Сутність громадянськості учнівської молоді як соціальної категорії

Автор: викладач української мови та літератури ГНАТЕНКО СВІТЛАНА АНАТОЛІЇВНА

Питання виховання громадянськості учнівської молоді викликають в умовах сьогодення інтерес широкої громадськості: учених, працівників освіти, діячів культури, представників різних політичних та громадських об’єднань.

Актуальним на сьогодні лишаються завдання, які передбачали визначення та наукове осмислення сутності громадянськості учнівської молоді у навчально-виховному процесі  навчальних закладів.

Мета статті – розкрити теоретичні осмислення питання, виділити наукові положення, які б дозволяли розкрити сутність громадянськості учнівської молоді.

 На певних етапах розвитку суспільства, громадянськість набуває конкретного змісту, має певні відмінності й особливості вияву, закріплюється на рівні матеріальних і духовних цінностей.

Своїми коріннями поняття громадянськості сягають античного періоду,  склалися перші уявлення про громадянство, громадянське суспільство, громадянську свідомість.  Аристотель стверджував, що держава являє собою сукупність громадян, громадянська свідомість характеризує людину як політично спрямовану і доброчесну [1, с.10].

Платон, Сократ, Демосфен розуміли єдність громадянськості людини з позицій соціально-державної природи суспільства, наголошували на необхідності виховання політичного освіченого громадянина. У працях Плутарха, Цицерона наголошено на необхідності гармонійного поєднання розумового, морального, правового, політичного та фізичного виховання громадянина, зацікавленого у захисті, розвитку та побудові держави.

У період середньовіччя громадянськість втрачає свої актуальності, не розглядається як провідна якість особистості. Домінантною властивістю людини визначається релігійність. Проте, просвітителі, у цей період, продовжують наполягати на необхідності громадянського виховання.

В епоху Київської Русі в українців формується поняття громадянськості, виховується громадянська свідомість, патріотичні почуття, утверджується національна культура і традиції. У цей історичний період важливе значення мали твори: “Слово о полку Ігоревім”, “Ізборники Святослава”, “Іпатіївський літопис”.

У період Відродження посилюється роль нового світогляду, центром якого стає людина, відбувається оновлення освіти: відроджується українська мова, культура, формується у молоді духовний світ, виховується національно свідома особистість.

З утворенням Запорізької Січі питання громадянського виховання отримують подальший розвиток. Освітньо-виховні процеси ґрунтувалися на прикладах та авторитеті козацьких громадських діячів; вивчені законів та традицій українського народу, історії рідного краю; підтримці політичного й державного життя в Україні. Громадянськість характеризувалася високим рівнем національно-патріотичної свідомості, активністю народу за свободу і незалежність [3, с.115].

У ХІХ–ХХ столітті питання громадянського виховання молоді вирішуються в тісному зв’язку з тими процесами, що мали місце в системі економічного, соціального та культурного розвитку суспільства. Виховання громадянськості пов’язується з відродженням національної школи України, використанням національно-культурних й історичних традицій українського народу. Формуються громадянські якості: фізична досконалість, витривалість, висока моральність, витримка, розвинені творчі здібності, рішучість, сміливість, почуття патріотизму.

На початку ХХІ століття питання громадянського виховання набувають особливої актуальності, соціально-політичного забарвлення. Це пов’язано з розбудовою незалежної й демократичної України. Адже без патріотичних почуттів, морально-політичних переконань, правових дій, людина не може стати повноцінним громадянином. Такі, якості як відповідальність, самостійність, милосердя, політична активність, моральна і правова спрямованість учнівської молоді визначають її громадянську позицію, спонукають до громадянської активності у повсякденному житті.

Отже, громадянськість є не лише соціальною, психологічною, але й педагогічною категорією, що засвідчує про можливості послідовного та цілеспрямованого збагачення і розвитку найважливіших громадських якостей особистості та її ставлення до суспільного середовища, цінностей культури,  державотворчих процесів тощо.

ВИКОРИСТАННЯ ДЖЕРЕЛ:

1. Актуальні проблеми становлення і розвитку національної школи / Ред. група: Г. Дегтярьов,Є. Сявавко, М. Якубовська.- К.: Хрещатик, 1992.- 109 с.
2. Гончаренко С.Український педагогічний словник.- К.:Либідь,1997.-376 с.
3. Грушевський М.С. Початок громадянства: Генетична соціологія.-Прага,1921.-328 с.