mail@urok-ua.com

Посібник сценаріїв “Невичерпне джерело”.

Автор: вчитель української мови та літератури Машук Зоя Михайлівна

Screenshot_9У посібнику подано власні розробки сценаріїв народних звичаїв та традицій , записаних у жителів Славутського району Хмельниччини.


 

Передмова

Невичерпне джерело – то криниця духовності народу, ходіння в глибину часу, у нашу пам’ять, яка зберігає все найталановитіше, творене великим майстром – народом на віки, наше сучасне, коли твориться зрештою те, що не втратить своєї цінності у часових перекатах.

У збірочці вміщено сценарії, які є результатом роботи з дітьми з української мови та літератури в позаурочний час під час вивчення розділу „Усна народна творчість”. Дані матеріали збиралися у жителів Славутського району, а також опрацьовувалася література, у якій розповідається про звичаї та традиції, духовне надбання українського народу.

Шлях до усвідомлення суспільного і національного пролягає в душах дітей через духовне багатство нашого народу. Завдяки звичаям і традиціям, відтвореним у даних сценаріях, збагачується і духовний світ дітей, вони шанують свою історію, із задоволенням досліджують і вивчають минуле українського народу і несуть його в сьогодення, у майбутнє.

 

«Кво, кво, кво!

Йде Різдво!»

І частина

Сцена прибрана під сільську кімнату. Посередині вікно, прибране у вишитий рушник, по боках від нього виготовлені учнями картонні тарілки з народним орнаментом. В кімнаті стоїть стіл з лавками.

         Батько з матір’ю клопочуться в хаті. Діти граються, вчать колядки.

У хату входить господар, вносить сніп  жита-дідуха, скидає шапку, вітається з господинею.

Батько. Дай, Боже, здоров’я!

Мати. Помагай Бог! А що ти несеш?

Батько. Злато, щоб увесь рік жилось багато. (Зупиняється посеред хати, до дітей.).

Віншую вас щастям, здоров’ям, зі святим вечором. (До матері). Бери, жінко, снопа й постав коляду на почесне місце.

Мати сідає на підлозі з дітьми і робить коляду.

Хлопчик. Мамо, а що це Ви робите?

Мати. Коляду, сину, роблю. Бо час їй на почесному місці бути. Колись ставили наші бабусі просто сніп, а тепер ми ще й прикрашаємо.

Дівчинка. Мамо, а взавтра вже можна колядувати, так?

Мати. Так, доню. Але давайте ми перевіримо, як ви вивчили колядку.

Хлопчик. А я знаю, а я знаю!

Сійся, родися,

Жито, пшениця,

Горох, чечевиця

І всяка пашниця,

Внизу корениста,

Зверху колосиста,

Щоб на майбутній рік

Було більше, ніж торік.

Щоб всього було доволі

І в коморі, і на полі.

Сію, сію, посіваю

З Новим роком поздоровляю!

Мати. Так, сину. Це посипальна пісня і її можеш співати тільки ти на Василя, бо хлопчик, а дівчаткам не годиться посипати. Нам треба, Сергійку, повторити колядку.

Діти з матір’ю колядку співають.

Дивная новина нині

Дивная новина нині –

Діва Сина породила в Вифлеємі,

Марія єдина.

А як породила,

В яслах положила,

Сінцем ясним, як лілія,

Йому постелила.

А Діва Марія в лісі ночувала,

Серед ночі на морозі

Огонь розкладала,

Свічок насвітила,

Ясно-ясно, ще й прекрасно

Цілу ніч світила.

Цілу ніч світила,

Пеленою обвивала,

Ніжки обтуляла.

А Ісус маленький

Ручки простягає,

Всіх дівчаток всего світу

До себе скликає:

  • Ти, дитятко Боже,

Краще, як ті квіти,

Пригорни до себе нині

Всі маленькі діти.

Мати. Добре, дітки. Взавтра можете йти колядувати, а зараз час коляду поставити.

Мати піднімається і несе коляку до образів, водночас квокче.

Застеляє рушником стілець, на який ставить коляду під образи.

Діти. Мамо, тату, а коли вечеряти будемо?

Батько. А погляньте-но чи зіронька в небі з’явилась?

Діти підбігають до вікна і виглядають.

Діти (кричать). Тату, тату, є вже зіронька, подивись!

Мати. От і добре. Будемо лаштувати вечерю.

Батько і мати починають збирати на стіл.

Батько бере кутю в руки і ставить на покуть, примовляючи:

’’Іди, кутя, на покуть, а узвар на базар’’

Потім він відчиняє двері і запрошує:

’’ Морозе , Морозе , ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю і всяку пашницю! ’’

Діти, перед вечерею, залазять під стіл і кричать:

’’Кво, кво, кво! Завтра в нас Різдво!’’

Мати нахиляється і тріпає дітей за чуби, щоб кури неслися.

Батько(здивовано) Що це робиться? Жінка квокче, діти квокчуть.

Усі сідають до столу. Батько набирає куті в ложку та підкидає вгору.

Мати. Батьку, а що це ти робиш?

Батько. Подивіться, майже всі зерна приклеїлись до стелі. Наші діди говорили, що це на гарний урожай.

Встають із-за столу.

Мати. Час спати лягати.

Усі йдуть спати.

ІІ частина

Вибігають діти на сцену, а за ними й батьки йдуть.

Діти. Мамо, а можна вже колядувати?

Мати. Зачекайте, здається, до нас прийшли колядники.

За сценою колядують.

Ясен місяць засвітився,

Що Син Божий народився.

Святий вечір, добрий вечір.

А злий Ірод засмутився,

Що Син Божий народився.

Святий вечір, добрий вечір.

Свої слуги розсилає.

Христа вбити він шукає.

Святий вечір, добрий вечір.

Убиває малих діток,

Коториї до двох літок.

Святий вечір, добрий вечір.

Плачуть матки, ще й ридають,

Що їх діток убивають.

Святий вечір, добрий вечір.

Плаче, плаче Божа Мати:

– Де тебе, сину, сховати?

Святий вечір, добрий вечір.

Узяв Йосип Марію Діву,

Вивів єї з Віфлеєму.

Святий вечір, добрий вечір.

З  Віфлеєму в друге царство,

В щонайменше государство.

Святий вечір, добрий вечір.

Діти. Тату, а чому вони до хати не заходять?

Батько. Бо так звичай велить. Треба колядувати під вікном.

Мати. Піду почастую колядників.

Мати повертається.

Діти. Мамо, а тепер можна колядувати?

Мати. Та біжіть.

Діти вибігають.

Батьки. Дай, Боже, Різдва за рік діждати.

На сцену виходять всі учасники і колядують.

Ой у полі, полі…

Ой, у полі, полі

плужок оре-ходить,

а за тим плугом

сам Господь ходить.

А Святий Петро

воли поганяє,

сама Божа Мати

їсти постачає.

Їсти їм все носить

І Бога все просить:

’’Ой, вроди, Боже,

жита і пшеницю,

вроди добрим людям

усяку пашницю,

коноплі під стелю,

жито по коліна,

щоб в людей головка

та й не боліла’’.

На щастя, на здоров’я

на цей Новий рік,

щоб жилось Вам краще,

ніж торік!

Щедрий вечір,

                 добрий вечір !

Сцена прибрана під сільську кімнату. В кімнаті стоїть стіл з лавками, застелений килим, ялинка, ікони.

         Батько з матір’ю клопочуться в хаті. Діти вчать колядки, щедрівки сидячи на підлозі.

Хлопчик

Сійся, родися,

Жито, пшениця,

Горох, чечевиця

І всіляка пашниця.

Внизу корениста,

Зверху колосиста.

Щоб на майбутній рік

Було більше, ніж торік.

Щоб всього було доволі

І в коморі, і на полі.

Сію, сію, посіваю

З Новим роком поздоровляю!

Донька

Мамо, тату, а чи гарно колядує наш Сергійко.

Мати

Гарно, діти, але він не колядує, а співає посівальну. Таку пісеньку можуть співати тільки хлопці і тільки зранку на Василя.

Донька

А чому, мамо?

Мати

Бо так, дітки, звичай велить.

Син

А що ж нам тоді робити?

Мати

Наталко, ти говорила, що до тебе дівчата з хлопцями прийдуть щедрувати.

Донька

Так, мамо, обіцяли.

Мати

От вони і допоможуть мені вас трошки навчити щедрувати.

Чується гармидер.

У хату заходять дівчата та хлопці. Питають дозволу щедрувати.

Мати

Щедруйте, діти, щедруйте!

Ватага співає щедрівку 

Прийшли щедрувати

До вашої хати.

Щедрий вечір, добрий вечір

Добрим людям на здоров’я.

Тут живе господар,

Багатства володар.

Щедрий вечір, добрий вечір

Добрим людям на здоров’я.

А його багатство-

Хорошії діти.

Щедрий вечір, добрий вечір

Добрим людям на здоров’я.

Батько

Гарно, діти, співаєте.

А чи знаєте ще якої?

Діти

Знаємо, знаємо.

Знову всі щедрують

Ой чи є, чи нема

Пан господар дома?

Щедрий вечір, добрий вечір

Пан господар дома

Ой нема, ой нема

Та й поїхав до млина.

Щедрий вечір, добрий вечір

Та й поїхав до млина.

Та й муки спитлювать,

Меду, пива купувать.

Щедрий вечір, добрий вечір

Меду, пива купувать.

Меду, пива купувать,

Щедрівників частувать .

Щедрий вечір, добрий вечір

Щедрівників частувать

Мати

Хлопці, а що це ви таке носите?

Хлопці тримають у руках хвіртку. Сховали за спину та відповідають

1-ий хлопець

Та це, тітонько, так собі.

2-ий хлопець (перемовляється з іншим)

Ото були б влипли. Як ти думаєш, вони не здогадаються, що це ми баби Параски хвіртку поцупили?

1-ий хлопець

Я думаю, що ні. Бо ми зараз їхню знімемо, а бабину почепимо. Нехай пошукають.

2-ий хлопець

А Наталка не образиться?

1-ий хлопець

Та чому ображатися, адже це новорічні жарти.

Дівчина

Тьотю, а у вас є відро з попелом?

Мати

Є дівчата, а навіщо воно вам?

Дівчина

Та слизько трохи. Хочемо дорогу посипати.

1-ий хлопець(підходить на край сцени і до глядачів говорить)

Еге, дорогу. Ми їм зараз покажемо хто до їхньої Наталки протоптав стежину. До самого Петрового двору посиплемо.

Батько

Ось діти, тримайте відро з попелом.

         Усі виходять дякуючи. Дівчина  ніби сипле попіл.

Мати

От уже й Новий рік закінчується. Завтра зустрінемося на селі. Розпрощаємося зі своєю красунею.

ІІ частина

З різних куточків сходяться люди. Кожен несе в руках ялинку. Скидають їх на кучу у центрі села і підпалюють. Стоять круг вогнища та співають.

Чоловік

Ну що, усі принесли свої ялинки? Можемо запалювати?

Усі відповідають

Запалюймо !

Один з гурту підходить до кучі і запалює.

         Усі співають

Ясен місяць засвітився,

Що Син Божий народився.

Святий вечір, добрий вечір.

А злий Ірод засмутився,

Що Син Божий народився.

Святий вечір, добрий вечір.

Свої слуги розсилає,

Христа вбити він шукає.

Святий вечір, добрий вечір.

Убиває малих діток,

Коториї до двох літок.

Святий вечір, добрий вечір.

Плачуть матки ще й ридають,

Що їх діток убивають.

Святий вечір, добрий вечір.

Плаче, плаче Божа Мати:

– Де тебе, сину, сховати?

Святий вечір, добрий вечір.

Узяв Йосип Марію Діву,

Вивів єї з Віфлеєму.

Святий вечір, добрий вечір.

З З Віфлеєму в друге царство,

В щонайменше государство.

Святий вечір, добрий вечір.

 

Дівчина

Давайте ще одну заспіваємо та й розійдемося

Усі співають

Ой рано-рано кури запіли,

Святий вечор.

А ще й раніше красний панич встав, Святий вечор.

Красний панич встав, дзвонком забряжчав,

Святий вечор.

Дзвонком забряжчав, всіх браттєв збужав, Святий вечор.

Вставайте, браття, всі молодії,

Святий вечор.

Сідлайте коні всі воронії,

Святий вечор.

Да поїдемо на полювання,

Святий вечор.

Да вполюємо кульку деревню,

Святий вечор.

Кульку деревню, панну даремню,

Святий вечор.

То тобі буде кулька на шубу,

Святий вечор.

А мені буде панна до шлюбу,

Святий вечор.

Найменша донька

Бажаємо, щоб у кожній хаті

Жилося в злагоді і мирі.

Щоб на достаток була багата

Кожна сім’я і кожна хата.

З Новим роком всіх вітаємо!

Щастя й радості бажаємо!

 

Література 

  1. Матеріали записані у жительки с.Шатерники Хмельницької області Славутського р-ну Царук Ганни Онисимівни (04.02.1930 -18.04.2010 р.р.)

ВОДОХРЕЩА

 

Виходить ватага хлопців

Хлопець: Гей, парубки! Ходімо на річку хреста випилювати!

Підходять до річки, починають випилювати хрест. Між собою розмовляють.

Хлопці. Та трохи рівніше. Не бійся, Іване, ми тебе не кинемо в ополонку.

Андрій. Треба тепер полити його буряковим квасом.

Степан. Хлопці, хто приніс бурякового квасу?

Іван. Ось, у мене є. Стривайте, я поллю, щоб став червоним хрест.

Петро. А ще, хлопці, треба  зробити «царські врата».

Степан. А чи приніс хто ялинкових та соснових гілок?

Андрій. Та зараз наберемо.

Хлопці біжать по гілки. Виносять арку і прикрашають «царські врата»

Петро. Славні врата вийшли, не соромно взавтра буде перед людьми. Гайда, хлопці, додому.

Усі виходять

Через кілька хвилин з усіх куточків на річку потяглися люди від малого до старого. Кожен несе якусь посудину для того, щоб після обряду освячення набрати святої води і принести додому. Деякі йшли навіть з сусідніх сіл, бо у своєму не було річки. Інколи могли збиратися і біля криниці, якщо в сусіднє село дуже далеко. По дорозі іноді йшли колядували й щедрували, бо Водохреща саме ті свята, після яких вже не колядують

  1. У місті Віфліємі сталася новина,

що Пречиста Діва, що Пречиста Діва

породила сина.

  1. Прийшла вона в село до першої хати.

– Господарю милий, господарю милий,

прийми переночувати.

  1. – Паняночко мила, рад би я прийняти –

хатина маленька, хатина маленька,

ще й діточок сила.

  1. Єсть у мене шопа, де стоять ягнята,

там я тебе прийму, там я тебе прийму

переночувати.

  1. Вночі, опівночі, жінка пробудилась:

– Вставай, чоловіче, вставай, чоловіче,

якась є новина.

  1. Вставай, чоловіче, якась є новина,

що над нашой шопой, що над нашой шопой

зоря засвітила.

  1. – Ой то є не зоря, то Пречиста Діва.

То Пречиста Діва, то Пречиста Діва

породила сина.

Стають півколом біля хреста, ’’царських врат’’,  ополонки.

Священик проводить церемонію освячення води: опускає хрест у воду.

Священик. Во Йордані хрещающуся Тобі, Господи…

У цей час випускають голубів, стріляють з рушниць. Потім усі підходять і набирають воду в свій посуд. Стають один до одного, п’ють воду. Іноді знаходився сміливець, який купався в ополонці. Про такого говорили, що він цілий рік не хворітиме.

Дівчата розмовляють між собою

Люба. Марино, а що це в тебе в руках?

Марина. Та це ж «трійця»! Коли ми будемо йти додому, я її загашу у святій воді.

З «трійцею» йдуть на Йордань переважно жінки і дівчата.

«Трійця» – три свічки, зв’язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих  квітів-безсмертників або васильків.

Під час Богослужіння «трійці» запалюють від свічок , що горять на престолі. Коли вода посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалось свячення води.

Хлопці гукають.

Іван. Дівчата, зачекайте. Ми з хуторськими хлопцями позмагаємось.

Хлопці проводять кулачні бої, дотримуючись певних правил. Спочатку «чубаряться» діти, після них – парубки, а вже потім дорослі чоловіки. Неписаний закон не дозволяв бити лежачого або бити з-за спини; ті, що виходили з гри, сідали на лід або відбігали вбік. Переможцем вважалася та сторона, якій вдалося витіснити суперників з поля бою (справою престижу було відвоювати місце біля орданського хреста) або змусити їх до втечі. Іноді відступаючих переслідували аж до  їхнього села і там знімали з церкви дзвін, що вважалося великою образою для громади, якій доводилося сплачувати викуп.

Кращі кулачні бійці користувались в народі повагою.

Хлопці змагаються, а всі спостерігають.

Василина. Молодці, хлопці,  не осоромили нас!

Марина. Тепер можна й «трійцю» загасити та й додому йти.

Гасить «трійцю». Всі повертаються додому.

У хаті стоїть стіл, застелений скатертиною. Молодша або старша дочка готує вечерю. Батько тим часом  бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, дверях, миснику. Після цього батько з родиною сідає за стіл. П’ють  свячену воду.

Донька. А хто це там до нас добивається?

У хату заходить гурт молодих людей і величають господаря.

Гей, ти, пане- господарю,

В тебе в дворі, як у раю:

В тебе дочки в злоті ходять,

В тебе сини в царя служать,

Царевочку собі дружать,

В царя дочку заручили

Та й додому пригостили.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров!

Гей, ти, пане -господарю,

В тебе в дворі, як у раю:

В тебе воли половії,

В тебе плуги золотії,

В тебе столи калинові,

На них блюда циновії.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров!

Мати. А проходьте-но, дівчата , ближче до нас. Доню, принеси  калини.

Мати з донькою беруть миску, наливають свяченої води, кладуть пучки калини. Дівчата по черзі вмиваються.

Марина. Щоб лиця красні були.

Василина. Щоб здорові були.

Мати. Дивіться, дівчата, не забувайте, що на річку не можна ходити  прати цілий тиждень.

Люба. А чому цього не можна робити?

Мати. Коли священик занурював хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і лишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде прати білизну. Зачекайте хай більше вигибне нечистої сили від водосвятських морозів.

Дівчата. Спасибі, тітко, за пораду.

Молодь вітає господарів

Хлопець:             Ми прийшли вас привітати,

Щастя й радості бажати.

                              Щоб весь вік були багаті,

Щоб водились в вашій хаті

Дівчина:             Сало, м’ясо і ковбаси,

Апельсини й ананаси.

Хлопець:             Мед, горівка і вино,

Гречка, жито і пшоно.

Оселедці, бочка квасу

 Дівчина:             Сир, сметана й холодець,

І капуста, й сирівець.

Хлопець:             Помідори, хрін, гірчиця,

До них з медом паляниця.

На закуску огірочки,

До них бульба і грибочки.

Дівчина:              Сіль, цибуля і часник,

Гуска, курка, кріль, індик.

Віл, телятко і корова

Кінь, коза й свиня здорова.

Хлопець:             Хай щастить у домі цьому

І старому, і малому.

Дай Бог в мирі святкувати

І на другий рік діждати!

Всі виходять

Батьки дякують молоді

Батько. А ,може, трохи ще побули б, а то надворі мороз тріщить.

Один хлопець повертається

Хлопець. Мороз тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Мюнхен: Українське видавництво, 1966.
  2. Гуць М. Народні свята, звичаї та обряди в січні (З праці А.Кримського «Звинигородщина»)//Українська мова і література в школі. – 1992. – №1. – С.43-46.
  3. Ковальчук О.В. Українське народознавство. Книга для вчителя. – К.: Освіта, 1994.
  4. Скуратіський В.Т. Дідух: Свята українського народу. – К.: Освіта, 1995.
  5. Українська минувшина: Ілюстративний етнографічний довідник/А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін.К.: Либідь, 1993.

Добридень, весно!

По сцені проходить чоловік з жінкою, розмовляючи:

 Чоловік до жінки. От вже, Ганно, і весна прийшла. Час готуватися до посіву. Треба спекти хліб.

 Жінка. Та вже час, бо й птахи помаленьку злітаються та й дівчата співають.

На сцені з’являються дівчата, що співають ’’Кривий танець’’ та танцюють

Ми кривого танцю йдемо,

Кінця йому не знайдемо,

То вгору, то в долину

То в руту, то в калину…

А ми кривому танцю

Не виведемо кінця,

Його треба вести,

Як віночок плести…

Ми кривого танцю йдемо,

Кінця йому не знайдемо,

То вгору, то в долину,

То в руту, то в калину,

Його треба вести,

Як віночок плести…

На сцену вибігають дітлахи.

Дитина 1. Дивіться, дивіться, то не жайворонок?

Дитина 2. Та ніби на нього схоже.

Дитина 3. А давайте його погукаємо.

Діти: Давайте, давайте.

Діти гукають:

Чом ти, жавороньку,

Рано з вирія вилітав?

Іще по горах сніженьки лежать,

Іще по долинах криженьки стоять.

Дитина 4. А мені батьки розказували , що по жайворонках ворожать на врожай: якщо жайворонки летять високо над землею, то це вони ’’до Бога летять молитися’’ – на врожай. Якщо ж жайворонки летять над землею низько, то це вони загубили ціп по дорозі’’ – буде неврожай.

Дитина 5. А мені дідусь розказував про лелеку. Казав, якщо весною вперше побачити птаха, то треба дати йому шмат хліба і сказати: „Бусле, бусле, на тобі на гальвоту, дай мені жита копу”.

Дитина 6. А мене навчили так промовляти:

Чорногузе-дядьку,

Зроби мені хатку

І ставок, і млинок,

І вишневенький садок!

Дитина 7. А я знаю, що треба зробити, коли побачити ластівку.

Діти (усі разом) А що, що? Скажи.

Дитина 7. Взяти в жменю землі й жбурнути в ластівку, і сказати: „На тобі, ластівко, на гніздо, а людям – на добро!” 

Дитина 8. Ой, дикі гуси!

Дитина 9. А мені відомо, що треба зробити, щоб погукати гусей.

Діти (усі разом) А що, що?

Дитина 9. Треба взяти соломи. 

Дитина 10. То, давайте візьмемо.

Діти беруть солому в руки і підкидають вгору та  промовляють:

Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, а нам на здоров’ячко!

Гуси, гуси, нате вам на гніздо, а нам на тепло!

Дитина 1. Тихенько! Та тихо! Чуєте? Здається, вівсянка співає.

Дитина 10. Мені розказували, що коли співає вівсянка, то можна діда гукати, щоб сіяв ячмінь.

Дитина 9. То гукаймо!

Діти гукають: Діду, діду, сій ячмінь.

Дитина 1.Ой, дід іде! Втікаймо!

Діти втікають, а тим часом на сцену виходить чоловік з жінкою ( жінка трохи йде позаду).

Чоловік . Ач, бешкетники, і вони знають, що час сіяти ячмінь.

Чоловік до жінки. Жінко, а де ти там?! Хліб несеш, чи, може, не спекла?

Жінка.Спекла вже, приготувала для врожаю.

Чоловік(гукає синів).Хлопці, ходімо сіяти ячмінь.

На сцену виходять хлопці. Усі разом обходять поле. Моляться. Розламують хліб.

Хлопець. Дивіться, у мене гроші в хлібові!

Чоловік. Отже, ти ,сину, цього року можеш починати посів. Бо якщо тобі дістався хліб з грішми, то ти щасливий хлопець і буде гарний врожай.

Хлопець( бере в жменю зерно, навхрест сіє і промовляє).

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Господи, поможи! Господи, благослови! Дай мені, Боже, щастя!

Батько з синами проходять, ніби сіють зерно.

Батько. Час діти додому. Хай родить  з Божою поміччю.

Усі кланяються

На Хрестя або на Хрестопоклінному тижні господині пекли хлібини у формі хреста – ’’хрестопоклінний хліб’’. Одну частину хліба споживали, а другу – зберігали в коморі, зариваючи в зерно-насіння аж до часу посіву. Ідучи в поле сіяти ячмінь, овес або ярову пшеницю, господар брав з собою” хрестопоклінний хліб”. В одну хлібину, коли  виробляють, кладуть у середину тіста гроші. Коли з хлібом приходять на поле, то обходять ниву навкруги, стають обличчям до сонця, моляться, а тоді беруть ’’хрест’’ і ламають. Якщо ’’хрест’’ з грішми комусь попавсь, то той щасливий, йому треба починати посів.

Література
  1. Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: АТ ’’Оберіг’’, 1993.
  2. Килимник С.І. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. К.: АТ ’’Обереги’’, 1994.
  3. Сапіга В.К. Українські народні свята та звичаї. К.: Т-во ’’Знання України’’, 1993.

Великдень

 

 

Сцена. Інтер’єр української хати. Кімната: застелене ліжко килимом, вишиті подушки складені на ліжку; на покуті образи; стіл застелений білим обрусом і заставлений найліпшими напитками та наїдками, на які міг тільки здобутися господар: паски, яйця, сир, масло, шинка, ковбаса. В пляшках –  пиво, горілка, наливки та настоянки… Біля столу лавки,далі розмальована піч, біля якої березовий віник, лопата, коцюба, мисник на стіні з посудом.

Ведуча Великдень або Пасха так в народі називають день воскресіння Ісуса Христа.

Батьки з дітьми повертаються з церкви додому. В хату вони не заходять. Господарі обходять всі будівлі, що є в господарстві і посипають навколо них свячену сіль – ’’щоб нечисту силу відігнати’’.

Батько (обходячи будівлі, сипле сіллю і говорить)

Щоб нечиста сила нас минала до господарства нашого не заглядала.

Мати (після того, як обійшли господарство)

Ходімо, діти, до хати будемо стіл накривати.

Ведуча Господар, обійшовши своє господарство, перш ніж зайти у хату, повинен привітатися з ’’німиною’’. Тому він бере ’’дорідник’’ і заходить до стайні. Тут ще, звичайно, буває темно і господар запалює освячену свічку та ставить її на полицю за яслами. Стайня виповняється тьмяним світлом, і тепер видко, що корови, вівці та коні занепокоїлись, почувши смачні запахи ’’дорідника’’! Інколи корови тягнулися до свяченого і своїми довгими шорсткими язиками намагалися його лизнути.

Батько (скидає шапку, бере ’’дорідник’’ у руки і, підходячи по черзі до кожної тварини, кладе ’’свячиво’’ їй на хребет і примовляє):

’’Який цей дар красний, щоб тобі Бог дав такі телята (лошата, ягнята) красні.’’

Ведуча Не годилося примовляти так до свиней та пса.

Поздоровивши отак худобу, газда вирізує шматочки свяченої паски, вмочає їх у сіль, дає по одному кожній тварині і каже:

Батько       Абись була така весела, як цеся Божа дора.

Батько (Йде до хати. Переступивши поріг, він скидає шапку і голосно вітається) :Христос Воскрес!

Діти (відповідають): Воістину Воскрес!

Батько  Христос Воскрес!

Діти Воістину Воскрес!

Батько Христос Воскрес!

Діти  Воістину Воскрес!

Ведуча Як тільки батько зайшов до хати, привітався, ставить ’’дорідник’’ зі свяченим на стіл і христосується з усією родиною, починаючи з газдині.

Батько Бере в руки свячене сало  і мастить, натщетсерце, губи, ніс, все обличчя і примовляє:

’’Щоб уліті не боліло і не тріскалося від вітру та сонця’’.

Ведуча Після того, як помастив усіх, підходять до паски і придивляються, бажаючи помітити на ній шерстину: якщо помітять білу- то це значить, що білий скот буде добре вестися в господарстві, якщо чорну чи руду помітять- то такої шерсти скот і треба заводити.

Мати (Придивляючись до паски):

’’Дивіться, шерстина! А якого кольору вона, діти?’’

Діти (придивляючись до шерстини, відповідають):

’’Мамо, тату, дивіться шерстина рудого кольору’’

Батько Добре, дітки. Отже, жінко, будемо цього року розводити худобу з рудою шерстю.

Мати А тепер, дітки, станьте на коліна.

Ведуча Коли діти стають на коліна, батько з матір’ю розбивають над дитячими головами ’’дорідник’’ чи бесаги, примовляючи:

Батько Аби вам розум так скоро ся розв’язував, як сі бесаги скоро розв’язуються.

Ведуча Якщо в хаті є дівка на виданні, кладуть їй паску на голову і кажуть чарівні слова.

Батько (поклавши паску на голову дівчині):

’’Абись у людей така велична, як паска пшенична’’.

Ведуча Якщо у сім’ї є маленька дитина, її кладуть у порожній ’’дорідник’’, примовляючи:

’’Аби так скоро росло, як паска росте!’’

Мати А тепер, діти, час до столу.

Ведуча Перед тим, як сісти за стіл, вся родина вмивається. Мати наливає у велику череп’яну миску холодної води, а на дно миски кладе три червоні крашанки. Першою, вмивається дівчина, потім хлопці і мати, а останнім – батько. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Їх забирає дівчина: ’’щоб краща була’’.

Батько Помолимось, діти.

(Всі стають круг столу і моляться Богові).

Ведуча В Україні святкують Великдень весело. В кілька рядів ставлять на стіл паски, що пеклися на різних солодощах та пахучому корінні. Разом з паскою, в яку встромлена гілочка свяченої верби і воскова свічка, – тарелі яєць, пофарбовані на різні кольори: жовтий, синій, червоний; начинене порося з хріном в зубах (хрін гризли коли нудило, або глисти  нападали), а по боках його-зелень і овочі; смажена гуска, індик , телятина, вуджена свиняча шинка, ковбаса, сало, шматок чорного хліба, солодкі пиріжки, сир, сметана, сіль, карафка з горілкою, настоянки та наливки.

Мати Принеси, доню, тарілку з могилкою.

Ведуча Існує цікавий звичай ставити на великодній стіл, поміж напитками та  наїдками, тарілку, на якій могилкою насипана земля з зеленою травичкою, що росте з неї. Для цього здебільшого сіють овес – за два тижні перед святками. Зелень повинна вирости так, щоб у ній могло сховатися яйце, отже, досягти близько 7-8 см.

Мати. Кладе в тарілку яйця, називаючи імена:

’’Мати Ксеня, батько Омелько, брат Гаврило…’’.

Після цього тарілку ставить поруч з паскою.

Ведуча Навколо цієї ’’могилки’’ поміж зеленню кладуть стільки червоних крашанок, скільки в цій хаті померло рідні. Отже, це ніби символічна могила. Вона стоїть на столі поруч з паскою цілий тиждень, аж до Хоминого понеділка, коли, як кажуть селяни, ’’наш Великдень отходить’’.

Батько Прошу всіх сідати до столу. Час почати розговіни.

Ведуча Як саме проходить застілля на Україні, про це вже інша частина Великодня, яка називається Розговіни.

Словник

Обрус – скатерть, скатертина, настільник.

Мисник – 1. Полиця для посуду іноді для продуктів у сільській хаті. 2. Шафа з полицями для посуду і продуктів.

Дорідник – кошик

Коцюба – знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим  і загнутим кінцем для переміщування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга, кочережка, кочережник.

Німинадіал. тварини.

Ясла – відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби.

Бесаги – дві торбини через плече.

Розговіни –  обряд споживання свяченої їжі після Великого Посту.

 

ВИПІКАННЯ КОРОВАЮ

Кімната в хаті: застелене ліжко килимом, вишиті подушки складені на ліжку; на покуті висять образи; стоїть стіл, біля столу лавки; розмальована піч топиться , віник березовий біля печі, лопата, коцюба, глечики, миски.

 У хаті знаходиться господар з господинею.

ГОСПОДИНЯ. Скоро прийдуть коровайниці коровай розчиняти,то треба         трохи  в хаті прибрати, до печі дров принести.

ГОСПОДАР. То ти, Ксеню, прибери, приготуй усе, а я піду дров до печі принесу.

Господиня порається в хаті, а господар виходить. Чути гармидер у сінях.

Заходять жінки-коровайниці до хати. Кожна  коровайниця несе муку і яйця.

КОРОВАЙНИЦІ. Доброго дня, дозвольте до хати зайти.

ГОСПОДИНЯ. Проходьте, будьте добрі, до господи.

ВЕДУЧА. До хати нареченої сходяться коровайниці. Коровай запрошували місити молодиць, які щасливо проживали у шлюбі. Вдову чи розлучену, не дай Боже у якої помирало дитя, коровай не запрошували місити.

Коровайниці ставлять лавку, застилають рушником, ставлять ночви, миску з водою, щоб мити руки, починають розчиняти коровай.

         Одна з коровайниць бере ножа в руки, щоб благословляти коровай. Четверо тримають ночви, а ще одна наливає молоко, сипле муку, цукор, сіль, масло, яйця бє.  Коровайниця, що тримає ножа, просить благословіння. 

КОРОВАЙНИЦЯ: Благословіть ви, тату, ви, мамо, своєму дитяті коровай розчиняти.

Коровайниця тричі просить дозволу благословляти коровай, батьки тричі відповідають:

БАТЬКИ: Хай Бог благословляє.

Коровайниці співають тричі й розчиняють:

Благослови, Боже,        (2рази)

Пречистая тоже,

І отець ,і мати

Своєму дитяті

Коровай вчиняти.

ВЕДУЧА. Після того, як коровай розчиняли, його накривали хусткою. Брали за рушник і виносили в тепле місце, щоб тісто бродило. Коровайниці мили руки в мисці з водою, що стоїть біля короваю.

Молодиці ставали до іншої роботи. Допомагали поратись на кухні, готували різні страви та солодощі на весілля.

Через деякий час коровайниці поверталися до короваю.

Знову на рушнику коровайниці вносять ночви і ставлять на лавку. Знімають хустку й одна з коровайниць просить у батьків дозволу місити коровай.

КОРОВАЙНИЦЯ (тричі каже):

Благословіть ви, тату, ви, мамо, своєму дитяті коровай місити.

Батьки тричі відповідають: Хай Бог благословляє.

Коровайниці місять та співають по черзі тримаючи ночви

Та ніхто не вгадає,       (2 рази)

Що цей коровай має

З трьох кіп пшениці,

З чотирьох криниць водиці,

З семи корів масло,

А щоб була доля щасна.

А хто буде коровай місити, (2 рази)

То той буде горілочку пити,

А хто ночви держати,

То той буде слиню ковтати.

Місіть, місіть, коровайнички, (2 рази)

Щоб не було затирочки,

Сиром підсипайте, маслом підливайте.

В середину квіти, щоб любилися діти.

А де ж тая весільная мати (2 рази)

Обіцяла горілочки дати,

Обіцяла ще й троякої,

А не дала ще ніякої,

Обіцяла солоденької,

Та й для мене молоденької.

Мати бере горілку та припрошує молодиць. Ті трішки пють, а решту в коровай ллють.

 

Ой ведмедю волохатий, (2 рази)

Господарю багатий,

Да боїшся приступити ,коровай окупити.

До матері приєднується батько.

Як пішла я та й до короваю(2 рази)

Несла коробочку яїв,

Десь взялися хлопці-молодці

Та й побили яйця в коробці.

Що ж я буду бідная робити,

Чим я буду коровай місити.

А я вдома сиділа ,         (2 рази)

У віконце гляділа,

Чи не прийдуть просити

Коровай місити.

Вони прийшли попросили,

А ми прийшли замісили.

Коровайнички з міста,  (2 рази)

Да не крадьте у кишеню тіста,

Бо як Вам на біду прийде,

То в кишені тісто зійде.

Як підете танцювати,

Буде тісто випадати.

Коровайниці замішували тісто, мили руки, накривали хусткою і виносили в тепле місце, щоб тісто сходило. Виносять ночви на рушнику. 

ВЕДУЧА. Поки тісто сходило, коровайниці порались на кухні. Під вечір тісто підходило і коровайниці

поверталися до короваю. Брали ночви за рушник і вносили до господи, і ставили на лавку.

Коровайниця тричі просить благословення:

Благословіть ви, тату,

Ви, мамо, своєму дитяті

Коровай виробляти. (тричі).

Батьки тричі відповідають:

Хай Бог благословляє.

ГОСПОДИНЯ. Ви, дівчата, виробляйте, а я погляну що там у печі.

Коровайниці виробляють та співають. Процес вироблення Короваюа столі стоїть деко. Одна з коровайниць за допомогою хустки бере навхрест частину тіста і кладе на деко. Решта коровайниць розправляють підошву, кладуть в чотири кутки та в середину два житніх колоски,  копійки.

         Потім невеличку частину тіста знову бере коровайниця навхрест і роблять обруча.

         Знов береться більша частина тіста і кладеться на підошву.

         Решту тіста забирається  хусткою і кладеться на стіл.

Коровайниці роблять пять квіточок і листочки: одну посередині і чотири по кутках. Качають шарики, якими заповнюють місця між квітками.

         Якщо залишилося тісто, то роблять шишки.

         Поки інші коровайниці виробляли, одна збивала яйця, щоб помастити коровай.

А я свого півника не продам,

Бо у мене півничок господар.

То він мені сміттячко розгребе.

То він мені курочок приведе.

Тю-тю-тю, курочки, додому,

Не несіть яєчок нікому.

Мені тії яєчка потрібно:

Помастити коровай, як срібло.

ГОСПОДИНЯ. Ось уже ,дівчата, і піч нагоріла, можна коровай саджати.

Коровайниці співають:

Піч наша регоче ,          2 рази

Короваю хоче.

А припічок залягається,

Короваю сподівається!

А в нашої печі               2 рази

Золотії плечі.

Серебряни крила

Коровай щоб загнітила.

Ведуча:

Перед тим, як мали коровай сажати у піч,  зачиняли в хаті двері  й просили не ходити, щоб коровай у печі виростав і пікся.

Коровайниці співають:

Ой лопату ,старосто, лопату

Та й будемо коровай сажати.

Коровайнички-душки,           2 рази

Та кладіте подушки,

Та лягайте під припічком спати,

Короваю доглядати.

Щоб не прийшли хлопці з гаю

Та не вкрали короваю.

Ведуча:

Поки коровай пікся, коровайниці мили ночви, витирали їх. Ні в якому разі ночви не можна шкребти.

Коровай у печі,

Сивояй на печі.

Ой злазь , сивояю,

Не засмалюй короваю.

Білая муку сіяла.

Черевата місила,

А зубата ліпила.

А чорнява та рум’яна

У піч заглядала,

Короваю доглядала.

Ведуча:

Коли коровай виймають з печі, то кладуть його на той рушник, на якому носили ночви. Потім коровай прикрашають барвінком та калиною, чи розмарином та ставлять у господі на столі. Коровай дожидався наступного дня, дня весілля, на якому його розділяли між запрошеними гостями, вирізаючи середину молодим, а підошву лишаючи музикантам. Але про це вже інша частина весілля.

ІТЕРАТУРА:

Матеріали записані у жительки с.Клепачі Славутського району Хмельницької області Конончук Надії Марківни (14.08.1926 – 16.01.2005 р.р.)

Додаток

Різдво

Screenshot_10

Водохреща

Screenshot_11

Водохреща

Screenshot_12

Screenshot_13

Кривий танець

 

 

 Хрестопоклінний хліб

Screenshot_14

Screenshot_15

Великдень

Подобається
Подобається У захваті Ха-ха Ого Сумно Злість
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(1 оцінка. Рейтинг публікації: 5 з 5)
626

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 коментарів

  1. Учителька зробила дуже велику пошукову роботу, адже сценарії не тільки вміщують календарно- обрядові свята, а й елементи весілля. Матеріал дійсно цікавий та оригінальний. Це і є те, що ідентифікує нашу націю.

    1. Щиро дякую за розуміння,але найголовніше те,що моїм учням це насправді дуже подобається, а ще у них горять очі, коли ми це все вивчаємо.

  2. Упродовж віків український народ творив свою обрядовість,шанував традиції,дотримувався звичаїв,що були засновані на морально-етичних засадах.Тому Зоя Михайлівна провела велику роботу,щоб зібрати та записати,оформити розробку народних звичаїв та традицій.Дякую

    1. Дякую за підтримку, бо лише той, хто знає,що таке вивчення фольклору,розуміє мене.

    1. Олено Валентинівно,наші учні – це неймовірно хороші діти.З ними можна гори вернути.Щиро дякую

  3. Відрадно, що у нас є такі творчі учителі, які пишуть свої сценарії ( а саме цінне зібрали їх всі до купки і створили супер помічник для педагогів) люблять свій Славутський район на Хмельниччині, шанують звичаї і традиції. Збірка чудова, заходи збагачують духовний світ дітей, вони шанують свою історію, із задоволенням досліджують і вивчають минуле українського народу і несуть його в сьогодення, у майбутнє. А заслуга цьому – це їх учитель української мови та літератури Зоя Михайлівна. Дякую. Наснаги Вам і творчості!!!

    1. Найбільше дітлахи люблять, коли ти щирий з ними,відкритий душею. Знаєте, мої учні аналізують мою поведінку під час репетицій уже після концерту і весело демонструють, як я поводжу себе, навперебій розказуючи, коли і як зрозуміли, що в них усе вийшло, а я ж просто посеред зали мовчки спостерігаю і роблю деякі нотатки, а потім аналізуємо, коригуємо, підказуємо один одному, як і що зробити. Дякую за теплі слова.

  4. Залучення учнів до святкових заходів сприяє збереженню українських традицій, поваги до здобутків нашої культури, виховує національно. Цікава публікація. Дякую за фото, що є демонстрацією практичного впровадження Ваших сценаріїв, Вашим досвідом. Єдине, назвіть Вашу публікацію не посібником сценаріїв (якось незграбно звучить), а краще-збіркою)))

    1. Дякую за підказку, бо ,мабуть, таки краще збірка. Знаю з роповіді батьків, що дехто з моїх дітей вдома запровадив частково традиції.Отже, не даремно навчаю дітей звичаям.

  5. Щоб скласти такий сценарій вчитель доклала немало зусиль. Завдяки звичаям і традиціям, відтвореним у даних сценаріях, збагачується і духовний світ дітей. Вчитель задіяла до пошукової роботи і учнів, бо тільки знання минулого та історії свого краю, навчать дітей любити і шанувати свій край, бути справжніми патріотами.

    1. Якось у школі сказали, що більше немає годин для роботи гуртка. Напевно,не в годинах справа, бо вивченням займаюся не годинами ,а протягом 25 років, та й ніколи цього не полишу, бо це живе у моєму серці.

    2. Батьки іноді телефонують і цікавляться, що знову вивчаємо, бо біжить на репетиції із задоволенням, а це- найкращий результат.А коли ще їдуть до бабусі, аби дізнатися нового, то не може не тішити.

  6. Публікація знайомить із традиціями 5 головних народних свят, що вшановуються в Україні. Мені, як представникові центрального регіону, надзвичайно близькі та зрозумілі звичаї Хмельниччини, хоч і розходяться в деталях деякі елементи святкування, а це є свідченням того, що ми близькі по духу, у нас спільні традиції, які варто зберігати та передавати у спадок, як найбільшу цінність, нащадкам.

    1. Звичаї ,які шануються- це коштовний камінь, що потребує догляду, аби не втратити сяяння.Ми маємо берегти наші скарби

  7. Прилучення до народної культури, знайомство з традиціями українського народу, що може бути важливіше і потрібніше. Ви провели дуже велику роботу, складаючи такі пізнавальні, цікаві сценарії. Це дуже актуальні, необхіді розробки.