаться поважати і цінувати людей не за їхньою зовнішністю, а за душевним якостям. Не секрет, що серед дітей часто викликає презирство і огиду людина з фізичними вадами. При читанні уривків «Сліпого музиканта» дітям  було запропоновано закрити очі, послухати музику і пояснити, що відбувалося в цей момент у них в душі, голові, як вони себе відчували. Багато відзначили, що відчували деяку незручність – весь час хотілося відкрити очі. А частина учнів сказала, що всередині відчували музику, відчували якийсь трепет у грудях. Так мої учні, через спосіб створення природної ситуації, встали на місце людини, позбавленого зору, зрозуміли, як це – жити не як всі.

У Вероніки Тушновой у вірші, яке відноситься до любовної лірики, є слова, які я запам’ятала саме в контексті своєї педагогічної діяльності: «Ти жорстокий жорстокістю дитини – від нерозуміння жорстокий …» І справді, наші діти не розуміють багатьох речей, вони бачать тільки то, що на поверхні – вчинок іншої людини, а не причини його здійснення. І впливати друг на друга, виявляти своє ставлення діти теж вміють примітивно – через слово.  Прикра, зле, негарне слово – дуже рідко відповідним вчинком. Тому і вчити дитину потрібно через слово, інше – добре і світле.

Уроки музики і вокальне напрямок позаурочної діяльності також допомагають мені як педагогу донести до дитини прості істини: про добро, дружбу, співчуття. Згадаймо, як багато дитячих пісень, кожна з яких може стати епіграфом і до теми мого виступу, і девізом по життю кожного з учнів. «Якщо добрий ти – це добре! А коли навпаки – погано …! »,« От що значить справжній вірний друг … »та ін.

Але не тільки на уроках вчитель формує толерантні відносини. Тут і позакласні заходи, і гурткова робота, і бесіди, як з дітьми, так і з батьками. Чим частіше класний керівник спілкується з дітьми, обговорює життєво-важливі проблеми, що виникають в дитячому колективі, тим більше шансів згуртувати і здружити дитячий колектив. На позакласній роботі, а часом і на уроках, можлива демонстрація фрагментів якогось фільму, з проблемною історією, де можна подивитися і обговорити варіанти можливого розвитку подій. На жаль, сучасні діти практично не знають тих чудових фільмів, на яких виросло, наприклад, моє покоління: «Опудало», «Білий Бім …», «Тимур і його команда» і ін.

Безумовно, величезну роль у вихованні та освіті грає вигляд учителя: його зовнішність, його моральність, духовний світ, душевні якості. Тому важливо вчителю постійно працювати над собою, удосконалюватися. І оскільки ідея духовності, толерантності є важливою умовою розвитку нашої країни, національним пріоритетом суспільства, то кожна зустріч вчителя з дітьми повинна сприяти формуванню ціннісних якостей особистості.

Презентація

Завантажити презентацію на диск

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка. Рейтинг публікації: 5 з 5)
29

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 коментарів

  1. Хороший матеріал для використання.Але, хотілося б кращого оформлення самого документу:Чому немає теми,мети,ходу роботи і т д.?

  2. Термін толерантність дуже швидко прижився в педагогічній середі.Пропоную довідатися про нього більш докладно.Впевнена,це буде корисно кожній людині.

  3. Наталіє В’ячеславівно, ви, безперечно, педагог “від Бога”. Будучи мамою 29 учнів, ви відчуваєте кожного всім серцем, переживаєте внутрішні проблеми кожної дитини – новоприбувшої, сильної, слабкої. Ваш принцип “зате”, гра “компліменти”, виховання через казку, розповідь, пісню неодмінно приносить і буде приносити позитивні результати як для всього класу так і для окремої дитини.

  4. Стаття про формування толерантності є дуже актуальною в сьогоднішніх умовах. Автор дуже змістовно розкрила цю проблему використовуючи свій власний практичний досвід. У своїй роботі педагог використовує нетрадиційні прийоми. Великим плюсом є те, що автор вчить учнів позитивного відношення до представників інших етнічних груп. Гра про компліменти заслуговує окремої уваги, а звернення до літератури, для виховної мети, є прекрасним методом проаналізувати свої вчинки. Дякую.

  5. Дуже змістовна і корисна стаття.Тема виховання толерантності актуальна не тільки в Україні, але і у всьому світі, особливо зараз, коли йде активна пропаганда та налаштовування людей на міжрасові конфлікти, за допомогою всесвітньої павутини. З задоволенням прочитала Вашу статтю і винесла для себе багато корисного і потрібного. Спасибі!

  6. Вчитель описує проблему формування толерантності в учнів на власному прикладі, із своєї педагогічної діяльності, що надає матеріалу практичності. Вказано умови ставлення до переселенців, заняття проводяться з врахуванням традицій дітей всіх національностей (це актуально для мого краю, де багато національних меншин). Сподобалася гра про компліменти. Педагогом показано як можна використати інноваційні методи для вирішення ряду питань, важливих для класу. ДЯкую.