Урок-екскурсія з історії України
“Наш край”

Автор: вчитель історії Земляна Оксана Василівна

Тема: Таранівка в кінці ХVІІІ -ХІХ століттях

Мета:

• вивчати історичну та культурну спадщину своєї Батьківщини, ознайомитись з звичаями та побутом регіону;
• розвивати творчі і інтелектуальні здібності у різних видах музейної діяльності;
• виховувати особистість, яка вміє аналізувати навколишню дійсність, помічати незвичайне у звичайному, яка усвідомлює своє місце в історично-культурних процесах;
• виховувати патріотичні почуття через вивчення вітчизняної історії та культури

Тип уроку: урок-екскурсія

Форма проведення: екскурсія

Місце проведення:музей бойової слави гвардійців-широнінців с Таранівка, експозиція «Таранівка в новий час»

Хід уроку

Для проведення цього уроку клас було об’єднано в чотири групи по 6-7 чоловік, вони отримали випереджальні завдання : І група «Територія і населення Таранівки в кінці ХVІІІ -ХІХ століттях» ІІ група «Економічний розвиток регіону і Таранівки: основні заняття», ІІІ група «Ремесла і промисли» , ІV група «Культурне і духовне життя: освіта, релігія, дозвілля»

І. Організаційний етап уроку

Добрий день, діти. Сьогодні у нас незвичний урок., бо проходитиме він не в класі, а в музеї, і проводитимете його ви самі для своїх товаришів. Напередодні ви отримали завдання і досліджували історію рідного краю. Користуючись всіма можливими джерелами. А зараз вам надається можливість відчути себе екскурсоводами.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. До складу яких держав входили українські землі в кінці ХVІІІ -ХІХ століттях?
2. На які адміністративно-територіальні одиниці були поділені українські землі в складі Російської імперії?
3. На які адміністративно-територіальні одиниці поділялися губернії?
4. До складу якої губернії входила Таранівка?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Проблемне питання. Доведіть, або спростуйте думку, що соціально-економічний розвиток Таранівки в кінці ХVІІІ – ХІХ ст. відбиває загальнодержавні процеси Російської імперії цього періоду.

Повідомлення учнів І групи

Територія і населення Таранівки в кінці ХVІІІ -ХІХ століттях

Кінець XVIII – початок ХІХ ст.. – російське самодержавство позбавляє Україну решток автономного устрою Україна втратила полково-сотенний устрій своєї території, було запроваджено адміністративно-територіальний устрій Російської імперії, поділ на губернії, введена російська адміністрація в містах України. Наше село також не оминула ця доля. В кінці 18 ст. Таранівка стала волосним центром Зміївського повіту.

З плином часу наше село розросталося, починало виконувати функції не лише оборонної фортеці, але й торгівельного містечка. В «Описі Харківського намісництва» зазначено, що в Таранівці проходило чотири ярмарки: 23 квітня, 29 серпня, 12 червня, 20 січня. В цих ярмарках брали участь купці з різних містечок намісництва. Торгували хлібом, кіньми, рогатою худобою, вівцями, виробами з дерева, сукном, перцем, рибою, посудом, вином, сіллю. В цей же час будувались в селі заїзні двори, кузні, крамниці, шинки. У 1837 році на території слободи налічувалося більше 40 млинів. На той час в селі було 375 дворів, шинок, 3 крамниці, 5 заїзних дворів.

ІІ група «Економічний розвиток регіону і Таранівки: основні заняття і промисли»

Головним заняттям населення краю було землеробство . На цей період набула поширення трипільна та перелогова система землеробства . Землеробська техніка складалася з невеличкого плуга в який запрягали, як ви можете бачити на картині волів цих волів з дитинства привчали ходити в парі.. Який представлений в експозиції нашого музею, сохи простої з одним сошником та сохи подвійної з двома сошниками , а також дерев’яної борони. З цього часу коса була вдосконалена спеціальним пристроєм – «гребком» для косіння хлібних культур. У нас вирощували жито озиме та ярове, пшеницю, ячмінь, просо, овес, гречку, горох, коноплю, льон. Молотили зерно ціпом, який ви можете побачити, а молоти його вже можна було на млинах, яких в Таранівці як ви вже чули було більше 40. Велику увагу наші предки приділяли городництву, вирощували капусту, моркву, цибулю, часник, ріпу, редьку, буряк, пастернак, петрушку, селеру, салат,огірки, кріп та гарбузи, дині, картоплю. У нас також почали вже культивувати кавуни. З 1801 року – цукровий буряк та соняшники. Останні у нас вирощували спочатку як декоративну рослину, а пізніше почали використовувати для виготовлення олії. Поряд із землеробством велика увага приділялась і тваринництву. В маєтках поміщиків і в селянських господарствах розводили кіз, овець. Коней, велику рогату худобу Наші предки займалися й садівництвом в садках були яблуні, груші, сливи, вишні смородина, аґрус.

ІІІ. Група «Ремесла і промисли»

Дрібні селянські промисли в основному розвивалися на сировині, яку давало селянське рільництво і тваринництво. Багато селян виготовляли сукно і полотно для власних потреб, частково продавали їх на місцевому ринку. Ви бачите прядку. У нас представлено ткацький човник – елемент ткацького верстату, гребень. Кожна господиня вміла пошити собі і членам своєї сімї одяг, а кожна дівчина на виданні мала вишити одинадцять різних за призначенням рушників. Крім того займалися гончарством і глиняний посуд ви можете побачити ось на цій вітрині, деревообробним промислом. Таранівці славились своїми скринями, одна з таких представлена в нашому музеї. На згадку про цей промисел в нашому селі є район, який так і називається – Скриня

Через Таранівку в цей період їздили чумаки у Крим за сіллю і на Дон за рибою. Внаслідок цього наше село стало місцем відпочинку для чумаків і для робітників, які йшли із Курської і Орловської губерній, а також із Харківської на Дон, в Ставропольську і Таврійську губернії. Кожного дня тягнулися по дорозі вози, повні солі і риби. Деякі з чумаків, в основному свої, таранівські, залишали свій багаж тут же, розпродуючи його по частинах, або здавали на склади, яких у ті часи було дуже багато. Інші везли свій товар у Харків і далі. Особливо багатолюдним ставало село навесні, коли чумаки і робітники вирушали в дорогу, і восени, коли ті й інші поверталися: одні з товаром, а решта з грішми. Крик, гамір стояли на вулицях і на площі біля церкви. Тут же на площі було побудовано цілий ряд бакалійно-галантерейних крамниць, тут же сиділи і торговки з горами чорного і білого хліба, бубликів, калачів і кавунів, і все це купувалось, а дуже часто його навіть не вистачало. Люди, які жили ближче до центру, тобто на площі, мали постоялі двори. Навіть в кінці 19 ст. вони ще існували, бо через Таранівку ходили люди, але тепер уже переселенці із Курської та Харківської губерній, а також німці-колоністи із Катеринослава і Таврії. Тож через велику кількість населення, торгівлю, промисли, Тавранівка може називатися містечком, яке жило з торгівлі, промислів, землеробства, садівництва і скотарства.

ІV група «Культурне і духовне життя: освіта, релігія, дозвілля»

в 1816 році було збудовано храм Архангела Михаїла,   з трьома мідними (з позолотою) хрестами. Він мав квадратний план з невеликим прямокутним вівтарем – виступом. У 1869 році архітектором Даниловим було добудовано трапезну і триярусну дзвіницю . В1866 році в була відкрита перша церковно-приходська школа, яка знаходилася навпроти церкви (тепер вулиця Поштова).

З часом була побудована велика церковно-приходська школа. Навчались тут і великі і малі. Вчителями були і попи і дяки. В першій школі навчались 48 дітей. А закінчили в цьому році школу лише 11 чоловік. Через 20 років, тобто в 1906 році в селі працювало 2 школи, в яких навчались 78 учнів, з них лише 7 дівчаток.

До нас дійшли старі назви вулиць. Деякі з них зберегли прізвища заможних людей, які жили на них.

Кривківка – сучасна Островського – тут жили Кривки

Оленичівка – вулиця Пушкіна – Оленичі

Пальвалівка – вулиця Карла Маркса – Пальвалі

Смаглівка – вулиця Ломоносова – Смагли

Левендарівка – Левендарі

Широка – сучасна Широнінців та Леніна до школи – зараз Широнінців.

Були вулиці, які носили назву Вал, бо через них проходив вал – сучасні Кірова та Свердлова

Голопузівка – навколо кладовища – тут раніше жила тільки біднота.

В селі є також вулиці 1 Новоселівка (40 років Жовтня), 2 Новоселівка (вул. Щорса), 3 Новоселівка (вул. Буценка) – ці назви повністю відтворюють порядок заселення території.

Скриня – тут жили майстри, що виготовляли скрині та інші вироби з дерева.

Майдан (2 Рябушанська) – це була велика площа схожа на майдан, тут збиралась громада села для вирішення певних справ.

Стара Зміївська (вул. Зміївська) – була дорогою на Зміїв.

Морально-етичні стосунки в громаді

Найбільш безпосередньо норми поведінки наших односельців проявлялися в праці і при спілкуванні в традиційних місцях – на вулицях, площах, ярмарках, церкві. Саме в останній і збиралося найбільше тарасівців. Під церквою відбувався обмін інформацією, обговорювалися господарські питання. Тут можна було почути й урядові розпорядження. Спілкування відбувалося в групах за віком. При чому старше покоління слідкувало за проявами поведінки молодшого і робило висновки. Справжньою трагедією було наразитися на громадський осуд, це могло відобразитися і на майбутніх дітях. Тому норми моралі і поведінки намагались дотримуватись беззастережно, навіть в ущерб собі. Наприклад, якщо чоловік бив дружину, та терпіла, аби не знеславити свій рід.

ІV. Узагальнення знань учнів

Повернення до проблемного питання, його обговорення.

V. Домашнє завдання

Повторити записи в зошиті,

За отриманими на уроці матеріалами створити презентацію «Наш край ХVІІІ -ХІХ століттях »

Знайти інформацію про видатних земляків

VІ.Підбиття підсумків

VІІ.Рефлексія.

Що було цікавим на уроці?

Що найбільше сподобалось?

У яких ще музеях вам було б цікаве вивчення історії?