mail@urok-ua.com

Психологічний супровід учнів ГПД.

Автор: практичний психолог Присяжненко Тетяна Олександрівна

Screenshot_23Допомогти дитині сформувати та реалізувати свій пізнавальний і творчий потенціал, соціально адаптуватися, навчитися плідно використовувати свій вільний час – є одним із головних завдань школи, що розв’язується за допомогою групи продовженого дня.


 

Група продовженого дня стає однією з провідних форм організації життєдіяльності молодших школярів. Батьки все менше часу приділяють дітям і все більше – своїй професійній діяльності, а це призводить до того, що багато учнів молодших класів після уроків залишаються сам на сам із своїми проблемами. Виникає порожнина, що може заповнитися негативом.

Допомогти дитині сформувати та реалізувати свій пізнавальний і творчий потенціал, соціально адаптуватися, навчитися плідно використовувати свій вільний час – є одним із головних завдань школи, що розв’язується за допомогою групи продовженого дня.

Поряд з питаннями організації навчально-виховного процесу в такій групі велику увагу слід приділити проблемам психологічним, що виникають при організації взаємодії дітей різного віку, розв’язати які допоможе практичний психолог.

Психологічний супровід розвитку школяра у процесі його навчання в групі продовженого дня спрямований на те, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Засобами реалізації цієї системно організованої діяльності є:

  • вивчення психічного розвитку учня та умов його навчання й виховання; за результатами діагностики – застосовування індивідуальної або групової корекційно-розвивальної роботи;
  • вплив на соціальне і навчально-освітнє середовище з метою створення умов розвитку, адекватних особливостям дитини;

Психологічний супровід в групі продовженого дня реалізується в роботі із усіма учасниками навчально-виховного процесу: учнями, педагогами і батьками, в декількох напрямках роботи: діагностичний, консультаційний, корекційний, профілактичний, просвітницький. Вони взаємодоповнюють один одне.

Screenshot_24

Основні види робіт і зміст діяльності психологічного супроводу:

Профілактика – попередження виникнення явищ дезадаптації учнів, професійного вигорання педагогів; виявлення і нейтралізація факторів, що негативно впливають на здоров’я педагогів і учнів; формування у всіх учасників освітнього процесу потреби в здоровому способі життя; розробка конкретних рекомендацій педагогічним працівникам, батькам та надання допомоги в питаннях виховання, навчання і розвитку;

Психологічна просвіта – формування в учнів та їх батьків, педагогічних працівників потреби в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку і своєчасного попередження можливих порушень у становленні особистості;

– Діагностика (індивідуальна та групова) – психологічне вивчення школярів, визначення індивідуальних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей у процесі навчання і виховання, а також виявлення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальної адаптації;

– Корекційно-розвивальна робота (індивідуальна та групова) – організація роботи з учнями, що мають проблеми в навчанні, поведінці та особистісному розвитку, які виявлені в процесі діагностики; активний вплив на процес формування особистості і подолання труднощів у засвоєнні програмного матеріалу на основі комплексної взаємодії психолога з педагогами, медичним працівником, соціальним педагогом; корекція недоліків психічного розвитку, подолання труднощів в засвоєнні освітньої програми;

– Консультування (індивідуальне та групове) – допомога учасникам освітнього процесу в усвідомленні ними природи їх утруднень, в аналізі та вирішенні психологічних проблем, в актуалізації та активізації особистісних особливостей; сприяння свідомому та активному використанню нового соціального досвіду; допомога у формуванні нових установок та прийнятті власних рішень; рішення різноманітних психологічних проблем, пов’язаних з труднощами в міжособистісних відносинах, самосвідомості і саморозвитку.

Найбільшої уваги від практичного психолога потребують ті діти, які відчувають труднощі в шкільній адаптації (навчанні, спілкуванні, самопочутті). Крім відповідної роботи з цими дітьми, а саме: психодіагностичної, корекційної, профілактичної, практичний психолог проводить консультативну та просвітницьку роботу з педагогами та батьками по виробленню педагогічних способів надання допомоги дезадаптованим школярам.

Окрім психодіагностичних мінімумів, соціометричних досліджень та методу спостереження, одним із способів одержання інформації про психолого-педагогічний статус дитини і її відповідність шкільним вимогам є експертні опитування педагогів і батьків. Експертні опитування дозволяють одержати інформацію про особливості навчання, поведінки, спілкування, ставлення до школи й актуальний психологічний стан від людей, які мають можливість систематично спостерігати за учнями у значимих життєвих ситуаціях. За результатами психодіагностики розгортається відомий ланцюг супроводжуючих дій: формується список дітей, віднесених через різні причини до «групи ризику» (шкільна неуспішність, особливості поведінки й спілкування, внутрішнє неблагополуччя, проблеми здоров’я). Стосовно цих дітей розробляються форми психологічної, педагогічної або, при необхідності, медичної допомоги. Практичний психолог проводить групову й індивідуальну корекційну роботу з дітьми, зміст якої можна пов’язати з типовими труднощами дітей, серед яких можна виділити:

  • невідповідність рівня психічного (розумового) розвитку дитини віковій нормі;
  • неготовність до шкільного навчання; невстигання: низька пізнавальна і навчальна мотивація;
  • негативні тенденції особистісного розвитку; комунікативні проблеми;
  • неорганізованість поведінки, низький рівень довільної регуляції;
  • емоційні порушення поведінки;
  • дезадаптація в навчальному закладі.

В групі продовженого дня доцільно проводити розвиваючу роботу, в основному, когнітивного змісту, а також заняття, що сприяють розвитку довільної регуляції емоційної й поведінкової сфери.

Супроводжуюча діяльність практичного психолога здійснюється і в роботі з батьками та педагогами. Перед психологом стоїть завдання підтримувати потребу в спеціальних психологічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини, допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбутися хибних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосункам з дитиною. Реалізувати це завдання практичний психолог може шляхом проведення просвітницької, профілактичної та консультаційної роботи з батьками та педагогами молодших школярів.

Окрім проблем шкільної дезадаптації в групі продовженого дня, існують також труднощі у взаємодії дітей різного віку. Проблеми, що виникають у роботі в такій групі, обумовлені різним рівнем соціально-психологічного розвитку дітей, а саме:

  • різний соціальний досвід дітей;
  • різний рівень розвитку комунікативних навичок;
  • різний досвід шкільного життя;
  • різний рівень розвитку пізнавальних процесів;
  • перевага різним видам ігрової діяльності;
  • проблеми адаптації (в 1-му класі);
  • емоційний стан дітей (залежить від досвіду шкільного життя і рівня адаптації).

Кожному віку притаманні свої особливості, свої позитивні зміни і проблемні моменти, про які повинен знати педагог і враховувати в організації навчально-виховної роботи з дітьми.

Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку

1 клас:

  • Мимовільний характер пізнавальних процесів (активність пізнавальних процесів нерозривно пов’язана з емоційною сферою – впадає в очі тільки яскраве і барвисте, запам’ятовується те, що має позитивне емоційне забарвлення);
  • Невміння підпорядковувати свою поведінку шкільним вимогам;
  • Невміння рахуватися з бажаннями інших дітей;
  • Велика потреба в руховій активності і ігровий діяльності;
  • Проблеми адаптації (тривожність, невпевненість, страхи, неадекватна поведінка).

2 клас:

  • Починає розвиватися вміння оцінювати причини своїх досягнень і невдач (рефлексія);
  • Тенденція до зниження самооцінки (особливо у дітей, які зазнають труднощів у навчанні і спілкуванні з однолітками);
  • З’являється більш особистісне ставлення до вчителя – прагнення до спілкування з ним на перервах, прогулянках;
  • Починає розвиватися здатність до співпраці в іграх і навчанні; діти вчаться домовлятися, поступатися один одному, розподіляти завдання (але самостійно їм ще важко це робити).

3 клас:

  • Продовжує розвиватися рефлексія, дитина вчиться знаходити способи запобігання своїх невдач;
  • Продовжує активно розвиватися воля дитини, вона вчиться стримувати свої безпосередні імпульси, враховувати бажання інших людей, вчиться долати труднощі, не пасувати перед ними;
  • Зростає критичність до вчителя, дитина може сформулювати те, що йому подобається і не подобається у вчинках педагога;
  • З’являється здатність добре диференціювати особистісні якості однолітків, дитина вже може обгрунтувати причини вибору дружніх взаємин або своє небажання дружити.

4 клас:

  • Розвивається спілкування як з однолітками, так і з дорослими;
  • Однолітки стають більш значущими, їх погляди часто переважають над думками значущих дорослих;
  • Розвивається співробітництво і, як його передумова, соціальний інтерес, тобто здатність цікавитися іншими людьми і приймати у ньому участь;
  • Підвищується критичність до педагога, прагнення помітити і обговорити його переваги і недоліки, порівняти свого вчителя з іншими педагогами і батьками.

Зрозуміло, що всі перераховані вище особливості дітей, завдають додаткові складності вихователю. Але, незважаючи на це, виховний процес в такій групі має ряд переваг в порівнянні з групою дітей одного віку.

Переваги різновікової групи:

  • різновікова група – сприятливе середовище для розвитку позитивного сприйняття себе, розуміння себе як особистості для тих школярів, які відчувають певні труднощі і проблеми особистісного плану (сором’язливі, невпевнені, мають низьку самооцінку діти в такій групі мають можливість проявити себе в спілкуванні з молодшими, тим самим, піднімаючи свою самооцінку і самоповагу, що є дуже важливим для гармонійного розвитку дитини);
  • старші діти, які з деяких параметрів «не дотягують» до своїх однолітків, граючи і спілкуючись з молодшими дітьми, набувають відсутні їм комунікативні навички і соціальний досвід (замкнуті або тривожні діти, в силу своїх психологічних особливостей не користуються популярністю у однолітків );
  • спільна пізнавальна діяльність і спільне дозвілля старших і молодших школярів сприяють формуванню позитивного ставлення до навчання, самоствердження і самоосвіти (старші діти соромляться показати своє незнання в деяких навчальних питаннях, якщо бачать, що молодші розбираються в цьому краще їх, і намагаються заповнити прогалини у знаннях);
  • різновікове спілкування більш живе і цікавіше, сприяє розвитку пізнавальних процесів і пізнавальних інтересів дітей;
  • різноманітна і змістовна взаємодія дітей в групі сприяє активному соціальному дозріванню дітей і формуванню комунікативної культури, що особливо важливо для молодших дітей;
  • процес адаптації першокласників проходить швидше, вони відчувають себе в школі більш впевнено, ніж їх однокласники, які не відвідують групу подовженого дня.

Однак повною мірою реалізувати переваги різновікової групи можна лише за умови, що вихователь керує спілкуванням і діяльністю дітей, направляє їх. Якщо ж контроль з боку педагога відсутня, то може виникати зневажливе ставлення дітей один до одного, засноване саме на відмінності у віці. Старші можуть насміхатися над молодшими через їх незнання, невміння, слабкості. Діти часом бувають досить агресивні у своєму прагненні самоствердитися в колективі, а молодші діти якнайкраще підходять для цього.

Головне завдання педагога – створення сприятливого психологічного клімату в групі, атмосфери взаєморозуміння, взаємовиручки, поваги і любові, що є основою комфорту, затишку, спокою, самореалізації особистості кожної дитини.

Для поліпшення взаємин в групі, згуртування дитячого колективу можна використовувати такі форми роботи з дітьми:

  • ігри та вправи на знайомство;
  • кругові бесіди;
  • ігри-комунікації;
  • робота в парах і малих групах;
  • рольові ігри;
  • спільні заняття за інтересами;
  • колективно-творчі справи.

Наприклад, таку вправу як «Продовж фразу» можна використовувати і для знайомства, і для адаптації дітей, і для розвитку емпатії, вміння співпереживати, краще розуміти іншого.

Для кращого знайомства дітям можна запропонувати продовжити фрази:

  • У вільний час мені подобається займатися …
  • Мій улюблений вид спорту …
  • Моє улюблене домашня тварина …
  • Моя улюблена пора року …

Цю вправу треба починати із старших дітей, щоб дати малятам можливість освоїтися, зібратися з думками.

Для того, щоб розвивати у старших дітей вміння співпереживати, чуйне ставлення до молодших дітей, до їхніх проблем в період адаптації можна запропонувати продовжити такі фрази:

  • Коли я прийшов в 1-й клас …
  • В 1-му класі мені було складно …
  • В 1-му класі мені подобалося …

Організовуючи роботу в парах і малих групах бажано об’єднувати дітей різного віку: першокласника і третьокласника, другокласника і четверокласника. Якщо в одній парі будуть діти з 1-го і 2-го класу, а в іншій – з 3-го і 4-го, природно, їх можливості будуть нерівні. Завдання повинні бути доступні для всіх учасників. Це можуть бути конкурси на кращу групову саморобку або малюнок. Важливо, щоб кожен в групі мав можливість внести свій внесок в спільну творчу діяльність.

Отже, педагогам групи продовженого дня необхідно враховувати труднощі адаптаційного періоду, вікові особливості у виборі термінології, методичних прийомів.

  • Важливо налагоджувати емоційний контакт з усіма дітьми групи продовженого дня та з батьками учнів.
  • Потрібно фіксувати позитивну динаміку в розвитку кожного учня (не порівнювати учнів один із одним, а порівнювати певні досягнення сьогодні і вчора).
  • Уникати критики при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
  • Постійно здійснювати психологічну підтримку дитини:
  • спиратися на його сильні сторони;
  • уникати підкреслення промахів;
  • внести гумор у взаємини з дітьми;
  • дозволяти учневі самостійно вирішувати проблеми, де це можливо;
  • виявляти емпатію і віру в учнів;
  • демонструвати оптимізм;
  • хвалити учнів за найменші досягнення.
  • Дозволяти учням самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки, надавати можливість висловлювати свої думки.
  • Розвивати довільність поведінки, навички самоконтролю, здатність керуватися в поведінці цілями, поставленими дорослими.
  • Організовувати навчальну діяльність учнів на рефлексивній основі, через оцінку результатів власної діяльності і діяльності інших, питань, які потребують різноманітних відповідей (наприклад, «Чому було важко?», «Що відкрили, дізналися?»).
  • Створювати ситуації успіху через виконання завдань посильних для всіх учнів, вивчення нового матеріалу з опорою на старі знання.
  • Давати учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, рухливі ігри).
  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
473

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Один коментар

  1. Тетяна Олександрівна, як психолог, досить змістово висвітлила це досить важливе питання.
    Безумовно, ГПД забезпечує, ураховуючи вікові особливості вихованців, їх розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток, створює умови для організації продуктивної праці, надає можливості для всебічного виявлення і розвитку індивідуальних здібностей. Натхнення Вам!