Психологічний супровід учнів ГПД.

Автор: практичний психолог Присяжненко Тетяна Олександрівна

Допомогти дитині сформувати та реалізувати свій пізнавальний і творчий потенціал, соціально адаптуватися, навчитися плідно використовувати свій вільний час – є одним із головних завдань школи, що розв’язується за допомогою групи продовженого дня.

Група продовженого дня стає однією з провідних форм організації життєдіяльності молодших школярів. Батьки все менше часу приділяють дітям і все більше – своїй професійній діяльності, а це призводить до того, що багато учнів молодших класів після уроків залишаються сам на сам із своїми проблемами. Виникає порожнина, що може заповнитися негативом.

Допомогти дитині сформувати та реалізувати свій пізнавальний і творчий потенціал, соціально адаптуватися, навчитися плідно використовувати свій вільний час – є одним із головних завдань школи, що розв’язується за допомогою групи продовженого дня.

Поряд з питаннями організації навчально-виховного процесу в такій групі велику увагу слід приділити проблемам психологічним, що виникають при організації взаємодії дітей різного віку, розв’язати які допоможе практичний психолог.

Психологічний супровід розвитку школяра у процесі його навчання в групі продовженого дня спрямований на те, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Засобами реалізації цієї системно організованої діяльності є:

• вивчення психічного розвитку учня та умов його навчання й виховання; за результатами діагностики – застосовування індивідуальної або групової корекційно-розвивальної роботи;
• вплив на соціальне і навчально-освітнє середовище з метою створення умов розвитку, адекватних особливостям дитини;

Психологічний супровід в групі продовженого дня реалізується в роботі із усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями, педагогами і батьками, в декількох напрямках роботи: діагностичний, консультаційний, корекційний, профілактичний, просвітницький. Вони взаємодоповнюють один одне.

Основні види робіт і зміст діяльності психологічного супроводу:

– Профілактика – попередження виникнення явищ дезадаптації учнів, професійного вигорання педагогів; виявлення і нейтралізація факторів, що негативно впливають на здоров’я педагогів і учнів; формування у всіх учасників освітнього процесу потреби в здоровому способі життя; розробка конкретних рекомендацій педагогічним працівникам, батькам та надання допомоги в питаннях виховання, навчання і розвитку;

– Психологічна просвіта – формування в учнів та їх батьків, педагогічних працівників потреби в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку і своєчасного попередження можливих порушень у становленні особистості;

– Діагностика (індивідуальна та групова) – психологічне вивчення школярів, визначення індивідуальних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей у процесі навчання і виховання, а також виявлення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальної адаптації;

– Корекційно-розвивальна робота (індивідуальна та групова) – організація роботи з учнями, що мають проблеми в навчанні, поведінці та особистісному розвитку, які виявлені в процесі діагностики; активний вплив на процес формування особистості і подолання труднощів у засвоєнні програмного матеріалу на основі комплексної взаємодії психолога з педагогами, медичним працівником, соціальним педагогом; корекція недоліків психічного розвитку, подолання труднощів в засвоєнні освітньої програми;

– Консультування (індивідуальне та групове) – допомога учасникам освітнього процесу в усвідомленні ними природи їх утруднень, в аналізі та вирішенні психологічних проблем, в актуалізації та активізації особистісних особливостей; сприяння свідомому та активному використанню нового соціального досвіду; допомога у формуванні нових установок та прийнятті власних рішень; рішення різноманітних психологічних проблем, пов’язаних з труднощами в міжособистісних відносинах, самосвідомості і саморозвитку.

Найбільшої уваги від практичного психолога потребують ті діти, які відчувають труднощі в шкільній адаптації (навчанні, спілкуванні, самопочутті). Крім відповідної роботи з цими дітьми, а саме: психодіагностичної, корекційної, профілактичної, практичний психолог проводить консультативну та просвітницьку роботу з педагогами та батьками по виробленню педагогічних способів надання допомоги дезадаптованим школярам.

Окрім психодіагностичних мінімумів, соціометричних досліджень та методу спостереження, одним із способів одержання інформації про психолого-педагогічний статус дитини і її відповідність шкільним вимогам є експертні опитування педагогів і батьків. Експертні опитування дозволяють одержати інформацію про особливості навчання, поведінки, спілкування, ставлення до школи й актуальний психологічний стан від людей, які мають можливість систематично спостерігати за учнями у значимих життєвих ситуаціях. За результатами психодіагностики розгортається відомий ланцюг супроводжуючих дій: формується список дітей, віднесених через різні причини до «групи ризику» (шкільна неуспішність, особливості поведінки й спілкування, внутрішнє неблагополуччя, проблеми здоров’я). Стосовно цих дітей розробляються форми психологічної, педагогічної або, при необхідності, медичної допомоги. Практичний психолог проводить групову й індивідуальну корекційну роботу з дітьми, зміст якої можна пов’язати з типовими труднощами дітей, серед яких можна виділити:

• невідповідність рівня психічного (розумового) розвитку дитини віковій нормі;
• неготовність до шкільного навчання; невстигання: низька пізнавальна і навчальна мотивація;
• негативні тенденції особистісного розвитку; комунікативні проблеми;
• неорганізованість поведінки, низький рівень довільної регуляції;
• емоційні порушення поведінки;
• дезадаптація в навчальному закладі.

В групі продовженого дня доцільно проводити розвиваючу роботу, в основному, когнітивного змісту, а також заняття, що сприяють розвитку довільної регуляції емоційної й поведінкової сфери.

Супроводжуюча діяльність практичного психолога здійснюється і в роботі з батьками та педагогами. Перед психологом стоїть завдання підтримувати потребу в спеціальних психологічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини, допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбутися хибних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосункам з дитиною. Реалізувати це завдання практичний психолог може шляхом проведення просвітницької, профілактичної та консультаційної роботи з батьками та педагогами молодших школярів.

Окрім проблем шкільної дезадаптації в групі продовженого дня, існують також труднощі у взаємодії дітей різного віку. Проблеми, що виникають у роботі в такій групі, обумовлені різним рівнем соціально-психологічного розвитку дітей, а саме:

• різний соціальний досвід дітей;
• різний рівень розвитку комунікативних навичок;
• різний досвід шкільного життя;
• різний рівень розвитку пізнавальних процесів;
• перевага різним видам ігрової діяльності;
• проблеми адаптації (в 1-му класі);
• емоційний стан дітей (залежить від досвіду шкільного життя і рівня адаптації).

Кожному віку притаманні свої особливості, свої позитивні зміни і проблемні моменти, про які повинен знати педагог і враховувати в організації навчально-виховної роботи з дітьми.

Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку

1 клас:

• Мимовільний характер пізнавальних процесів (активність пізнавальних процесів нерозривно пов’язана з емоційною сферою – впадає в очі тільки яскраве і барвисте, запам’ятовується те, що має позитивне емоційне забарвлення);
• Невміння підпорядковувати свою поведінку шкільним вимогам;
• Невміння рахуватися з бажаннями інших дітей;
• Велика потреба в руховій активності і ігровий діяльності;
• Проблеми адаптації (тривожність, невпевненість, страхи, неадекватна поведінка).

2 клас:

• Починає розвиватися вміння оцінювати причини своїх досягнень і невдач (рефлексія);
• Тенденція до зниження самооцінки (особливо у дітей, які зазнають труднощів у навчанні і спілкуванні з однолітками);
• З’являється більш особистісне ставлення до вчителя – прагнення до спілкування з ним на перервах, прогулянках;
• Починає розвиватися здатність до співпраці в іграх і навчанні; діти вчаться домовлятися, поступатися один одному, розподіляти завдання (але самостійно їм ще важко це робити).

3 клас:

• Продовжує розвиватися рефлексія, дитина вчиться знаходити способи запобігання своїх невдач;
• Продовжує активно розвиватися воля дитини, вона вчиться стримувати свої безпосередні імпульси, враховувати бажання інших людей, вчиться долати труднощі, не пасувати перед ними;
• Зростає критичність до вчителя, дитина може сформулювати те, що йому подобається і не подобається у вчинках педагога;
• З’являється здатність добре диференціювати особистісні якості однолітків, дитина вже може обгрунтувати причини вибору дружніх взаємин або своє небажання дружити.

4 клас:

• Розвивається спілкування як з однолітками, так і з дорослими;
• Однолітки стають більш значущими, їх погляди часто переважають над думками значущих дорослих;
• Розвивається співробітництво і, як його передумова, соціальний інтерес, тобто здатність цікавитися іншими людьми і приймати у ньому участь;
• Підвищується критичність до педагога, прагнення помітити і обговорити його переваги і недоліки, порівняти свого вчителя з іншими педагогами і батьками.

Зрозуміло, що всі перераховані вище особливості дітей, завдають додаткові складності вихователю. Але, незважаючи на це, виховний процес в такій групі має ряд переваг в порівнянні з групою дітей одного віку.

Переваги різновікової групи:

• різновікова група – сприятливе середовище для розвитку позитивного сприйняття себе, розуміння себе як особистості для тих школярів, які відчувають певні труднощі і проблеми особистісного плану (сором’язливі, невпевнені, мають низьку самооцінку діти в такій групі мають можливість проявити себе в спілкуванні з молодшими, тим самим, піднімаючи свою самооцінку і самоповагу, що є дуже важливим для гармонійного розвитку дитини);
• старші діти, які з деяких параметрів «не дотягують» до своїх однолітків, граючи і спілкуючись з молодшими дітьми, набувають відсутні їм комунікативні навички і соціальний досвід (замкнуті або тривожні діти, в силу своїх психологічних особливостей не користуються популярністю у однолітків );
• спільна пізнавальна діяльність і спільне дозвілля старших і молодших школярів сприяють формуванню позитивного ставлення до навчання, самоствердження і самоосвіти (старші діти соромляться показати своє незнання в деяких навчальних питаннях, якщо бачать, що молодші розбираються в цьому краще їх, і намагаються заповнити прогалини у знаннях);
• різновікове спілкування більш живе і цікавіше, сприяє розвитку пізнавальних процесів і пізнавальних інтересів дітей;
• різноманітна і змістовна взаємодія дітей в групі сприяє активному соціальному дозріванню дітей і формуванню комунікативної культури, що особливо важливо для молодших дітей;
• процес адаптації першокласників проходить швидше, вони відчувають себе в школі більш впевнено, ніж їх однокласники, які не відвідують групу подовженого дня.

Однак повною мірою реалізувати переваги різновікової групи можна лише за умови, що вихователь керує спілкуванням і діяльністю дітей, направляє їх. Якщо ж контроль з боку педагога відсутня, то може виникати зневажливе ставлення дітей один до одного, засноване саме на відмінності у віці. Старші можуть насміхатися над молодшими через їх незнання, невміння, слабкості. Діти часом бувають досить агресивні у своєму прагненні самоствердитися в колективі, а молодші діти якнайкраще підходять для цього.

Головне завдання педагога – створення сприятливого психологічного клімату в групі, атмосфери взаєморозуміння, взаємовиручки, поваги і любові, що є основою комфорту, затишку, спокою, самореалізації особистості кожної дитини.

Для поліпшення взаємин в групі, згуртування дитячого колективу можна використовувати такі форми роботи з дітьми:

• ігри та вправи на знайомство;
• кругові бесіди;
• ігри-комунікації;
• робота в парах і малих групах;
• рольові ігри;
• спільні заняття за інтересами;
• колективно-творчі справи.

Наприклад, таку вправу як «Продовж фразу» можна використовувати і для знайомства, і для адаптації дітей, і для розвитку емпатії, вміння співпереживати, краще розуміти іншого.

Для кращого знайомства дітям можна запропонувати продовжити фрази:

• У вільний час мені подобається займатися …
• Мій улюблений вид спорту …
• Моє улюблене домашня тварина …
• Моя улюблена пора року …

Цю вправу треба починати із старших дітей, щоб дати малятам можливість освоїтися, зібратися з думками.

Для того, щоб розвивати у старших дітей вміння співпереживати, чуйне ставлення до молодших дітей, до їхніх проблем в період адаптації можна запропонувати продовжити такі фрази:

• Коли я прийшов в 1-й клас …
• В 1-му класі мені було складно …
• В 1-му класі мені подобалося …

Організовуючи роботу в парах і малих групах бажано об’єднувати дітей різного віку: першокласника і третьокласника, другокласника і четверокласника. Якщо в одній парі будуть діти з 1-го і 2-го класу, а в іншій – з 3-го і 4-го, природно, їх можливості будуть нерівні. Завдання повинні бути доступні для всіх учасників. Це можуть бути конкурси на кращу групову саморобку або малюнок. Важливо, щоб кожен в групі мав можливість внести свій внесок в спільну творчу діяльність.

Отже, педагогам групи продовженого дня необхідно враховувати труднощі адаптаційного періоду, вікові особливості у виборі термінології, методичних прийомів.

• Важливо налагоджувати емоційний контакт з усіма дітьми групи продовженого дня та з батьками учнів.
• Потрібно фіксувати позитивну динаміку в розвитку кожного учня (не порівнювати учнів один із одним, а порівнювати певні досягнення сьогодні і вчора).
• Уникати критики при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
• Постійно здійснювати психологічну підтримку дитини:
• спиратися на його сильні сторони;
• уникати підкреслення промахів;
• внести гумор у взаємини з дітьми;
• дозволяти учневі самостійно вирішувати проблеми, де це можливо;
• виявляти емпатію і віру в учнів;
• демонструвати оптимізм;
• хвалити учнів за найменші досягнення.
• Дозволяти учням самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки, надавати можливість висловлювати свої думки.
• Розвивати довільність поведінки, навички самоконтролю, здатність керуватися в поведінці цілями, поставленими дорослими.
• Організовувати навчальну діяльність учнів на рефлексивній основі, через оцінку результатів власної діяльності і діяльності інших, питань, які потребують різноманітних відповідей (наприклад, «Чому було важко?», «Що відкрили, дізналися?»).
• Створювати ситуації успіху через виконання завдань посильних для всіх учнів, вивчення нового матеріалу з опорою на старі знання.
• Давати учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, рухливі ігри).