mail@urok-ua.com

“Хореографія для дошкільнят”

Автор: керівник гуртка Мусієнко Любов Віталіївна

Кожна маленька людина народжується обдарованою талановитою, а задача дорослих полягає у тому щоб допомогти розвинути різноманітні здібності виховання .Розвиток фізично здорової та духовно-розвинутої особистості під впливом цінностей хореографічного мистецтва, українських хореографічних традицій через сприймання народної музики, рухів, танців, у процесі власної мистецької-практичної діяльності, взаємодії з педагогом і дитячим колективом-головна мета роботи керівника хореографічного колективу.
Запорукою успішного викладання, є здатність постійно змінюватись, відкривати та пізнавати щось нове. Кожна дитина це нова історія, історія життя. Я хочу заповнити хоча б одну сторінку цієї прекрасної історії.


 

Тема. Українські хореографічні традиції .

Мета. Залучити дітей до українських хореографічних традицій через сприйняття народної музики. Навчання елементарних народних рухів хороводів танців, розвиток індивідуальної виразності та імпровізації. Сформувати елементарні основи хореографічної культури, збалансувати в дитини фонд її бажань та можливостей

Розвиток фізично здорової та духовно-розвинутої особистості під впливом цінностей хореографічного мистецтва, українських хореографічних традицій через сприймання народної музики, рухів, танців, у процесі власної мистецької-практичної діяльності, взаємодії з педагогом і дитячим колективом.

Запорукою успішного викладання, є здатність постійно змінюватись, відкривати та пізнавати щось нове. Кожна дитина це нова історія, історія життя. Я хочу заповнити  хоча б одну сторінку цієї прекрасної історії.

Кожна маленька людина народжується обдарованою талановитою, а задача дорослих полягає у тому щоб допомогти розвинути різноманітні здібності виховання .

Разом з тим успішним викладання буде тоді коли педагог пристосовується до внутрішньої природи дитини, а не намагається пристосувати дітей до своєї власної, навчаючи дитину сам навчається у неї любити життя, природу, дізнаватися щось нове та цікаве, не залякує, а запрошує вихованця до вивчення танцю та себе в танці. Вихованцям потрібні щирі відносини і тоді вони відкриваються для співпраці з дорослими.

У сьогоднішньому світі все навкруги змінюється дуже швидко, але постійними залишається любов до батьків, до навколишнього світу, природи, мистецтва – своєї Батьківщини.

Заняття хореографією можуть виховати з маленької дитини справжнього професійного діяча, але таку професію виборе  за сенс свого життя не кожен танцюрист. Та я впевнена, що сьогодні особливо важливо виховати наших дітей фізично – здоровими та духовно багатими. Тому потрібно не пропустити періоду, коли використання природних здібностей стає найбільш своєчасним для розвитку дитячої обдарованості та виразності.

Організаційна частина

В дошкільному віці, увага дітей надзвичайно нестійка, їм важко тривалий час зосереджуватись на одному завданні. Вони лише сприймають учбовий матеріал у вигляді живого прикладу.

Одночасно рухи дітей ще не організовані, руховий апарат дитини не достатньо міцний і перевантаження слабких м’язів і гнучких кісток через великий прошарок хрящової тканини може призвести до утворення неправильної постави і викривлення хребта. Застосування фізичних вправ вимог дуже обережного дозування.

Перед початком заняття діти   шикуються за допомогою дорослого в колону за зростом так щоб маленькі шли попереду.

Організований вхід дітей до зали простими чіткими кроками під музику. Можна використовувати марш або підібрати чітку українську народну танцювальну музику (розмірами 4/4, 2/4).
бадьорі чіткі рухи музики створюють у дітей відповідний настрій і ставлення до заняття.

Пройшовши коло зупиняються в лінію обличчям до керівника або біля заздалегідь виставлених в лінію стільчиків (для самих маленьких) і виконують уклін.

Далі на своїх місцях або сидячі (для малюків) виконують прості порядкові і ритмічні вправи, що привчають уважно слухати музику і ритмічно виконувати рухи, так як діти ще не знайомі з музичним рахунком, керівник під час руху повинен рахувати або проспівувати музичні тривалості. Таким чино вихованці розуміють невід’ємність музичного супроводу від виконування  хореографічних вправ, рухів.

Наприклад:

А) Вправ для м’язів шиї: нахили голови вперед і назад; повороти голови праворуч і ліворуч; нахили голови праворуч і ліворуч.
б) вправи для плечей і рук :піднімання й опускання плечей(по черзі  та разом); відведення плечей назад і вперед.

Для того щоб привернути увагу дитини, вправи можна виконувати імітуючи рухи або явища природи знайомі дитині ( вітер хитає траву, іде дощик , тече річка, світить сонце розквітає квітка, летить птах та інше)

Screenshot_15

Підготовчі та тренувальні вправи

 

Screenshot_16

Вихованці стають до кола для виконування вправ. Багато уваги приділяємо ході та бігу.  Ходьба та біг – це тренуванні вправи до вступної та основної частини уроку .

Ходьба  є природного і прикладного вправою. Під час виконання беруть участь великі м’язові групи, завдяки чому  посилюється діяльності серцево-судинної системи. Ходьба по колу та перебудова по лініях сприяють організованості  та  дисциплінованості дітей.

Одними з основних завдань хореографічного заняття є виховання правильної постави та ходи, які згодом приходять  на зміну тупотінням, шарканням з опущеною головою і плечами.
Приклад вправ:

  • ставити і зберігати під час виконання рухів, забав основне положення (п’яти і носки разом або носки вільно, ледь розведені; коліна ніг випрямлені; спина рівна; голова у вертикальному положенні або підборіддя ледь підведені);
  • тримати руки вільно опущеними уздовж тулуба, переводити їх уперед, угору, розводити у сторони відповідно до змін музичних фраз, зберігаючи одне положення;
  • змінювати основні танцювальні положення ніг (танцювальне положення – стопи разом; перша позиція – п’яти разом, носки ніг ледь розведені; друга позиція – стопи переводяться на відстань ступні одна від одної, п’яти на одній лінії);
  • виконувати нахили голови в характері музики, щоразу чітко фіксуючи вихідне положення.;
  • підтримувати спідничку з обох боків пальцями рук, ставити руки на талію, закладати розпрямлені долоньки за спину;
  • запрошувати до танцю, чемно нахиляючи голову або привітно спрямовуючи руки одне до одного;
  • дякувати за танець, вдячно нахиляючи голову;
  • з’єднувати руки внизу з партнером, ставши поруч або обличчям одне до одного тощо.
  • витягування носочків (на місці та по колу);
  • виставляти ногу на каблучок, дріботіти, притупувати обома ногами по черзі;
  • піднімання та опускання напівпальцях;
  • ставати у перше, друге положення ніг (пряме і ледь виворітне), зберігаючи струнку поставу;
  • виконувати нахили і повороти голови в характері музики, щоразу чітко фіксуючи вихідне положення;
  • переводити руки з одного основного в інше основне положення (руки прямі, але не напружені; кисті й лікті не провисають; не напружені пальці зібрані й спрямовані в одному напрямку);
  • присідати плавно в ритмі вальсу і чітко в ритмі польки, неглибоко, тримаючи п’яти на підлозі ;
  • виводити ногу на носок уперед і вбік (коліна ніг випрямлені);
  • виконувати з першої позиції бокові кроки з приставкою (вздовж довгих стін зали – вправо, вліво;
  • підводитися напівкальці у шостому положенні ніг, виконуючи рухи рівномірно і стримано на 4 – 8 тактів;
  • стрибати (на місці, навкруги себе) рівномірно, ритмічно, м’яко, опускатися на стопу і ледь присідати  (ноги у шостому положенні);
  • маршувати кроком, піднімаючи коліно під кутом майже 90 градусів;

запрошувати до таню, виводячи руку вбік і привітно спрямовуючи погляд одне на одного, чемно нахиляючи голову і злегка присідаючи (ноги у шостому положенні);

  • дякувати за танець, вдячно нахиляючи голову, злегка присідаючи;

сприймати, розуміти, викликати у себе виразну міміку, яка відповідає характеру музики, танцювальному образу, сприяє спілкуванню малят між собою;

  • ставати у перше, друге, третє положення ніг (пряме; виворітне, не більше ніж на 45 – 50 ˚), зберігаючи струнку поставу;
  • ставати у положення en face, тримати струнко корпус у вправах на формування естетичної виразної постави і в усіх інших завданнях;
  • нахиляти і повертати голову в характері вальсу та польки, щоразу чітко фіксуючи вихідне положення, зберігаючи пряме положення тулуба;

тримати руки у підготовчому положенні, першій, другій, третій позиціях;

  • відводити одну та обидві руки з підготовчого положення трохи вбік із супроводом голови і підготовчого положення в першу, другу позицію та здійснювати переведення рук в інших комбінаціях;
  • demi-plie (вихідна позиція – перша, друга, третя), руки – у підготовчому положенні або долонями на талії з обох боків, або долоні одна на одну покладено на талію за спиною;
  • battement tendu з першої позиції спочатку вбік, а далі вперед і назад;

battement tendu у поєднанні        demi-plie вбік, уперед, назад з першої позиції;

  • passe par terre з першої позиції;
  • releve виконувати рівномірно, підводячи на півпальці, а потім стримано опускаючи п’ята;
  • releve у поєднанні з demi-plie;

templs leve saute ( стрибки з двох ніг на дві) з шостого положення ніг, із першої позиції (еластично відштовхуватись і м’яко приземлюватись);

  • танцювальні кроки з носка з першої позиції в характері польки, хороводу вальсу;
  • танцювальні кроки на півпальцях та підійманням коліна під кутом майже 90˚ (вихідна позиція – перша або шосте положення), руки тримати долонями на талії або активно змахувати;
  • запрошувати до танцю , вітати педагога, виконуючи крок убік і одночасно виводячи руку вбік, привітно спрямовуючи погляд одне на одного, чемно нахиляти голову і опускати руку, закінчуючи рух у вихідній першій позиції (для хлопчика);
  • вітати педагога і партнера, виконуючи уклін «кніксен» ( уривчастий, короткий), привітно справуючи погляд на партнера, ввічливо нахиляючи голову (для дівчинки);

дякувати за танець, вдячно нахиляючи голову, злегка присідаючи.

Музично-рухові вправи:

– виконувати легкий біг за асоціацією зі струмочком, сніжинкою, пушинкою, кульбабки, що летить і кружляє;

– зображати образ через найпростіші рухи ( наче м’ячик пружини підскакувати; наче пташка помахувати руками; наче  зайчик, зробивши вушка або лапки, стрибати і присідати;

змінювати характер руху, танцювального образу згідно з певними змінами у музиці;

– рівномірно плескати у долоні, передаючи радісний настрій, радіючи веселій музиці, рухам іншої дитини , що танцю;

– ритмічно рухатись ходою або бігом  відповідно до характеру музики і пропонованого образу, виконуючи конкретне завдання на орієнтування у просторі зали ( рух у вільному напрямку, до педагога, одне за одним, у парах, по великому колу «ланцюжком» в один та інший біг, по маленьких колах, у ворітця тощо) та на елементарну взаємодію;

  • ритмічно і легко бігти до улюбленої іграшки, кружляти з нею, навколо неї;
  • ритмічно плескати у долоньки біля правого або лівого віха по 4-2 оплески, забавляючи себе і одне одного, передаючи радісний настрій музики;
  • виконувати «веселі ручки» з легким поворотом праворуч, ліворуч (одночасно зосереджувати увагу дітей на предметному орієнтирі – до вікна, до дверей), передаючи свій радісний настрій іншому;
  • виконувати ковзні оплески весело, в характері польки, в образі іграшки (наче лялечка, Буратіно);
  • плескати долонями трохи вище колін , у долоні партнера ( одночасно обома долонями, почергово правою, лівою тощо), бавлячись у парі;

ритмічно і рівномірно на кожну чверть або вісімку струшувати  брязкальцями, дзвониками, наче чарівник ( прислухатися до музики,  чергувати рухи, струшувати дзвони перед очима, ховати його за спину тощо);

  • ритмічно й легко струшувати кистями рук, розбризкуючи уявні дощові краплинки;
  • помахувати руками ( обома руками в одному напрямку; почергово; з різними атрибутами), передаючи плавний або енергійний характер музики;

пластично похитуватися і помахувати руками за асоціацією з рухом гілок плакучої верби тощо;

  • ворушити пальчиками і кистями рук за асоціацією з листочками, які тріпочуть від музики наче від вітерцю;
  • у характері музики і образу похитувати руками з боку в бік, уперед – за себе, вгору – вниз (рухи односпрямовані), тримаючи в долоньках стрічки, листочки, срібний дощик, квіточки тощо;

ритмічно виконувати прямий галоп, рівномірно підскакуючи, асоціюючи себе з вершником на конячці;

  • фігуру «коло» перетворювати на колону по одному або по двоє;
  • з колу перешиковуватися в шеренги по троє, четверо, п’ятеро і утворювати квадрат (чотири шеренги по чотири дитини в кожній);
  • з колони розходитись по одному на обидва боки зали і знову з’єднувати у колону, але вже по двоє;
  • з кола утворювати два концентричні кола і рухатися зустрічним рухом;
  • змінювати характер руху, танцювального образу згідно з певними змінами у музиці тощо.

Screenshot_17

Основна частина

В українських музично-хореографічних традиціях варто бачити величезний педагогічний потенціал для впливу на виховання, освіту, розвиток дитячої особистості  загалом і музично-руховий розвиток зокрема.

Насамперед зміст українських хороводів і танців, відображає різноманітну життєву дійсність, основні її сфери (природне, оточуюче, суспільне, особисте життя тощо), є інформативно-пізнавальним, естетично  привабливим, цікавим, корисним, доступним, сприятливим для спілкування й виховання дитини дошкільного віку.

Заняття танцем стимулюють дитину у прагненні бути зовні стрункою, підтягнутою, красивою. Через танцювальні па виховуються уміння граційно і витончено рухатися, шляхетно поводитися, задовольняються естетичні потреби та інтереси, виховуються естетичні почуття і смаки, цінність ставлення до мистецтва до оточуючого світу і людей. У дитини виникають почуття гармонії в собі як єдності внутрішньої і зовнішньої краси.

Музика, так само як і рухи, посідає надзвичайно важливе місце у змісті хореографічних занять з дітьми. Танцювальна пісня і танець – це одне не роздільне ціле.  Так, навчання дітей виконання українських хороводів і танців може бути ефективним за умови використання музики доступної віковим особливостям здатної активізувати фантазію та моторику дитини. Продуктивним прийомом залучення дитини до занять є :

– самостійний пошук рухів відповідно до образу, музики «рухайся так як підказує музика» ;

– Самостійна танцювальна імпровізація, спочатку при виконанні дій усіма дітьми  і дорослим одночасно, потім окремо хлопчиками чи дівчатками та в сольному виконанні дитячому гурті;

-привернення дітей до танцювальної імпровізації сюжетом, ситуацією спілкування, зміною музичного характеру, музичною імпровізацією, образом, що імпонує статі дитини;

-співтворчість педагога з усіма дітьми чи зокрема дитиною, підтримка дитячої ініціативи.

На заняттях краще віддавати перевагу ігровим прийомам за допомогою яких вивчаються танцювальні елементи і розвивається почуття ритму

Для маленької дитини одноманітне та монотонне повторення рухів за педагогом є руйнівним

В іграх діти відрізняються великою безпосередністю вони повністю розкривають свої позитивні і негативні риси характеру, а це має велике значення для кращого навчання дітей. У багатьох дитячих іграх відображається хліборобська праця її особливості. Велику групу складають ігри , в яких відображені характерні рухи і повадки птахів та звірів. Слід також відзначити, що українські ігри дуже тісно пов’язані з віковічними обрядами, переважна більшість ігор виконується у супроводі пісень, приспівок, лічилок. Активність  і стриманість успішно поєднується у правильно проведених іграх.

У процесі залучення маленької дитини до хореографії найкраще – це розвиток комунікації та встановлення контакту  між педагогом і дітьми особливо з найбільш проблемними із них. Без цього важко зосередити на об’єкті вивчення.

Наші діти здатні за прикладом педагога, разом з ним, самостійно та з іншими дітьми виявляти танцювальну творчість.

Вчитель повинен проявляти інтерес до дитячих ініціатив, вигадування рухів, стимулювати дитячу творчість різними завданнями, коментувати танцювальні імпровізації, розкриваючи емоційні та логічні лінії дитячої творчості, наголошуючи на традиційному виконавстві, вітати індивідуально створені маленькі танці.

Наслідуючи традиції українського танцювального виконавства від дорослого, дитина залучається до художнього мислення українців, перетворює накопиченій національній досвід на свій власний.

Українські традиційні рухи:

– розводити руки в сторони з положення «руки внизу» і «руки на талії» відповідно до характеру музики;

– ритмічно, рівномірно бити в «бубон» долонькою;

– кружляти легким бігом навкруг себе в один та інший бік;

– ритмічно з боку в бік нахиляти голову, на якій начебто одягнутий гарненький віночок або українська шляпка, милуватися одне одним;

– просуватися рівномірною ходою (на кожну чверть) або бігом (на кожну вісімку) в характері танцювальної музики і за певним напрямком – вільним (врозтіч, зграйкою), конкретизованим (по колу – узявшись за руки, по одному, парами тощо);

-збиратися до купи, звужуючи коло і утворюючи маленький обруч, та вільно розбігатися з кола ( обруч великий або лопнув обруч);

– виставляти ногу на каблучок  вільно вперед – убік, виводячи  руки у напрямку ноги;

– пружинити на кожну чверть такту (ноги у вільному або прямому положенні), тримаючи руки вільно або одному з танцювальних положень чи з’єднаними з партнером у парі тощо;

– дріботіти, виконуючи дрібушечку в помірному темпі на кожну вісімку або в швидкому – на кожну чверть;

– притупувати ногою (правою або лівою) на кожну чверть чи половинну такту, узгоджувати притупи з оплесками або з одночасним відбиванням ритму;

– просуватися «ланцюжком» по колу, у ворітця;

  • уклін хлопчика в образі козачка, козака з активним виведенням руки у бік, прикладанням її до серця і нахилом  верхньої  частини тулуба, вітаючи, дякуючи, запрошуючи;
  • уклін дівчинки в образі україночки у веселому і плавному характері музики з виведення руки трохи вбік, прикладанням руки до намиста і легким нахилом тулуба;

гуртовий уклін «вулиця до вулиці» (рядочок хлопчиків, рядочок дівчаток);

  • тримати руки схрещеними долонями на грудях та схрещеними від ліктів перед грудьми;
  • тримати пальцями кінці стрічок від віночка, ледь виводячи руки вперед (для дівчаток);
  • тримати руки в положенні « закладені великими пальцями за пасок (для хлопчиків);

розводити руки в стороні і здіймати їх угору відповідно до характеру музики;

  • узгоджувати рухи рук і ніг, рук і голови, ніг і голови;
  • ритмічно повертати голову з боку в бік, вітаючись одне з одним;
  • пластично танцювати з віночком, показуючи його вправо, вліво, прикладаючи до серця, кружляти з ним;
  • ритмічно бити в бубон у ритмі музики, танцювального руху, акомпануючи рухами одне з одним;

ставити ногу на підбор уперед або вперед-убік, постукувати підбором або вертіти ступнею з боку в бік, розглядаючи новий чобіток, радіючи рухам;

  • узгоджувати рухи рук і ніг, рук і голови, ніг і голови;
  • ритмічно повертати голову з боку в бік, вітаючись одне з одним;
  • пластично танцювати з віночком, показуючи його вправо, вліво, прикладаючи до серця, кружляти з ним;
  • ритмічно бити в бубон у ритмі музики, танцювального руху, акомпануючи рухами одне з одним;

ставити ногу на підбор уперед або вперед-убік, постукувати підбором або вертіти ступнею з боку в бік, розглядаючи новий чобіток, радіючи рухам;

  • вклонятися одним одному (хлопчики – дівчаткам і навпаки), варіювати уклін, комбінувати уклін з підтанцьовуванням, поворотами, ходою тощо;
  • переводити руки з одного в інше танцювальне положення;
  • закладати долоні рук за потилицю, підтримуючи віночок (лікті спрямовані в сторони);
  • закладати великі пальці рук за пройми гуцульського кептаря;
  • пластично танцювати з віночком , показуючи його глядачеві- педагогу, одне одному, переводячи руки з ним то вправо ,то вліво, прикладаючи до серця, кружляючи з ним;

узгоджувати координацію рухів тулуба, рук,  ніг, голови;

  • виконувати плескачики в простих ритмах;
  • ритмічно бити в бубон, акомпануючи таночку одне одного;
  • ритмічно пританцьовувати, відриваючи п’яти від підлоги;
  • танцювати хороводною ходою з носка в рухливому і плавному характері музики;
  • просуватися зальотною ходою у швидкому і пожвавленому темпі;

виконувати складну ходу ( перемінний крок) у помірному темпі;

  • танцювати кропітку завзято, у швидкому темпі;
  • кружляти парою в гуцульському таночку (стояти поруч; стояти обличчям одне до одного);
  • танцювати чесанку, завершуючи рух стриманим зіскоком на обидві стопи;
  • просуватися дрібушечкою (помірно, швидко, варіюючи дріб вісімками і чвертями ) вперед, навколо себе, у парі назустріч одне одному;
  • чергувати потрійний оплески і притупи;

двічі стукати підбором правої (лівої) ноги по підлозі у напрямку вперед або вперед – убік і далі виконувати потрійний притуп;

  • вивести ногу (праву або ліву) на носок уперед або вперед-убік і двічі витягнутим носком легко й уривчасто торкнутися підлоги, а потім виконати потрійний притуп (правою, лівою, правою);
  • виконати «плетінку» (у шостому танцювальному положенні) ліворуч та праворуч, руки в одному з танцювальних положень;
  • виконувати колупалочка (на повній опорній стопі) з притупом-переступанням (без перестрибувань);
  • танцювати вихилясник, легко підстрибуючи на опорній нозі;
  • виконувати вірьовочку на 4-8 тактів, поставо відступаючи назад;

пританцьовувати, пружно й енергійно відриваючи п’яти від підлоги (коліна прямі), руки в одному з танцювальних положень.

Screenshot_18

Screenshot_19

 

Дитяча творчість за українськими хореографічними традиціями

Танці та хороводи:

«Таночок з листячком»,  «Хоровод польових квітів»,  «Хоровод весняних квітів», « Веселий гопачок», «Весняні струмочки»,  «Гарний гопачок»,  «Веселе коло»,  «Поберемося у пари» , «Козачата»,  «Ходить гарбуз по городу», «Вигадливі чобітки», «Сплетемо віночки», «Рухові струмочки», «Бджілки», «Зіроньки», « Ми танцюємо гопак».

Screenshot_20

  1. 5
  2. 4
  3. 3
  4. 2
  5. 1
(0 оцінок. Рейтинг публікації: 0 з 5)
126

А що ви думаєте про цю публікацію? Чи була вона для вас корисною?

Авторизуватись з допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 коментарів

  1. Дякую за такий багатий матеріал. З Вашої публікації можна побачити, що ви використовуєте у своїй роботі багато нового, цікавого. Використовуються різні види вправ. Такі заняття виховують дисципліну, відповідальність. Все описане вами корисно не тільки дітям, але і дорослим.

  2. Танець – це завжди розвиток рухової активності. Особливо необхідним є у дошкільному віці, педагог багато праці клала в своїх вихованців. Робота педагога побудована методично правильно, та відповідає фізичним навантаженням. Завдяки, наявності таких гуртків, дошкільнята зростають фізично здоровими. Дякую за матеріал.