Вивчення віршів за допомогою малювання

Деякі вірші легко вивчити, одночасно роблячи схематич­ні малюнки, які зображують події у творі. Навіть міркування щодо того, як і що намалювати, вже допоможе запам’ятати вірш.

Їхали ми, їхали

Послідовність роботи над віршем

1. Читання вірша дорослим.
2. Пояснення незрозумілих слів: левада — ділянка землі із сінокосом, інколи обсаджена деревами; кладка — покла­дені через річку, струмок, болото дошки або колодки; ба­дилинка — стеблина будь-якої рослини; гаття — вигук, яким підганяють коней.
3. Читання вірша дитиною.
4. Словесне і графічне малювання.

— Ми з тобою будемо читати вірш і одночасно малюва­ти: ти на своєму аркуші, я — на своєму. Звідки ми почали подорож? Звідки їхали? З дому. (Малюємо схематичне зо­браження будинку.) Не відриваючи олівця від паперу, ма­люємо шлях до річки. «До річки доїхали». Як намалювати річку? (Дві хвилясті рисочки — це річка.) На річці є кладка. (Поперек річки малюємо місток.) «В леваду заїхали». Як на­малювати леваду? (Малюємо маленькі рисочки — це травин­ки.) «На гору виїхали». (Малюємо горбок.) «З гори з’їхали. Стіжок сіна об’їхали». (Стіжок можна намалювати, як горбок з рисочками.) «На бадилинку наїхали». (Біля стіж­ка малюємо стеблину.) «Стали, забуксували. Гаття назад до дому!» (На місті намалювати крапочку і довести лінію до будинку, звідки почали подорож.) На чому їхали? Прочитай останній рядок.

5. Читання вірша за опорними малюнками.

— Розповімо разом цей веселий вірш. Дивимось на малю­нок і розповідаємо вірш.

6. Читання вірша напам’ять.

Наведемо кілька прикладів розучування віршів за допо­могою одночасного малювання.

Олівець-малювець

Взяла Яся олівець, олівець-малювець.
Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець:
— Треба тут намалювати отаку здорову хату!
Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря — великий дим!

Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ротик. Носик. Голова. І волосся — як трава!
Ось на небі сяє сонце. Довгі промені ясні. А в сторонці під віконцем квітнуть квіти запашні.
У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички.
Ще їй кошика зроби — піде ляля по гриби.
Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато: все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки.
А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п’ять… Вже нема де малювать!
Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара, чорна-чорна, наче дим…

Ось і блискавкаї
І грім!
І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на хатинку, на малесеньку дитинку, на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко!
І нічого вже не видко!
—      Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір. І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!..
Яся каже:
—      Ай-ай-я!
Яся каже:
—      Це не я! Це такий вже олівець, олівець-малювець!

Журба

Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.

Під гаєм в’ється річечка:
Як скло, вода блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.

Край берега, у затишку,
Прив’язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони…

Часто спосіб розучування підказує сам вірш.

Подарунок мамі

Я малюю вишню,
Сонях біля тину…
Подарую мамі
Ту свою картину.
Я малюю сонце,
Я малюю хату,
Квіти чорнобривці,
Ластівку крилату.