Віршована інтерпритація казки Шарля Порро “Червона Шапочка”

Автор: Вчитель зарубіжної літератури Мартинюк Уляна Володимирівна

Віршовану інтерпритацію казки можна використовувати для розігрування в шкільному ляльковому театру або інсценізації.

---

 

Червона Шапочка

Віршова інтерпретація

Читець 1:

Була у матусі

донечка мала,

для неї бабуся,

шапочку сплела.

Червону, червону,

Як квіти у гаю,

І всі її Червоною

Шапочкою звали.

Читець 2 :

         Золоте волосся,

Оченята сині,

Це Червона Шапочка

Йде у гості нині.

Їй матуся пиріжків

У кошик поклала,

Ще й горщечок масла

Поруч приладнала.

Читець 1:

У голівку дівчинку

Мати цілувала

І пораду щиру

Донечці давала.

Мати:

Он біжить доріжка

Через луг в лісок,

Не звертай із неї,

Вийдеш на горбок

Там стоїть хатинка,

Гарна й чепурна,

В ній тебе бабуся

Давно вигляда

Віднеси гостинці їй,

Передай привіт,

Тільки будь слухняна,

Стережись від бід.

Читець 2:

Йде Червона Шапочка,

Пісеньку співає

І бабусі ягідки

Солодкі збирає.

Лісові звірятка

Її  проводжають

І пісеньку веселу

Співать помагають.

Пісня

/на мотив російської «Вместе весело шагать по просторам»/

Разом весело іти

по просторах, (3р)

ну а пісеньку співать

легше хором, (3р)

Приспів

Заспівай із нами

ніжно, перепілонько,

приєднайсь до пісні

і маленька іволго.

В небі сонце

Ясно гріє, усміхається,

А у нас з усмішки

дружба починається.

Читець 1:

Раптом із куща

Вовк голодний

На стежку ступає,

Своїм хижим поглядом

Звірят розганяє

Вовк:

• Куди ідеш, дівчинко,

Що в руках тримаєш,

чому по моєму лісі

ходиш і блукаєш?

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА:

• До бабусеньки у гості

спішу іздаля

пиріжків несу в гостинці

й маслечка горня.

ЧИТЕЦЬ 2:

Аж облизався неборака,

Роззирнувсь навкруг.

ВОВК:

• А де живе твоя бабуся,

І як тебе звуть?

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА:

До бабусиної хатки

Доріжка ця веде,

А всі Червоною Шапочкою

звуть мене

ЧИТЕЦЬ 1:

Ледь не завив вовк від щастя,

Рвонув навпростець,

А дівчинка помаленьку

Далі собі йде.

Ось до хати на горбку вовк наш прибігає.

• Хто там? – кволим голосом

Бабуся питає.

• Це я, Червона Шапочка, –

вовк відповідає,

тягне мовчи за мотузку,

двері відчиняє.

ЧИТЕЦЬ 1:

Ще й не встигла зрозуміти,

Що сталось старенька ,

Як вовк її проковтнув

І влігся гарненько.

Нап’яв на голову чепчика,

Одягнув сорочку

І Червону  Шапочку

Жде у холодочку.

ЧИТЕЦЬ 2:

Ось і дівчинка прийшла,

До дверей ступає,

• Хто там? – бабусиним голосом

Вовк її питає.

Вже зайшло дитя до хати,

Гостинці виймає

І здивовано на бабусю

Свою поглядає.

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА:

• А чому у вас такі

Великії руки? –

ЧИТЕЦЬ 1:

злякано питає

ВОВК: 

• Щоб тебе міцніш обняти, –

ЧИТЕЦЬ 2:

вовк відповідає

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА:

• А навіщо вам потрібні

Такі довгі вуха?

ВОВК: 

• Щоби краще тебе чути,

Моя щебетухо!

 ЧЕРВОНА ШАПОЧКА:

• А зуби чому такі

Великі та гострі?

ВОВК: 

Щоби швидше тебе з’їсти,

Як прийдеш у гості.

ЧИТЕЦЬ 1:

Вискочив вовк із ліжка,

проковтнув дитину

та з ситості захропів

на усю хатину

А недалеко мисливець

у лісі полював,

почув тії дивні звуки

і дуже здивувавсь.

Підійшов ближче до хати

І витріщив очка –

Замість бабусі вовк лежить

Із животом, як бочка.

Прицілився він у вовка,

Той з ліжка звалився,

Живіт луснув, а у ньому,

Хтось заворушився.

Вийшли з нього, обійнявшись,

Бабуся й онука,

Як із Вовком не дружити

Буде їм наука.

Подякували вони мисливцю

Раді і здорові,

І усіх запросили

на обід святковий

Пісня